Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав у своїй Доповіді «Україна – Польща – Росія: чи можливі мир і поєднання?» висловив переконання, що для українсько-російського добросусідства немає альтернативи. Цю доповідь Глава УГКЦ виголосив на Гнєзненському з'їзді з нагоди до 1050-річчя Хрещення Польщі, що проходив під гаслом «Європа нових початків. Сила християнства, що визволяє».
Предстоятель УГКЦ вважає, що досвід, здобутий під час будування українсько-польського поєднання, може виявитися дуже помічним у формуванні дружніх взаємин з росіянами. «Дивлячись на теперішню ситуацію з перспективи французько-німецько-польських відносин після ІІ світової війни, ми бачимо, що для українсько-російського добросусідства немає альтернативи. Обидва народи належать до одного і того географічного ареалу Східної Європи, і ніхто не змінить факту, що сусідують однин з одним», – сказав він.
Однак, додав Глава Церкви, існують суттєві перешкоди ідеологічного характеру, щоби процес поєднання міг зрушити з місця.
Говорячи про позицію Росії щодо України, Блаженніший Святослав відзначив, що російська влада заперечує право на існування українського народу і його окремішньої, власної культури.
«Особливо останніми роками, – розповів Глава УГКЦ, – найвищі церковні і державні достойники проголошують, що українці й росіяни – це один народ. Така теза і позиція чинять так, що діалог стає неможливим, бо ж не можна провадити розмови з кимось, хто не існує і не має власної окремішності. Представники як державної, так і церковної влади Московського патріархату піддають сумніву сам факт існування незалежної Української держави. Саме існування української державності вважається агресією Заходу і насиллям над тілом великого російського народу. Тому будь-які заходи, спрямовані на знищення української незалежності, вважаються святою справою, котра додатково виправдовується теологічними поглядами. Це можна коротко проілюструвати твердженням, що так, як є єдиний Бог у трьох особах, так само існує єдиний російський народ у трьох нерозлучних постатях: великоруській, білоруській і малоруській, тобто, український. У таких обставинах діалог про поєднання і визнання кривд, взаємно нанесених один одному, є цілковито заблокований».
Теперішня влада Російської Федерації, продовжив він, намагається реанімувати старі комуністично-геополітичні постулати, і неспроможна звинуватити безправ’я комунізму не лише щодо російського і українського народів, але також стосовно інших країн – у тому числі польського народу. Президент Росії оголосив, що найбільшою драмою останнього десятиліття ХХ століття був розпад Радянського Союзу. Ситуація загострилася від початку агресії Росії щодо України у 2014 році. Росія надалі декларує, що війна на Донбасі є внутрішнім конфліктом України. Агресія щодо України має характер не лише політичний, але й культурний. Його підґрунтям є відмінні способи світосприйняття. Російські політичні еліти представляють тип мислення, опертий на будуванні російського світу.
«Ця ідеологія російського світу, на мою думку, є останньою легітимізацією через християнську Церкву сучасного колоніалізму», – переконаний очільник УГКЦ.
Тим не менше, на переконання Блаженнішого Святослава, як абсурдно б це не звучало, але перспективи досягнення порозуміння є, навіть під час теперішніх, проваджених з таким цинізмом воєнних дій.
«Звідки я черпаю таке переконання? – каже духовний лідер греко-католиків, – по-перше, Революція гідності не мала в собі націоналістичного характеру і не була антиросійською подією, бо це був протест проти насилля, корупції і нової форми колоніалізму російської влади. Більшість учасників Майдану користувалася російською мовою. По-друге, проєвропейський вибір українського суспільства кинув виклик новій російській ідеології, але в жодному випадку не російському народові, ані не його культурі чи Російській Православній церкві. По-третє, близько 60% солдатів, що помирають за вільну і незалежну Україну, є російськомовними. А російські філософи та культурні діячі, що не приймають регресу російської політичної системи до часів радянської ідеології, приїжджають до України, де почуваються комфортно, оскільки їх сприймають і приймають як вільних громадян. По-четверте, попри офіційну статистику, котра свідчить про 80-відсоткову підтримку в Росії сучасного політичного бачення російської влади, однак, існують значні сумніви щодо її достовірності і об’єктивності. У той час, як повертається радянська система залякування і примусу, люди відповідають інтерв’юєрам так, як би вони це робили за часів Сталіна чи Брежнєва. По-п’яте, звичайні прості росіяни не хочуть війни з Україною. Занадто глибокими в людях ще залишаються рани, нанесені пережиттями часів ІІ світової війни. Надалі побутує переконання, що не важливо, що буде, аби не було війни».
«Гадаю, що підсвідомий страх суспільства перед війною змушує владу Російської Федерації приховувати присутність російських військ в Україні і шукати виправдання в інших воєнних діях, котрі провадить Росія», – вважає Глава УГКЦ.
На його переконання, стремління до зменшення напруги в російсько-українських відносинах і прагнення взаємного пробачення і поєднання може з’явитися лише після того, як буде припинена збройна агресія, нормалізовані стосунки на міждержавному рівні, і лише тоді перейдеться до поєднання між людьми.
«З боку Росії, – вважає Предстоятель УГКЦ, – потрібна свідомість усіх вчинених нею кривд сусіднім народам, а це в ситуації, що склалася, видається малоймовірним. У російському інформаційному просторі панує переконання, що Росія ніколи не була агресором і провадила війни виключно «визвольні», включно з теперішніми діями в Криму і на Донбасі. Православна Церква поки що не в змозі відіграти роль, подібну до тієї, котру виконувала Католицька Церква у німецько-польсько-українському поєднанні, з огляду на її союз із російською владою, інструменталізацію Церкви в ім’я пропаганди “руского міра”, а також концепцію еклезіальної єдності, котра розуміється як цілковите підпорядкування. Попри такі відмінності і увесь драматизм ситуації та болісні пережиття, треба шукати шляхів до відбудови ширших добросусідських взаємин між нашими Церквами, народами і державами. Росіяни дивляться на історію стосунків із сусідніми державами з власної перспективи, не зауважуючи часто періодів, позначених гірким пережиттям кривди».
Слід відзначити, що під час з’їзду Блаженніший Святослав зустрівся з президентом Польщі Анджеєм Дудою, з яким обговорили питання українсько-польської співпраці.
За матеріалами: Департамент інформації УГКЦ
фінансово.
Щиро дякуємо!
