Інтерв’ю

Колишня модель — засновниця італійського Руху Чистих Сердець

02 Травня 2016, 12:35 2338
Анна Голендзіновска

Аня Ґолендзіновска була зіркою телебачення, супермоделлю та улюбленицею італійських глядачів. Сьогодні це щаслива заміжня жінка і засновниця італійської гілки Руху Чистих Сердець.

Із Анною Ґолендзіновскою-Дото спілкується Моніка Бурчанюк.

— У вступі до твоєї книжки єпископ Дайчак зазначив, що у світі небезпечно збільшилась кількість людей, «голодних на любов». Що це означає? Що погано, коли люди шукають любові?

— Нині багато хто шукає любові, але в поганий спосіб. Люди переплутали пристрасть і жадання з любов’ю. Я теж так робила, змінювала хлопців, і кожного разу казала, що це велика любов назавжди. Поки вони тривала, якийсь місяць, то була; а потім закінчувалася, і розпочиналася нова «любов навіки». Господь Ісус каже нам, чим є справжня любов, у заповіді «любіть одне одного так, як Я вас полюбив» (див. Йн 15, 12). Це означає, що любов має бути на першому місці. Як маємо любити? — «Як Я вас полюбив». І показує нам хрест. Оце істинна любов, якщо ви спроможні віддати життя за іншу людину. А диявол має свою заповідь любові. Вона – аби нас усіх перехитрити — звучить дуже подібно до заповіді, яку нам дав Ісус. Диявол нині трубить повсюди: «Кохайте одне одного. Хто кого хоче, де хоче, коли хоче. Неважливо, що ви робите з вашою любов’ю, чи завдаєте комусь страждання; не важливо, чи хлопець із хлопцем, чи дівчина з дівчиною. Важливо, щоб ви були щасливі». І це — «заповідь любові» від диявола, якою він намагається нас звести. Доки любов не промовляє мовою жертовності: «я можу віддати за тебе навіть життя» — це не справжня любов, а пуста балаканина.

— «З темряви до світла» — це книжка, в якій ти заохочуєш жити у чистоті; однак люди часто співвідносять чистоту з дівоцтвом, хоча ця чеснота стосується також і подружжя.

— Чистота — відомо, що дошлюбна; але також і після шлюбу. Після шлюбу це означає вірність, повагу, а також інколи сексуальну стриманість. У чистоті йдеться не тільки про сексуальну сферу: наприклад, хтось може бути незайманим, але таким нахабою, хамлом, ненавидіти людей і ображати їх, — він зовсім не є чистим. Ми ж, власне, стоїмо на цій чистоті тіла: насамперед молодь складає присягу дошлюбної чистоти, що не будуть ні з ким кохатися до шлюбу. В моїй книжці є саме таке свідчення. Роберто, який каже, що він щодня кохається зі своєю дівчиною. Попри те, що вони не подружжя. Але як саме? Він пестить її волосся, тримає її за руку, виражає до неї ніжність і повагу. Він каже, що ці емоції для нього самого набагато прекрасніші й більші, аніж те задоволення, яке випливає з сексу. Тому що секс дає тимчасове задоволення, а емоції залишаються в серці надовго. І це прекрасно, отож кохайтеся! (сміється)

— Говориться, що медіа то четверта влада. Тим часом ти якраз знаєш, що медіями керує жменька людей, а під час подорожей світом ти зустрічаєш людей, які є прихильниками традиційних цінностей, а не тих, що промовані у бізнесі. Ну і як це так?

— Я познайомилася з людьми на високих щаблях, які керують медіями — газетами, телебаченням. І це, власне, така невелика група людей, які керують. Сідають при столі й маневрують цілим світом. Переконують приймати нормальними речі, які зовсім не є нормальними. І людям здається, що медіа то четверта влада. Є перша, бо є політики, і бізнесмени… і всі бояться журналістів! Бо якщо котрийсь журналіст у телебаченні скаже про тебе щось не так, то люди потім думатимуть, ніби це правда.

— Ти кажеш, що у кожного своя дорога. Твоя була воістину вибоїста… ти ніколи не мала претензій до Бога?

