Біблійні роздуми

Неділя про Страшний Суд: роздуми

06 Березня 2016, 12:00 3565
Страшний суд 3

Неділя про Страшний Суд (УГКЦ)

Якже прийде Син Чоловічий у своїй славі, й ангели всі з ним, тоді він сяде на престолі своєї слави. І зберуться перед ним усі народи, і він відлучить їх одних від одних, як пастух відлучує овець від козлів; і поставить овець праворуч себе, а козлів ліворуч. Тоді цар скаже тим, що праворуч нього: Прийдіть, благословенні Отця мого, візьміть у спадщину Царство, що було приготоване вам від створення світу. Бо я голодував, і ви дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене напоїли; чужинцем був, і ви мене прийняли; нагий, і ви мене одягли; хворий, і ви навідались до мене; у тюрмі був, і ви прийшли до мене. Тоді озвуться праведні до нього: Господи, коли ми бачили тебе голодним і нагодували, спрагненим і напоїли? Коли ми бачили тебе чужинцем і прийняли, або нагим і одягнули? Коли ми бачили тебе недужим чи в тюрмі й прийшли до тебе? А цар, відповідаючи їм, скаже: Істинно кажу вам: усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших, — ви мені зробили. Тоді скаже й тим, що ліворуч: Ідіть від мене геть, прокляті, в вогонь вічний, приготований дияволові й ангелам його; бо голодував я, і ви не дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене не напоїли; був чужинцем, і ви мене не прийняли; нагим, і ви мене не одягнули; недужим і в тюрмі, і не навідались до мене. Тоді озвуться і ті, кажучи: Господи, коли ми бачили тебе голодним або спраглим, чужинцем або нагим, недужим або в тюрмі, і тобі не послужили? А він відповість їм: Істинно кажу вам: те, чого ви не зробили одному з моїх братів найменших, — мені також ви того не зробили. І підуть ті на вічну кару, а праведники – на життя вічне.»

Центральною темою Євангелія від Матея є Боже Царство (щоправда, Матей як єврей, який пише до євреїв, аби переконати їх, що Ісус це обіцяний пророками царствений Месія, замість вислову «Царство Боже» вживає типовий для його одноплемінників термін «Царство Небесне»). Для доброго представлення цієї теми євангеліст ритмічно уклав увесь матеріал у такий спосіб, що блоки розповідного матеріалу, які представляють діяльність Ісуса, змінюються блоками проповідницького матеріалу (т. зв. діяльні та навчальні частини), різносторонньо пояснюючи все, що стосується ідеї Божого Царства. Відтак у Євангелії від Матея існує п’ять частин із великими промовами Ісуса:

1) Мт 5 – 7: Нагірна проповідь, яка є своєрідною Конституцією Божого Царства.

2) Мт 10: Місія Царства (Ісус посилає учнів на проповідь і навчає їх як вони мають поводитися та чого сподіватись). 

3) Мт 13: Притчі про Царство (Ісус пояснює учням, яка природа Небесного Царства — як воно непомітно починається, росте і т. д).

4) Мт 18: Навчання про Церкву (йдеться головно про стосунки, які повинні існувати між синами і дочками Царства).

5) Мт 23 – 25 Майбутнє Царства. Це остання велика промова Ісуса в Євангелії від Матея (Мт 23 містить гостру промову Ісуса супроти лицемірства фарисеїв, а в Мт 24‑25 знаходимо слова Ісуса про долю Єрусалима: йдеться головно про 70‑ті роки першого століття, та про долю світу перед Його другим приходом — Парусією).

Матей навіть установив формулу, щоб сигналізувати про ці підрозділи, закінчуючи їх висловом: «Коли Ісус закінчив [ці слова]» (див. 7, 28; 11, 1; 13, 53; 19, 01; 26, 1). 

Читання цієї неділі відображає останнє прилюдне навчання Ісуса, яке водночас є частиною Його останнього дискурсу (частиною останньої великої промови Ісуса, за кілька днів перед Його Страстями та Воскресінням), записаного в Євангелії від Матея (25, 31‑46).

