Після року саудівських бомбардувань Ємен став зруйнованою державою. Тут Аль-Каїда й ІДІЛ зросли до провідних політичних сил.

У жовтні минулого року прем’єр-міністр Франції Мануель Валльс повернувся з Ріяда страшенно задоволеним. Франція спромоглася продати Саудівській Аравії купу найсучаснішої зброї на суму майже 10 мільярдів доларів (включно з опціями на найближчі роки) та гарантувати собі наступні саудівські інвестиції розміром у 50 мільярдів. Усмішка зникла з його обличчя, коли в Парижі один журналіст неґречно «ляпнув»: «Чи годиться аж так тішитися від контрактів із країною, яка в Ємені нашою зброєю бомбардує цивільне населення, або віддає на публічну страту 20‑річного опозиціонера?» «А чи це не годиться — боротися за нашу економіку, робочі місця?» — відповів запитанням на запитання трохи збитий з пантелику прем’єр, уточнюючи потім, що йдеться про «realpolitik» не тільки з погляду економіки, але і з погляду політики, оскільки «Франція поділяє із Саудівською Аравією певні стратегічні бачення, особливо [ситуації] в Сирії».

Однак виразна відмінність поміж війною в Сирії та конфліктом у Ємені полягає в тому, що про віну в Сирії ми чуємо постійно, а про конфлікт у Ємені — дуже рідко. Це теж наслідок «realpolitik», принаймні як її розуміють Франція, США та Велика Британія. Поза тим, Саудівська Аравія не має чим похвалитися: інтервенція у Ємені, що мала тривати «щонайбільше місяць», за рік принесла результати протилежні від офіційно задуманих.

Переворот

Саудівська Аравія має більше британських бойових літаків, ніж сама Британія. Це найбагатша арабська держава нашої планети. Вона рушила з війною на найбіднішу в арабському регіоні державу. Її перевага в озброєнні така гігантська, що віра у «щонайбільше місяць» виглядала цілком обґрунтованою. Тим більше, що коли 25 березня минулого року родина Саудів проголошувала початок інтервенції, вона з гордістю додала, що стоїть на чолі збройної коаліції 11 арабських суннітських держав, які мають спільну політичну мету — ішлося про «повернення легальності» у Ємені. Конкретно — про повернення до влади скинутого в лютому минулого року президента Мансура Хаді. Щоправда, легальність цього президента дещо сумнівна. Це був майже «відкритим текстом» кандидат Саудів, який став на чолі Єману завдяки політичній корупції — тобто завдяки саудівським грошам. Країна вже тоді була фактично розколота: всією її східною частиною володіла Аль-Каїда Арабського півострова, та сама, яка у січні 2015 р. організувала замах на «Шарлі Ебдо» в Парижі. На заході й півночі країни, населених переважно шиїтами, Хаді почав, таким чином, дуже швидко сприйматися як тихий прибічник цієї організації, на чолі якої, зрештою, стоять саудівці, що втекли зі своєї країни (і президент також сунніт). Єменська армія нічого не робила проти ісламістів, а американські точкові бомбардування з дронів та літаків радше зміцнювали цю організацію, а не шкодили їй. Єдине єменське збройне угруповання, яке воювало з AKPA та потім — водночас ще й з «Ісламською державою», що творилася, це було щось на зразок патріотичної коаліції шиїтів та місцевих світських партій. Це разом називається «гутистами», за прізвищем одного з північноєменських національних героїв, якого саудівське військо вбило у вересні 2004 р. Рік тому Саудівська Аравія атакувала Ємен, коли гутисти, підтримані єменською армією (яка переважною більшістю перейшла на сторону бунтівників) розпочали наступ на Аден, на півдні країни, куди втік скинутий президент Хаді.

Приватизація війни

Були також інші причини цієї сутички. Сауди переконували, що гутисти, якщо дійдуть до Адена, можуть заблокувати товарний рух у протоці Баб-ель-Мандеб, яка єднає Індійський океан із Суецьким каналом, а цим шляхом іде майже 40% світового морського транспорту. Єменські шиїти ніколи не афішували такого наміру, але цей аргумент був цілком доступний для розуміння західних держав. Також сімейству Саудів ішлося про те, щоб показати своє символічне головування над суннітськими мусульманськими державами, які теоретично вдалося би втягнути у конфлікт із шиїтським Іраном, який підтримував бунтарів. Однак арабська коаліція, сформована проти Ємену, виявилася суто символічною. Початок війни у Ємені дав змогу таким державам, як Аравія і Катар, відкликати свої нечисленні літаки від участі в очолюваній американцями коаліції проти т. зв. Ісламської держави в Іраку та Сирії, але фактично тільки Сауди бомбардують гутистів. Участь кількох інших держав — мінімальна, а сама коаліція радше залишилася на папері.