— Раніше не могла мати претензій, бо я Господа Бога взагалі не знала. Моя Церква «завершилася» Першим Причастям. Я пішла [до нього], бо всі йшли, хоча насправді то я не знала нічого. Не знала Бога. А потім, уже як Його пізнала, то не могла мати претензій, бо усвідомила: все, що зі мною трапилося, мусило трапитися, аби я сьогодні стала такою, яка я є. Могло бути інакше, але Господь Бог знає все, від початку до кінця. Це мало статися.

— Яким є Бог, котрого ти пізнала?

— Насамперед милосердним. Мені не подобається, що люди надалі погрожують: «будеш грішником — підеш до пекла!» Це величезна дурниця, бо до пекла не йдуть, якщо тільки самі не бажають. Папа Франциск нещодавно сказав, що ми можемо бути певні тільки того, що Люцифер є в пеклі, але не маємо певності щодо жодної іншої особи. Бо Господь Бог до самого кінця чекає, прагне спасти і чекає на відкриття твого серця, аби лиш ти Його попросив про допомогу. Він там є і Він тебе прийме. Він любить нас так сильно, що дав нам свободу. Ми маємо вільний вибір. Хочемо вживати наркотики? Можемо вживати. Хочемо займатися сексом до шлюбу? Можемо робити, що хочемо. Ми вільні, але Він нам каже: «Слухай, Я дуже тебе люблю. Роблячи так, ти не будеш щасливий. Я тобі показую шлях до справжнього щастя, до істинного миру, аби ти міг знайти справжню Любов; тільки пам’ятай, що ти вільний. Ти не можеш просити Мене, щоб Я сказав, ніби добрим є все, що ти робиш, бо Я цього ніколи не зроблю». І це прекрасно. Милосердний Бог, який дає нам свободу.

— Ти відмовилася від слави; однак чимало дівчат мріють про те, щоб опинитися на твоєму місці, в центрі великого світу.

— Я там була і тепер вам кажу, що там нема нічого доброго. І це видно по таких людях, як Робін Вільямс чи Вітні Х’юстон. Вони мали все: славу, гроші, популярність в усьому світі. Попри це, наклали на себе руки або померли від наркотиків. Чому? Бо там немає щастя. Диявол дасть тобі все. Насправді все. Але потім забере ще більше. І зрештою впадаєш у таку діру, де хочеш тільки й виключно накласти на себе руки. Оце і є перемога диявола над людиною, бо він дасть тобі все на землі, а потім забере твою душу.

— Певної миті, здається, він забирає також і все на землі.

— Тут можна згадати про те пекло, з якого я вийшла. Бо пекло можна пережити вже тут, на землі. Як втрачаєш надію, світло, не маєш мрій і прагнень, — ніщо не приносить задоволення, бо можеш мати все. Як не знаєш, чи хтось біля тебе через те, що любить, чи через те, що ти маєш і яке твоє становище. Тоді ти самотній.

— Ти мала нареченого, який казав, що може дати тобі все, але не можеш просити його про любов, бо він не вірить у її існування…

— То було вісім років тому. Я тоді могла мати все — і усвідомила, що є речі безцінні, яких ми ніколи не зуміємо купити за гроші. Моїм спасінням було те, що я народилася в бідній родині, побачила справжні цінності у речах на позір звичайних. Коли я дійшла туди, куди дійшла, то захлинулася тим фальшивим щастям, і на кілька років мені закрутилося в голові; але пізніше я знову почала шукати правди і любові. Я усвідомила, що її ніколи не буде можливо купити, і що її треба заробити інакше. Біля мене не було людей, які б мене по‑справжньому, щиро любили. І це дуже сумно.

— Навіть дуже.

— А коли я покинула все — насправді все — і поїхала до сестер, ми жили з того, що нам приносили люди. Я ходила без макіяжу, одягнена в дрантя, а люди мене шукали, приходили, обіймали, притуляли. Вони полюбили мене за те, яка я була, а не за те, ким я була, а власне, кого з себе вдавала. Це безцінне, цього не купиш за жодні гроші.

— Чи ти не сумуєш за спалахами фотоламп?

— Ні. Немає таких грошей, за які б я повернулася до старого життя.

— Попри все, цей час у шоу-бізнесі щось тобі дав.