У довшій серії з шести притч та пересторог, які передують цій унікальній апокаліптичній драмі (цей уривок не є притчею!), Ісус наголошує на важливості відповідального ставлення до свого життя та постійної готовності до приходу Сина Чоловічого (див. Мт 24, 32 – 25, 30). Безпосередньо саме Євангеліє цієї неділі фокусує в собі ряд важливих для богослов’я Матея тем, які сходяться воєдино в цій фінальній сцені.

У цьому уривку Євангелія Матей за допомогою характерних для нього образів вказує на Божественність Ісуса (раніше, напр., у 18, 20 говорить, що «де двоє або троє зібрані в Моє ім’я, там Я серед них»). Син Чоловічий у 25, 31 перегукується з Дан 7, 13‑14: у біблійній традиції роль остаточного суду наприкінці цього віку (нашого часу) завжди відводилася Богові. Та ж думка представлена в рабиністичній традиції та позабіблійній апокаліптичній літературі (Оракули Сивілли 4.183–84; 1 Енох 9, 4; 60, 2; 62, 2; 46, 2; 47, 3; Заповіт Авраама 14A). Описуючи Бога, рабини часто використовували образ Царя. Також, хоч образ пастиря інколи й застосовували до Мойсея чи Давида, під головним Пастирем завжди малося на увазі самого Господа (див. Єз 34, 11‑17; Зах 10, 3; Пс 23, 1‑4; 74, 1‑2; 77, 20; 78, 52; Iс 40, 11; Єр 13, 17; 31, 10; Міх 7, 14; Сир 18, 13; 1 Енох 89, 18). У єврейській традиції вівці часто означали Божий народ (пор., напр., 1 Енох 90, 32‑33). [Книга Еноха — один із найвідоміших старозавітніх апокрифів, до канону Святого Письма не входить. — Прим. ред.]

Єврейські тексти говорили про те, що після того, як Бог воскресить усі народи, Він учинить над ними суд (див. Міх 4, 3; 4 Езр 7, 37) [4 книга Езри, у православ’ї — 3 книга Езри, належить до апокаліптичного жанру і також і старозавітним апокрифом. — Прим. ред.]. Подібним чином цю тему розвиває і Новий Завіт: після часу випробувань Ісус — Син Чоловічий повернеться (25, 31; 24, 29‑30; пор. Дан 7, 13‑14) «у славі» (пор. 16, 27; 24, 31; 2 Сол 1, 10; 2, 8), «у своєму Царстві» (16, 28), засівши на престолі (пор. 20:23; 22:44). Згаданий у притчі «престол слави» (25, 31) часто згадувався і в єврейських писаннях (найчастіше як «Божий престол») та мав дуже важливе значення (пор. 1 Eнох 45, 3; 47, 3; 60, 2; 62, 2).

У єврейській літературі критерієм суду «народів», або «язичників», є опис їхнього ставлення до Ізраїлю (пор. 4 Езри 7, 37).

 

У цій притчі, як і в інших словесних зображеннях, народи «зібрані» (пор. Мт 13, 40; Iс 2, 4; Одкр 16, 16) і розділені (пор. Мт 13, 30.49), подібно як пастир відділяє овець від козлів (пор. Єз 34, 17), аби козли могли уникнути холоду вночі, а овець залишає на свіжому повітрі, оскільки так їм було більше до вподоби. Зображення праведних як овець, а неправедних як козлів може походити від їхньої відносної цінності для власника. Крім того, порівняно з вівцями, козли були набагато частіше не слухняніші пастухові. Вкінці, вівці завжди коштували дорожче, ніж козли, й тому, з огляду на їхню більшу корисність і вартість, їх завжди тримали у більшій кількості.

