Українська мова та її багатства — раптом відкрите і несподівано широчезне поле для відкриттів та шукань. Ось і проект вишиваних речей «Етнохата», який має власний магазин, вирішив долучитися до фейсбук-збагачення українців.

Альбом із приказками — такий об’ємний, що простіше його переповісти, ніж поширити. Та й, окрім цього, він відкритий: адміністрація фб-ресурсу охоче додасть туди приказки, які вислизнули з її уваги. Зверніть увагу, читаючи ці перлини народної мудрості, та їхню ритміку. Це дозволить «розібратися» з наголосами, наприклад: «Дивиться вподовж, а живе впоперек.»

З альбому «Українські приказки»

Язик до Києва доведе, а в Києві заблудить.

Чоловік мислить, а Бог креслить.

Коня кують, а жаба ногу підставляє.

Як мале падає — Бог перину підстеляє, а старе падає — чорт борону підставляє.

В нашій школі — як на татарськім полі: є де сісти, та нічого їсти.

Там публіка — сім душ на півбублика.

Гадка за морем, а смерть за плечима.

Здоровий як циганова коняка: день біжить, а три дні лежить.

У доброго кравця все до лиця.

Казав німий, що чув глухий, що бачив сліпий, як тікав кривий.

Який мельник — такий млин, який батько — такий син.

Без одного Василя обійдеться весілля.

Від малих дітей голова болить, а від великих — серце.

Був на коні й під конем, у ступі і за ступою, бачив лози і верболози, шилом вміє голити.

Вона за ним сохне, а він і не охне.

Дивиться рідко, та густо бачить.

Далеко, та легко; а близько, та слизько.

Драного міху не надуть, а дурня не навчить.

Добрій людині весь світ — свій будинок, а злому і своя хата чужа.

Їхав до Хоми, а заїхав до куми.

Не кажи — не вмію, а кажи — навчусь!

Добро пушить, а лихо сушить.

Старість — черепашкою, а молодість — пташкою.

І у Відні є люди бідні.

Кум — не родина, зять — не дитина, а невістка — чужа кістка.

Держи голову в холоді, а живіт — в голоді.

Корову надвоє розрубали: зад доїли, а перед у борщі варили.

Півсвіта скаче, а півсвіта плаче.

Хороша чутка далеко чутна, а погана ще дальше.

Говорить прямо, а робить криво.

Дурний сватає, а розумний заміж бере.

Поки дурний наговориться, розумний наробиться.

Коли ігумен за чарку, то братія — за пляшки.

Шукай правди у старих, а сили — у молодих.

Хто до мене крок — я до нього два; хто від мене крок — я від нього десять.

Не той друг, хто медом маже, а той, хто правду каже.

Мова мовиться, а хліб їсться.

Як багатий, так «здоров був!», а як бідний, то «бувай здоров!»

Наш піддячий любить борщ гарячий, а як голодний, то їсть і холодний.

Коли мішок, як теля, — приятелів тьма, а як лата — нема сестри ні брата.

Ще ся той не вродив, аби всім догодив.

З паном не міряйся чубами, бо як довгий, то підстрижуть, а як короткий, то витягнуть.

Шануй батька й неньку, буде тобі скрізь гладенько.

Та вона в меду скупана.

Добре тим живеться, де гуртом сіється і жнеться.

Де двоє, там рада, де троє — там зрада.

Кожна птиця знайде свого Гриця.

І я вчений на хліб печений, їмо хліб троякий: чорний, білий і ніякий.

З великої хмари — малий дощ.

Слівце не сальце — на хліб не покладеш.

Май добру натуру, не приймеш кари на шкуру.

Не твоє засипалося, не твоє й мелеться.

Не для Гриця паляниця.

Краще сухий хліб з водою, ніж паляниця з бідою.

Більше вір своїм очам, ніж чужим речам.

Найсмачніший хліб — од свого мозоля.

До доброї криниці стежка утоптана.

Своїх друзів наживай, та й батькових не втрачай.

Бачить кіт сало, та сили мало.

Які люде, таке й життя буде.

Бідному куди не кинь, то все латкою наверх.

Аби була булава, то найдеться голова.

От тобі хомут і дуга — тобі я більше не слуга.

Чого Івась не навчиться, того й Іван не буде вміти.

Що громада забажає, того і пан не поламає.

Тій господині шо гарбуз, що диня…

Закохався, як дідько в суху вербу!

Товчеться, як Марко по пеклу.

Такий потрібний, як сніг тогідний.

Буде так, як стара напряла.

Ліпше своє латане, ніж чуже хапане.

Був би послом, якби не вдався ослом.