«Дев’ять місяців з Богом – готуємось народжувати»

Зачаття дитини

Тов. 8, 4–9

«Тоді Товія встав з ліжка й сказав до Сари: “Устань, сестро, молімося й просім у Господа, щоб учинив з нами милість і спасення”. Вона встала, й вони зачали молитись та просити, щоб на них зійшло спасення. Він же так узяв молитися: “Благословен єси, о Боже батьків наших, благословенне Твоє ім’я по всі віки! Хай небеса Тебе благословлять і всі Твої створіння по всі віки. Ти створив Адама, Ти створив для нього жінку Еву як помічницю йому й опору. І з них обох пішов рід людський. Ти мовив: Недобре чоловікові одному бути; зробімо йому помічницю, подібну до нього! І нині я беру оцю мою сестру не для розпусти, але з добрими наміром. Зволь помилувати мене з нею, і разом до старости дожити”. І сказали обоє разом: “Амінь! Амінь!” Та й лягли спати тієї ночі».

Це історія двох молодих людей – Товії та Сари. Сара була дуже нещасною, бо її життя складалося вкрай невдало: кожен із семи чоловіків, яких вона мала, помер під час шлюбної ночі… Коли Товія заявив батькам Сари, що хоче одружитися з нею, всіх охопив страх за його життя. Для Товії вже навіть викопали могилу, хоча він ще й не помер! Однак Товія довіряв Богові. Перед тим, як лягти до ліжка, він запропонував жінці встати й помолитися: «Устань, сестро, молімося…».

Спільна молитва чоловіка й жінки має фундаментальне значення – ставить нас перед таємницею створення чоловіка та жінки, а також їхнього потомства. Цієї миті можеш прославляти Бога за ваш союз і благати Його про благодать і захист.

Перш ніж з’явиться дитина, існує пара. Тож саме міцність і надійність союзу є тією конче потрібною основою, на якій зможе зростати й належним чином розвиватися дитина. Не занедбуймо спільної молитви та не забуваймо про благодать, якою Бог обдарував нас у день шлюбу, сам заручившись із нами. Залишімося з’єднані одне з одним у Богові. Перебуваючи в такому стані, чому б нам не молитися перед поєднанням тіл, перед зачаттям дитини? Чому б не прославляти Господа за те, що створив нас, за любов, яка нас єднає? Чинячи так, зможемо віддавати себе одне одному й отримувати взаємно, немов дар і обітницю, яку колись склали: «Беру тебе за чоловіка/жінку». Такою є воля Бога, який уже під час творення сказав: «Так то полишає чоловік свого батька й матір і пристає до своєї жінки, і стануть вони одним тілом» (Бут. 2, 24). І навіть якщо для декого час між бажанням мати потомство та реальним зачаттям дитини затягується, то все одно, довіривши свій союз, у якому може народитися нове життя, Богові, він перетворить його на джерело справжньої надії. Нехай буде благословенним оте поєднання тіл і сердець, якого Бог прагнув для того, щоб уже на самому його початку могло з’явитися нове життя. Не біймося, наслідуючи Товію й Сару, молитися в подружжі й за подружжя.

Товія називає Сару сестрою, а у своїй молитві, говорячи про чоловіка, каже: «…створив для нього жінку Еву як помічницю йому й опору». І тут варто замислитися над тим, якою благодаттю стало для жінки те, що вона могла стати жінкою. Ту допомогу, про яку говорить Товія і яка нагадує нам слова з Книги Буття, люди нерідко розуміють неправильно – наче жінку створено лише для чоловіка, а не для самої себе. Таємниці того, що означає бути чоловіком і жінкою, нерозривно пов’язані між собою. Їх обох створено на образ Бога й передано одне одному як божественний дар. Жоржет Бляк’єр, мати й богослов, у книжці «Наважмося жити любов’ю», ведучи мову про християнство й жінку, з великою силою наголошує на тому, що жінка, перш ніж стати сексуальною партнеркою, є сестрою. Чоловік та жінка унікальні, і кожен з них має свою цінність. Для людяного чоловіка жінка є сестрою, адже обоє походять від того самого Отця. У дослівному значенні її «поставлено навпроти чоловіка». Вона – його партнерка, товаришка, вільна й рівна йому особа. Жінка дає життя як у біологічному, так і в духовному, містичному сенсі. Існує багато способів приведення людей на світ або, як пише Жоржет Бляк’єр, «приведення їх на світ Божий». Чи ти усвідомлюєш усю красу того, що тебе покликано бути жінкою? Чи дякуєш Богові за благодать, якою Він обдарував тебе? Деколи ти можеш відчувати тягар ярма, яке були змушені нести старші покоління жінок у твоїй родині, і переживати через те, що могла б виявити твоя жіночість. Бог потребує жінок і чоловіків, щоб продовжувати діло творення. Він хоче, щоб ми були вільними. І це добре.