У контексті Ісусового вчення в Євангелії від Матея, ця притча, загалом беручи, правдоподібно адресована не так тим, хто служить убогим та потребуючим, як насамперед тим, хто приймає (або не приймає) посланців Євангелія. В інших місцях Євангелія від Матея учні названі «братами» Ісуса (12, 50; 28, 10; пор. також про «найменших» — 5, 19; 11, 11; 18, 3‑6, 10‑14); також хтось свідомо приймає Ісуса так само, як приймає Його посланців (10, 40‑42), яких потрібно гостинно приймати, нагодувавши та напоївши (пор. 10, 8 –13, 42). Ув’язнення може означати арешти апостолів правителями та царями (див. 10, 18‑19), а нездужання може бути викликане важкістю та складними умовами місій (див. Флп 2, 27‑30; можливо, Гал 4, 13‑14; 2 Тим 4, 20). Згадка про нагих та бідно одягнутих наявна в описах страждань учнів Ісуса в листах Павла (див. Рим 8, 35), включно з найбільш детальним та розширеним каталогом випробувань учнів Ісуса в 1 Кор 4, 11 і наступних віршах.

 

Цар судитиме народи, беручи до уваги те, як вони відповіли на Євангеліє Царства, що його їм проповідували (24, 14; 28, 19‑20). З іншого боку, справжні посланці Євангелія зможуть успішно євангелізувати світ тільки тоді, коли вони добровільно виберуть убогість і страждання заради Христа. Відтак під «найменшими», про яких згадує Євангеліє, на думку більшості дослідників Нового Завіту, маються на увазі саме апостоли та місіонери, як також усі убогі благовісники Ісуса.   

Благословення (Бут 12, 3), спадкоємство (Мт 5, 4; 19, 29; 21, 38) і царство відносяться до концепції Обіцяної землі з книги Виходу, й тому в часи Ісуса ці поняття були частиною есхатологічної надії Ізраїлю (див. Мт 5, 3‑12; у Павла пор. 1 Кор 6, 9‑10; Гал 3, 14; 5, 21; Еф 1, 3.14). Уривок у 25, 41‑46 повторює літературний зразок із 25, 34‑40, але оскільки він є наступним, то відіграє кульмінаційну роль.

Страхітливе завершення містить осуд тих людей, що не прийняли активно посланців Євангелія, й очевидно не пам’ятали того, як вони скривдили Бога. Відтак, козли відлучаються (7, 23) у вогонь вічний (пор. 3, 8, 10, 12), хоч Бог спочатку/ первинно не створив їх для вогню, ані вогонь для них (пор. 4 Езри 8, 59–60; можливо, Рим 9, 22; Прип 16, 4). Така дійсність радше була «приготована» (пор. 25, 34) Богом для диявола та його ангелів (пор. 2 Пт 2:4; 1 QM 13.11‑12; 15.13‑14).

Важливо, однак, відзначити, що в контексті інших притч, які оточують цей уривок, «прийняття» посланців Христа ймовірно включає в себе більше, ніж тільки прийняття послання Царства: це означає також відповідне поводження зі своїми підлеглими та ближніми (Мт 24, 45‑49). Якщо учні не «приймають» один одного належним чином, тоді вони відкидають Христа, котрого представляють їхні співбрати (18, 5‑6, 28–29). Апостол Павло нагадує коринтянам, що бути примиреним із ним означає примиритися з самим Богом (див. 2 Кор 5, 11 – 7, 1).

 

У контексті Великого Посту важливо поставити собі кілька дуже простих, але водночас дуже важливих запитань, що їх ставить перед нами цей уривок із Євангелія від Матея. Якою є наша відповідь на проголошення Доброї Новини, що її ми принаймні раз на тиждень чуємо у храмі? Чи ми відкриті для Слова настільки, що Воно стає дороговказом нашого життя? Як інші можуть пізнати, що ми живемо Словом, а не просто ним цікавимося чи його вивчаємо? Що саме (конкретне) робимо для поширення Доброї Новини?

Щиро відповівши на ці запитання, отримаємо чудову нагоду для духовної праці над собою в часі великопісного приготування до літургійної зустрічі з Воскреслим Христом.

Слово Боже

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

[recaptcha]

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

The Coolest compilation of onlyfans porn tapes on PornSOK.com Immediate Unity