Істеричні особистості потребують постійного привернення уваги до себе, драматизують, представляють себе дуже барвисто. Вишуковують способів, щоб опинитися в центрі зацікавленості.

Й це тільки одна з рис, завдяки яким такі люди привертають до себе інтерес інших.

Головна риса порушень, пов’язаних з істеричною особистістю, це панівна й надмірна емоційність, а також поведінка, що має на меті зосередити на собі увагу інших. Такі люди часто проявляють риси, характерні для інших типів розладів, зокрема «межових» та антисоціальних, але попри це, існує певна відмінність у випадку порушень, пов’язаних з істерією.

Розпізнання вимагає наявності п’яти або більше таких рис:

• ці люди погано почуваються в ситуаціях, коли самі не перебувають у центрі уваги;
• стосовно інших їхня поведінка часто є сексуально провокативною, звабливою;
• вони характеризуються раптовими емоційними розрядками, що проявляються несподівано;
• невпинно дбають про свій вигляд і використовують його як засіб, за допомогою якого стараються звернути на себе увагу;
• їхній спосіб мовлення — надмірно барвистий, однак позбавлений конкретики;
• вони драматизують і театрально та перебільшено виражають свої емоції;
• вони більше піддатливі на впливи, наприклад, легко піддаються іншим людям або ситуаціям;
• сприймають конкретні стосунки з іншими як щось особливе, набагато інтимніше, ніж це є насправді.

За загальним оцінками, приблизно 2-3% населення страждають на такі розлади. Попри те, що частіше істеричні розлади діагностуються у жінок, чимало дослідників вважають, що чоловіки так само страждають на ці порушення, просто виражається це інакше. Наприклад, чоловіки можуть уперто привертати до себе увагу тим, як вони вдягаються або як атлетично виглядають, або які вони сексуальні, а також тим, як вони постійно зосереджені на собі — що може стати причиною їхньої неспроможності встановлювати інтимні стосунки з іншими людьми.

Такі люди, здається, не усвідомлюють наслідків, які викликає на інших їхня поведінка. Вони можуть також виглядати як «мікс» перелічених рис: показна сором’язливість може вмить змінитися чимось протилежним. Звідси наші труднощі у тому, чи ми їх насправді добре розуміємо. Ці люди можуть проявляти такі риси, як прагнення звертати на себе увагу, схильність маніпулювання іншими, згасання емоцій, яке інколи нагадує поведінку «межової» особистості — однак останні додатково можуть прагнути самознищення, а також зазнавати тривалих періодів пустки і страху, чого не відчувають люди з істеричними розладами особистості. Подібно як ті, хто страждає на асоціальні порушення, вони мають тенденцію до імпульсивності, поверховості й маніпулювання іншими, однак причина такої поведінки зовсім інша.

Вражає те, скільки енергії ці люди вкладають у те, щоб крищуще виглядати. Їм необхідно привертати до себе увагу. Вони винаходять прерізні способи, аби опинитися в центрі уваги. Це лише одна з рис, яка ставить їх у контрасті до інших, кому важко говорити про себе та свої проблеми. Все це — одна велика гра, аби справити на нас враження.

Ці люди розважають нас своїм виглядом, розмовами, своїм стилем існування. Вони можуть фліртувати і приносити подарунки. Вони підкреслюють і акцентують свої відчуття та внутрішні переживання. На відміну від хворих із фобіями, говорять тільки про свою зовнішню поведінку. Ні до якої іншої групи не буде краще пасувати стара приказка: не те, що кажуть, а те, як кажуть, найкраще про них говорить. Очевидно, що вони не маскуються свідомо. Вони поводяться так, як навчилися в ході власного розвитку.

Якщо ми викажемо якусь еротичну зацікавленість як реакцію на те, що виглядало відвертим запрошенням, тоді такі люди сахаються, відступають, даючи зрозуміти, що їм зовсім не про це йшлося. Вони, здається, чесно не усвідомлюють наслідків своєї поведінки, і коли потрапляють у безвихідне становище, то покидають інших у почутті розчарування, поразки і ніяковості. Насправді це один зі способів, яким істеричні особистості йдуть по життю. Вони фліртують, приманюють інших, навряд чи усвідомлюючи, який ефект дають їхні манери. Тим часом, дивлячись збоку, те, що стосується їх самих, становить найбільшу проблему в житті, оскільки не дозволяє встановити з ними стосунків, які би принесли заспокоєння, і нав’язує їм ще сильніше відосібнення й самотність, коли інші відкривають їхній спосіб дій та страхуються проти такої поведінки.