Товія молиться до Господа такими словами: «…о Боже батьків наших…», – і наголошує на своєму доброму намірі щодо Сари, тобто на бажанні мати з нею потомство, у якому ім’я Господа було б благословенним на віки вічні. Тим самим він займає місце в історії поколінь, що прийдуть після нього. У кожного з нас власна історія. Ми маємо батьків, у яких теж були батьки, і так далі. А тепер ваша черга, і ви станете батьками! Наслідком поєднання двох партнерів стає поява в конкретній родовій лінії нового життя. Дитину приймає ціла родина, яка пережила вже чимало радісних і сумних хвилин. Часто після того, як завагітнієш, у тебе виявляються давно приховувані емоції та думки про те, як тебе саму прийняла родина, коли ти ще була в лоні матері чи коли народилася. Можеш довірити Господу свою сім’ю, батьків, свекра й свекруху, які також муситимуть прийняти твою дитину. Проси Бога, щоб зцілив рани твоєї родини та благословив її, бо саме в ній ти колись прийшла на світ.

А поза тим…

Можеш роздумувати над таємницею створення чоловіка й жінки (див. Бут. 2, 18–25), як спонукає нас до цього Товія у своїй молитві, а також дозволити реалізуватися в собі задумові Бога, який створив чоловіка та жінку на свій образ і подобу. Можеш розмірковувати над сном Адама, який ще не знає, що приготував йому Бог: спить, але вже за мить захоплено скрикне, побачивши біля себе жінку, що схожа на нього та водночас цілком інша: «Це справді кість від моїх костей і тіло від мого тіла» (Бут. 2, 23). Зверни увагу також на останні вірші: «Так то полишає чоловік свого батька й матір і пристає до своєї жінки, і стануть вони одним тілом. А були вони обоє, чоловік і його жінка, нагі, та (одне одного) не соромилися» (Бут. 2, 24–25).

Будь благословенний, Боже, за чоловіка й жінку, яких сотворив. Будь благословенний за любов, яка нас єднає. Нехай наш союз буде сопричастям, нехай зміцнює нашу єдність. Поглянь на наші щирі серця та скеруй нас одне до одного. Дозволь, Господи, щоб народилося з нас нове життя та щоб моє тіло прийняло його, наче всередину дарохранильниці. Довіряємо Тобі наші дві родини й просимо Тебе за них, щоб поблагословив Ти їх як у радощах, так і в смутку. Зціли рани кожної з них. Амінь, амінь!

Уривок узято з книжки «Дев’ять місяців з Богом – готуємось народжувати»

Видавництво: Свічадо.
Автор: Елін Ландон.
Рік видання: 2016.
Формат: 70х90/32.
Палітурка: тверда.
Кількість сторінок: 128.
Ціна:34,90.

У нас вдосталь літератури про приготування до вагітності, про фізіологічні та психологічні зміни вагітної жінки, та про духовний вимір майже ніхто не пише. Саме на духовний аспект вагітності й звертає увагу авторка. Тексти книги супроводжують жінку від бажання та зачаття дитини до її народження. Структурно всі вони складаються найперше із біблійного уривка та коментарів щодо нього в контексті певного періоду вагітності. Також авторка пропонує кілька додаткових біблійних місць для глибшого роздумування, а на кінець – невелику молитву. Звісно, книга найперше призначена вагітним жінкам. Але цим не варто обмежуватися. Майбутній батько може також її читати, спільно зі своєю дружиною роздумувати про дар народження дитини.

Де придбати:

1. Скориставшись послугою «Книга-поштою»: а/с 808,м. Львів, 79008;
2. За допомогою електронної пошти: bookshop@svichado.com;
3. На сайті Свічадо.
4. За телефоном (032)235-73-16;
5. У крамницях «Свічадо»: м. Львів, вул. Лисенка, 2; м. Київ, вул. Покровська, 6, ст.м. «Контрактова площа». Запитуйте також у парафіяльних крамницях.