Якби Господь Бог хотів, щоби Церква була збудована інакше, ніж це є, то Він би не чекав стільки століть на думку кількох черниць.
Цікава штука з тими черницями, які — як кажуть — «хочуть уділення» їм дияконату. Не говоримо про те, чи це можливе, — це розгляне Церква. Однак, на мій смак, є щось неспокійне у цьому «хотінні» деяких жіночих чернечих середовищ. Щось я не пригадую, щоби в апостольські часи будь-хто домагався для себе урядів і функцій у Церкві. Матей не з власної ініціативи долучився до грона Апостолів. Павло не з власної волі став Апостолом народів — ба навіть це сталося взагалі всупереч його планам і сценаріям. Подібно було і з дияконами. То апостоли усвідомили потребу покликання такого щаблю служіння і вибрали відповідних «мужів», після консультацій зі Святим Духом.
Ані диякони, ані якісь інші люди, що виконували служіння, описане в Новому Завіті, не були вислані за принципом «я хочу, я хочу!» До таких речей, як дияконат, пресвітерат і єпископство, покликує Господь Бог. «Честі ж цієї ніхто не бере сам собі, лише той, хто покликаний Богом, як Арон», — каже автор Послання до Євреїв (Євр 5, 4).
Особисті амбіції ніколи не були належним мотивом для початку якогось служіння в Церкві, бо це є, власне кажучи, служіння.
Насмілююся ствердити, що це ментальність світу цього вривається у мислення деяких католицьких середовищ, зокрема чернечих, і приносить наслідок у вигляді претензій. То що — паритети керують Церквою чи таки Дух Святий? Якщо Бог хоче, то жінки будуть священиками, але не тому, що вони цього домагаються, а тому, що Він визнає це благом для Церкви. А якщо впродовж минулих століть не було в Церкві жіночого дияконату, то це не тому, що Бог забувся або Йому не вдалося наполягти на своєму, а просто тому, що Він цього не бажав. Бо якби бажав, то надихнув би відповідних людей, і воно би було.
Знаменною є відповідь матері Кармен Семмат, голови Міжнародного союзу Генеральних настоятельок жіночих чернечих орденів, для видання «La Repubblica», яка припустила, що мало бути інакше, що Ісус це собі інакше планував. «Потім, однак, Церква відділила жінок від чоловіків, і це катастрофічний поділ», — сказала вона.
Катастрофічне, як на мене, представляти Церкву як браковану, що функціонує не так, як Дух Святий забажав, причому протягом тисяч років. І ото нарешті ми, наймудріші, дістали осяяння і виправимо Церкву так, аби вона нарешті стала згідною з волею Ісуса.
Як можна щось таке говорити? Структура Церкви — така, як треба. То людські гріхи її порушують, а не брак якихось елементів побудови. Церкву будує святість її членів, а не політика «рівності й недискримінації». Звідки ж оті тужіння, що на Останній Вечері Ісус був оточений самими чоловіками? Так у Євангелії написано, сестро, ви в курсі?
Сестрі не подобається бачення Церкви, в якій керівні функції належать чоловікам. «На мою думку, настав час від цього визволитися і надати належну вагу присутності жінок у Церкві», — читаємо в газеті.
Ну добре, припустімо, що жінки приймуть при вівтарі виконання дияконських функцій. І що би від цього мало виправитися? Статистика показує, що то не жінок бракує по храмах, а чоловіків. Чи якась сестра-черниця уявляє собі картинку, що як вона стане при вівтарі, то чоловіки кинуться до храму? Бо жінок більше не стане, це вже точно. Ну то про що йдеться з тим дияконатом?
Сестри служать Церкві, бо служать Ісусові. Коли вони вимагають посад у Церкві, то я маю враження, що вони хочуть служити собі.
PS. Під першою публікацією цього тексту була фотографія черниць у сірих хабітах і заголовок: «Рим. Черниці наполягають на дияконаті». На фотографії упізнали себе сестри з одного зі згромаджень і написали заперечення «проти використання зображень наших сестер. Конкретні особи упізнали себе. Вони не ототожнюються зі змістом», написали у Твіттері. Як видно, наполягання черниць на дияконаті — зовсім не загальне явище у чернецтві…
Францішек Кухарчак, Gość Niedzielny
Фото: кадр із фільму «Папеса Йоанна»
фінансово.
Щиро дякуємо!