Істеричних людей часто показують у фільмах і на сцені. Характерні риси цього типу поведінки можна побачити у людей конкретних професій, тоді їхні особливості «квітнуть», а попри це — сприйнятні, а їхня нездатність мати глибокі стосунки не дивує. Вони мають свої способи промовляння до інших, як Бет Девіс, яка у своїх ролях вдається до певних типових жестів і висловлюється суперлативами на зразок «неймовірно» і «сенсаційно» навіть стосовно цілком звичних речей. Такі люди мають способи публічно проявити свої емоції, які часто можуть ввести у клопіт і бути неправильно оціненими. Вони можуть набирати форми надзвичайних емоцій, що виражаються у випадку несподіваного знайомства, або неконтрольованого плачу на святкуванні річниці подружжя далекого родича.

А що з любов’ю?

Тому ми не повинні дивуватися, бачачи, що істеричні особистості мають величезні труднощі з переживанням та виражанням власних емоцій. Вони не розуміють і не мають досвіду любові та інтимних почуттів, характерних для глибокого ділення життя з іншою людиною. Вони можуть тільки встановлювати теплі стосунки — і якщо ми чутливі, то відчуємо патетичний блеф у їхній поверховій самопрезентації. Найчастіший спосіб, за яким їм можна розпізнати, це «спокушування». Здається, що вони інтуїтивно використовують своє тіло як засіб, завдяки якому стараються сигналізувати своє прагнення любові й ніжності. Однак вони зовсім не шукають цього, бо для них важливіші мілкі слова похвали, аплодисменти і схвалення. Насправді вони не зацікавлені у близькості з іншою людиною. Вони би не знали, що робити у разі фактичної близькості, тому фізична близькість видається їм замінником великодушної емоційної близькості. Кожен, хто чогось такого зазнав, усвідомлює, наскільки малий результат може давати зусилля налагодити такі стосунки.

Такі люди невпинно шукають любові, «спокушаючи» задля досягнення того, що в їхньому розумінні є любов’ю, але вони можуть відкрити лиш те, що їхні зусилля неспроможні створити або втримати жодного зрілого зв’язку. Більшість цих спостережень стосується способу, в який істеричні особистості встановлюють стосунки з представниками протилежної статі. З людьми своєї статі вони поводяться набагато антагоністичніше і конкурентніше, реагуючи на них так, якби ті загрожувати їхній можливості отримувати похвали або бути центром уваги, до чого вони прагнуть із таким запалом.

За фактом, чоловіки-істерики можуть назовні проявляти більше віри в себе, вивченої здатності проводити своє життя у спокої та самовпевненості. Може здаватися, що це мачо; однак такий спосіб поведінки майже завжди є ознакою слабкості, яку вони відчувають усередині. Вони переживають страх і відчувають гнів, який маскують штучною поведінкою. Такий чоловік вважає, що добрий одяг, наявність рельєфних м’язів, модні аксесуари, а також широкі знання про те, який сорт вина замовити, — це те, що замаскує їхній внутрішній брак упевненості в собі.

Очевидними є також пустота і нарцисизм таких особистостей. Те, що їм потрібне, — це присвячення їм уваги іншими, причому тут і зараз. Вони живуть поза часом, у якому функціонують нормальні люди; вони замкнені у власному світі. Не можуть відкласти чогось на потім ані добре запланувати те, що має бути завтра. Деякі дослідники зауважують, що —з суто психологічних причин — істеричні особистості бувають привабливими для людей, які страждають від обсесивного розладу. Вони вступають у подружні зв’язки і взаємно доповнюють те, чого кожному бракує. Один із них в усьому дотримується порядку, тоді як інший гарантує йому певний вид «життєздатності» та відчуття свободи, чого бракує першому. Вочевидь це не гарантує хорошого зв’язку. Часто саме з цієї причини така пара шукає допомоги у розв’язанні подружніх проблем, про які можна ствердити, що їхньою причиною є партнер з істеричною особистістю.

За матеріалами: Deon