Найближчий союзник Саудів у цій війні — не Катар, а Об’єднані Арабські Емірати. То їхня була думка, як подолати найбільшу трудність конфлікту. Треба нагадати, що рік тому Сауди згромадили при кордоні з Єменом 150 тис. солдатів, які мали захопити цей край після відповідної льотної підготовки. Однак проблемою знову виявилися єменські шиїти-горці, призвичаєні до незалежності за час понад 1100 років. Вони не нападали на сусідні країни, а завдяки своїй бойовитості зберегли автономію без огляду на те, чи на Ємен нападали османські турки, чи британці, чи саудівці. Хоч насправді вони володіють тільки артилерією та старими броньовиками, то не дозволили саудівській танковій армії увійти в Ємен навіть на метр. Це може видаватися неймовірним, але їм навіть вдалося завдати контрудару — вони захопили кілька саудівських прикордонних містечок. Саудам залишилося тільки бомбити з повітря. Бомбардуваннями вдалося зупинити атаку гутистів на Аден, але брак наземних військ безсумнівно відсунув гіпотетичну перемогу. Сауди витягли свою найдієвішу зброю — гроші — й за 3 млрд доларів винайняли американську військову спілку DynCorp, яка має організувати найману армію. Командувти нею будуть американці, а солдатами стануть колумбійці, рекрутовані вже від початку цього року. Перші з них висадитися під Аденом у березні.

Несподівана проблема

«Приватний» крок саудівської коаліції не сподобався американському урядові. Уже в січні шеф американської дипломатії Джон Керрі став тиснути на саудівського короля Салмана, аби примусити оголосити припинення вогню, що мало би дати час на поновне переосмислення стратегії конфлікту загалом. Зрештою, задум ОАЕ не сильно відрізнявся від винайму США минулого року приватної військової спілки Academi (це змінена назва закладу найманців Blackwater, знаного з компромату — злочинів в Іраку). Academi була всерйоз проріджена гутистами і мусила відступити. Постала інша проблема. Війна і політична пустка, створена нею, призвели до надзвичайного зміцнення Аль-Каїди, яка зайняла останні місцевості на сході, та «Ісламської держави», яка почала атакувати Аден, поки що використовуючи серійні бомбові замахи. На початку року західній розвідці вдалося викрити заміри терористів: вони хочуть атакувати підводні телекомунікаційні кабелі, які йдуть від Китаю, Японії та інших країн Азії на Захід, прокладені по дну стратегічної протоки Баб-ель-Мандеб. У ситуації глобальної економічної кризи наслідки були би руйнівними.

Кабелі традиційно перебувають під охороною спеціальних французьких військ, які мають опорний пункт по другий бік протоки, в Джібуті. Там також ходять західні підводні човни, але такий замах легший, ніж блокування цілої протоки. Американці, які також мають велику воєнну базу в Джібуті, у березні почали бомбардувати позиції Аль-Каїди та «Ісламської держави», а також намовляють до цього Саудів, які досі утримувалися від атак на «братів-суннітів», розраховуючи (цілком імовірно), що з ними можна буде якось домовитися. Зрештою, окрім усього, вони ж були союзниками у боротьбі проти гутистів. Однак американський натиск увінчався успіхом: якщо не станеться чогось непередбаченого, то процес піде. Припинення вогню набрало чинності 10 квітня, сторони сіли за стіл перемовин 18‑го. Зрештою, Сана — столиця Ємену (і гутистів) — уже достатньо зруйнована.

Згоріла дитина

Існує ще одна відмінність поміж війною в Сирії та бомбардуванням Ємену: в Сирії цивільні жертви становлять менше третини, а в Ємені — більше половини. Чому? Саудівські пілоти, попри найсучаснішу на світі систему розпізнання, узагалі не вміють відрізняти військові об’єкти від цивільних. Зрештою, це невміння перейшло у стратегію подолання гутистів: бомбардовано дороги, мости, школи, лікарні, елестростанції, водні джерела. ЮНІСЕФ обережно наводить дані, що кожного дня від бомб у Ємені гинуть статистичні шестеро дітей, із яких одна дитина статистично горить заживо від застосування напалму, двох розриває на шматки, а решта гинуть від осколків. Утроє більша кількість стають каліками на все життя. Щодня. Крім того, майже вся інфраструктура на півночі країни перестала існувати. За даними ООН, унаслідок саудівської повітряної, морської та сухопутної блокади Ємена дітей цивільного населення помирає більше, ніж від бомб. 80% єменських дітей потребують невідкладної гуманітарної та медичної допомоги. Саудівська Аравія нещодавно дала зрозуміти, що купила в Пакистані атомні бомби і тримає їх у себе вже два роки. Чимало людей на Заході починають замислюватися, чи в майбутньому горітимуть тільки єменські діти. Але жодна з держав, які продають зброю саудівській монархії, не має наміру використати лютневий заклик Європарламенту, аби накласти на цю країну ембарго.

Єжи Шиґєль, Gość Niedzielny  

Від редакції. Такі теми нам потрібні насамперед «для загального розвитку». Аби розуміти, як працює механізм війни, чиє відлуння ми маємо й у своїй політиці. Аби усвідомити, що надаремно буде кричати той, хто обурюється світом, який не надає термінової допомоги Україні у стримуванні російської агресії. У світі дуже багато проблем. І російська агресія — не єдина нині активна на планеті.

А також ці теми потрібні, щоб замислитися. Кожному народу болить його війна. Раніше під новинами про події у Сирії було багато поміток, а тепер усе відсунулося на далекий план. Це «чужа війна». Нам вистачає свого…

Але як помісна Церква зростає тоді, коли ділиться своїми дітьми як місіонерами до інших країн, так і християнська молитва зростає, коли охоплює «своїх і чужих». Не забуваймо, що є ті, кому набагато гірше, ніж нам, і молімося за них, — а тоді Бог вислухає і наші молитви за свій край та за своїх дітей.