Блог о. Григорія Рассоленка

«У центрі уваги» — фільм про системну помилку

01 Березня 2016, 10:33 3674 о. Григорій Рассоленко
Рассоленко

Коли я навчався у школі, на фізиці ми проходили тему похибок і помилок при підрахунках різних величин, наприклад, відстані чи ваги. Мені запам’яталося, що системну помилку набагато важче викрити, ніж випадкову. Випадкова помилка усувається тим, що переміряєш об’єкт дослідження декілька разів (наприклад, 10) і з’ясовуєш середнє значення; натомість системну помилку можна з’ясувати, лише порівнявши інструменти вимірювання з еталоном, бо системна помилка завжди пов’язана з засобом вимірювання.

Саме про системну помилку (точніше, про запобігання жахливим помилкам системи) розповідає фільм «У центрі уваги» (Spotlight), який здобув нагороду Американської академії кіномистецтва цього року. Коли я довідався, про що цей фільм (журналістське розслідування про злочини священиків-педофілів, які сталися в 1960-1970-х роках у США), я вирішив його обов’язково переглянути, оскільки розумів, що «Оскар» не дають за будь-що; тим більше, він конкурував із таким сильним суперником, як «Міст шпигунів» Стівена Спілберга з Томом Генксом у головній ролі. Я хотів переконатися, чи це раптом не спроба антиклерикальних сил зайвий раз завдати удару по Церкві.

Автори фільму розповідають цю скандальну в США історію про викриття злочинів священиків-педофілів, унаслідок чого декілька дієцезій США збанкрутували. Оповідь ведеться з погляду бостонських журналістів, які майже випадково натрапляють на цю справу і поступово відкривають, що злочини ці не були поодинокими, а скоріш системними. Ситуація погіршувалася неправильним підходом до вирішення проблеми зі злочинами своїх підлеглих з боку відповідальних осіб, у цьому разі єпископів Католицької Церкви. Жахлива за наслідками системна помилка крилася в тому, що єпископи намагалися за будь-яку ціну не допустити поширення інформації про ці злочини та всілякими способами домагалися закриття всіх справ і укриття фактів від розголосу, а священиків просто переводили з парафії на парафію. Ми можемо додумувати собі, що наміри єпископів були добрими (запобігти згіршенню); проте автори не ставлять собі за мету відповісти на питання про намір єпископів, натомість звертають увагу глядача на помилковість вирішення проблеми. Поведінка єпископів призводить до того, що зло не припинилося, а ще більше поширювалося. У кадр самі злочинці потрапляють лише двічі, й так, що глядачеві не дають часу прив’язати будь-яких емоцій до цих осіб: чи то ненависті, чи співчуття. Проте вся увага (назва фільму Spotlitght – прожектор англ.) зосереджується на жертвах, які на час розслідування стали вже дорослими людьми, а деякі з них навіть не дожили до цього часу, бо покінчили з собою. Глядач товаришує журналістам, які слухають болісні й одночасно жахливі розповіді жертв, відчуває біль цих людей, починає їм дедалі більше співпереживати. Нарешті один із журналістів з болем усвідомлює, що він сам любив ходити в дитинстві до церкви, і що це могло б теж трапитися і з ним, і ніхто б його не міг тоді захистити. «Прожектор» авторів фільму фокусується на людях, які роками працювали над тим, щоб захистити цих безневинних жертв, і для цього мусіли протиставлятися системі, яка покривала злочини. В цих простих людях, журналістах, адвокатах поступово ввимальовується образ героїв, що домагаються правди, яка може захистити невинних від зла.

Ключ до зрозуміння задуму авторів, здається, вміщено в діалозі між кардиналом і головним редактором бостонської газети. Кардинал Бостона пропонує редакторові газети співпрацювати. Разом, мовляв, ми завжди можемо більше добра зробити для суспільства. Проте головний редактор, ввічливо подякувавши кардиналові, сказав, що насправді більше добра буде, якщо ЗМІ діятимуть незалежно від Церкви. Тут розкривається страх деяких членів Церкви перед неконтрольованими ЗМІ. Всі ми добре знаємо, чого варті наклепи через ЗМІ на публічних осіб, а ними є також священики і єпископи; проте автори фільму «В центрі уваги» показують, що саме незалежність ЗМІ допомогла врятувати саму Церкву, аби її перестали ідентифікувати зі злочинцями.

Найважливішою ж думкою цього фільму є те, що кожне суспільство: чи світське, чи релігійне, як наприклад дієцезія чи парафія, в центрі своєї уваги повинні ставити людину, її благо, а не самі тільки ідеї, нехай навіть і шляхетні.


 

У блогах подається особиста точка зору автора. Редакція CREDO залишає за собою право не погоджуватися зі змістом матеріалів, поданих у цьому розділі.

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

[recaptcha]

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

The Coolest compilation of onlyfans porn tapes on PornSOK.com z-lib books