— Він дозволив мені багато чого зрозуміти

— Тобто все для чогось потрібне?

— Точнісінько так. Коли мене питають, чи я соромлюся того, що було, то я кажу, що якби повернулася сьогодні назад, то нічого б не змінювала. Нічого, нічого, нічого. Тому що все це стало багажем досвіду, мудрості. Інколи треба помилитися, аби не повторювати попередніх помилок. Так що я нічого не соромлюся. Колись це було моїм життям, і я просто вже не хочу туди повертатися.

— Чимало людей неспроможні примиритися зі своїм минулим, зі скоєними помилками.

— Бо не мають віри! Окрім того, то люди не прощають. Постійно тикають в очі, навіть тим, що було десять років тому. Досі трапляються випадки, що люди варяться в тому, що я робила скількись там років тому. Люди, які не можуть собі простити, нехай знають, що Господь Бог їх уже простив, і що вони насправді можуть розпочати з нуля, якщо лиш хочуть. І певної миті з них стікатиме, як з гуся вода, все, що інші про них думають, бо вони знатимуть, що в очах Бога вони чисті. Мене цікавить те, що Бог про мене думає, а не інші люди. Майте відвагу не озиратися назад, бо позаду завжди хвости, які нас тримають або хочуть втягнути у старі помилки. Завжди треба дивитися тільки й виключно на Світло перед собою, і йти вперед.

— Ти хотіла написати книжку ще до навернення, але її початкова форма мала бути трохи інша? Ти сама це назвала «Господь Бог використав твою пиху».

— Книжка мала бути про те, що навіть коли ти бідний і бридкий, але маєш мрію, то можеш її досягти. Всі мені казали, що бідняки не заслуговують на мрію, і що я своїх не зумію сповнити, бо я з бідної сім’ї. Я хотіла показати світові, що це можливе. Таким було моє послання: як досягти успіху. Бог помітив мою пиху і вирішив перемінити її у щось добре. Він використав прагнення видати книжку, аби «завезти» мене до Меджугор’я. Я поїхала зі своїм видавцем, і там моє життя змінилося.

— У Меджугор’ї вперше за 15 років ти висповідалась «як треба», а священик сказав, то ти гірша за Марію Магдалину.

— Так, він запитав мене, чи я знаю, хто така Марія Магдалина. Я тоді думала, що вона проститутка. Так, це справді написано в Євангелії, що вона була перелюбниця і що була звільнена від сімох демонів. Це також може означати, що вона була жінкою, яка зраджувала. Я відповіла, що так знаю, а він сказав: «А ти гірша».

— Визнай, що це може вразити.

— Декого може вразити, але чимало хто після такого замислюється. Так як я. Подумала собі: «Яке право він має так мене називати? Зрештою, я ні з ким не сплю за гроші!» Але почала про це роздумувати, і усвідомила, що я таки поводилася як проститутка. На жаль, як і більшість дівчат сьогодні. Проститутка — це не тільки та, що йде з кимось до ліжка за гроші, бо різними бувають причини такої поведінки. Інколи такі жінки переживають справжні драми, їх примушують. Сьогодні справжні проститутки йдуть із хлопцями до ліжка заради приємності. Бо їм так подобається. Я змінювала хлопців, як рукавички, а потім казала, що шукаю пошани і любові. Сама не шанувала себе ані свого тіла, не любила себе, отож як я могла знайти пошану і любов в інших? Та ніяк. Тому я — по стороні таких священиків, які говорять без оминання гострих кутів. Тоді моє серце було з каменю, а йому вдалося це змінити. Якби він тоді мені сказав «не бійся, донечко, все тобі прощене» — то я би, певно, навіть не подумала би, що нечистота може бути гріхом!

— Ця сповідь так на тебе вплинула, що, повернувшись із Меджугор’я, ти цілий рік не могла прийти до тями?

— Ні, то Хресна Дорога і голос, який мені казав, що я мушу пробачити. Коли мені вдалося вимовити «прощаю вас» — я відчула, як моє серце нібито розпалося на тисячі шматочків. Так, якби я схудла на 20 кг! І відтоді щось змінилося. Думаю, що коли моє серце було звільнене, спорожнене, то в нього змогла увійти і почати працювати Божа благодать. Ми багато разів просимо про благодаті; але коли маємо серце, повне сміття, то там бракує місце на ці благодаті. Я повернулася до Мілана, та не могла опанувати себе. Ходила як вкурена (сміється), а насправді то була сповнена благодаті Божої.

— Пізніше ти на три роки оселилася в Меджугор’ї з сестрами-черницями, які тобі представили твого чоловіка. Як це було?

— Він побачив в інтернеті моє свідчення, сів до першого-ліпшого автобуса й приїхав до Меджугор’я, аби познайомитися зі мною. В містечку, де він жив, був також і монастир, отож сестри його знали. А одна з них сказала: «Аню, на мою думку, ви б могли бути гарною парою!» Я тоді ще була з Паоло Береттою і відповіла, що цей мені не подобається, ну й ніколи в житті! А вона: «Я помолюся» (сміється). Ну так і вимолила. За два роки я попросила перевести мене до Меджугор’я, бо коли там жила, то благодать, яку там люди отримують, стала для мене буденністю. Я дивилася на тих людей, які приїжджають захоплені, і заздрила їм, бо вже не мала того ентузіазму, того світла. Я зрозуміла, що йдеться не про те, що ти маєш мешкати у Меджугор’ї, а про те, що маєш привезти його до свого дому і показати, що таке віра. Я попросила перевести мене до іншого монастиря, і вони мене переселили… якраз до того містечка, де був мій теперішній чоловік. Ми були там разом і стали разом виходити, ну і якось так вийшло (сміється).

— А що з Паоло?

— Він дуже добра людина. Чому я не бажала за нього вийти? Тому, що якби я за нього вийшла, то мусила б вийти за цілу його сім’ю. А там ти сам нічого не вирішуєш. Якщо хочеш узяти якісь гроші, чи то 5 чи 50 000 євро, — ідеш до секретаря, і він їх тобі видає. Всі тобі кажуть, куди маєш іти, як одягатися. Я не звикла, щоби хтось керував моїм життям. Паоло приїжджав до мене у Меджугор’є. Якось навіть залишився з нами на два тижні. Брав участь у житті спільноти, ходив до храму. Він щонеділі ходив до церкви, але як я його попросила, щоб ми щось зробили, створили якусь спільноту для молоді, аби молитися разом, то він цього не прийняв. Між тим, я познайомилася з Мікеле. Коли Паоло приїхав до Меджугор’я, я сказала йому, що познайомилася з таким хлопцем і він попросив моєї руки. Паоло тоді запитав «чому». Я відповіла: тому, що хотіла зробити з ним спільний проект, а він не бажав, ну а я не бажаю повертатися до Мілана. І він тоді сказав, що не розумів і не знав, про що йдеться. І якби зрозумів, то ми би це створили разом. Вочевидь було запізно. У нас обох сльози стояли в очах, і тоді він сказав: «Аню, ти стільки настраждалася в житті, що заслуговуєш на справжнє щастя; тому я бажаю тобі, аби та людина тебе шанувала і щоб ти мала це справжнє щастя, якого шукала». Я ніколи би не сподівалася, що він щось таке скаже. Зрештою, ми й досі маємо хороші стосунки. Знаю, що можу на нього розраховувати. Це людина, яка назавжди буде моїм другом.

— А як там було з миттям душових у монастирі?

— Коли я приїхала до спільноти, то сказала сестрі, що можу робити все, хіба що не мити душових. На що вона відповіла: «Так? Якщо хочеш тут залишитися, то ти — відповідальна за всі душові в усій спільноті». Відтоді я вимила багато душових, ну й мала багато часу на роздуми (сміється). Вимиваючи їх, думала про свою душу, так якби відмивала її від того гріха, що обсідав її роками. Добрий досвід, спробуй!

— Повертаючись до твого заміжжя. Що ти порадиш дівчатам, які безрезультатно шукають другої половинки? Чернецтво? (сміємося)

— Я так знайшла. Так що, дівчата, якщо не можете знайти другої половинки, спробуйте піти на кілька років до монастиря, може, сестри представлять вам чоловіка?

Моніка Бурчанюк, Deon  

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

[recaptcha]

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

The Coolest compilation of onlyfans porn tapes on PornSOK.com Immediate Unity