Не можемо говорити про Боже милосердя, не згадуючи Марії, яку називаємо Матір’ю Милосердя. Це Вона – Матір Ісуса, Втіленого Слова, яке стало тілом в Її лоні; це Вона у Вифлеємі Народила Його для світу і була найближче біля Того, Хто є образом Отця, Втіленим Милосердям. Отож, наші роздуми будуть присвячені Марії, яка у Божих планах займає виняткове місце в цілій історії спасіння, передусім через свою довіру до Бога.
1. Перша Єва – матір усіх людей
Біля витоків історії людства об’являється жінка, створена з Адамового ребра, яку називають матір’ю всіх людей. У Божих планах Єва була покликана дати початок людському роду. Гарне покликання – бути матір’ю, бути одним з батьків. Проте Бог прагнув, щоб Єва не тільки була біологічною матір’ю, але також особою, яка веде своїх дітей до справжнього життя, яке сама куштувала разом з Адамом в Едемському саду. Єва мала бути берегинею життя, мала бути вихователькою, яка веде своїх дітей до джерела правди, до Бога.
Знаємо, сталося по-іншому. Трагедія усього людства починається особистою трагедією Єви, – первородним гріхом, тобто непослухом Богові, тим, що Єва зірвала і скуштувала заборонений плід. Однак, варто зауважити, що гріх не народився спонтанно, перед ним відбувався певний процес. Цей процес розпочався діалогом з дияволом. Єва не усвідомлює небезпеки цього діалогу, не знає обізнаності змія і думає, що це лише звичайна розмова, яка нічим не може зашкодити. Тільки-но ми розпочинаємо діалог з сатаною, вже наражаємо себе на програш. Ісус під час спокуси у пустелі одразу говорить: «Геть, сатано!» (Мт 4, 10). Ісус не вступає у дискусію, а негайно закінчує розмову, тому що лише Він знає, що сатана душогубець (…) і батько лжі (Йн 8, 44). Чого він може хотіти для людини, як не згуби? Єва вслуховується у слова сатани і робить це з помітною цікавістю, а ці слова приховують у собі отруту, що її вб’є, вирве з неї інше слово, яке досі було її поживою і притулком. Коли Єва зриває плід і дає спробувати своєму чоловікові, звершується велика містерія, виконується одна з найбільших таємниць нашого існування. Це таємниця відходу Єви від життя, на сторожі якого вона повинна була стояти, таємниця відходу від Бога, Подателя життя і щастя.
2. Щаслива неплідна, яка сім раз родить
Трагедія первородного гріха торкнеться всіх людей, тому що Єва передасть своїм дітям у спадок також і цей гріх, як вічну спадщину. Було б жахливо, якби не знайшлась якась дамба для цього гріха, коли б не було Божого милосердя. Саме безмежне Боже милосердя поставило перепону злу, яке все ж таки скінченне.
Ще в раю Господь Бог дає обітницю, що прийде час, коли нащадок Діви розчавить голову змія. З’являється обітниця приходу другої Єви, яка виправить те, що зіпсувала перша, Її нащадок переможе сатану. Друга Єва – це Марія, Матір Ісуса. Вона тісно пов’язана з віддаленою у часі подією первородного гріха. Промине багато століть, поки Вона з’явиться на землі і покаже світові плід свого лона – Ісуса. Проте вся історія буде зосереджена на Її народженні, тому що від Її згоди залежатиме історія світу, Марія була провіщена на початку людської трагедії, але Вона також буде присутня в історії через заповіді спасіння, через різні символи і образи, через різних осіб.
Однин з найбільш промовистих знаків Старого Завіту – неплідні жінки, нездатні переказувати життя. Для людей Сходу неплідність була прокляттям, тому що дар дітей був ознакою прихильності Бога, а також джерелом успішності батьків. Хто був неплідним, здавалося, був проклятим. Так було з багатьма жінками, яких представляє Святе Письмо. Неплідність мала глибший вимір, вона показувала неспроможність людини, її безсилля перед Богом. Однак в історії спасіння є багато жінок, які були безплідними, але стали матерями. Так було у випадку Сари, матері Ісаака; Анни, матері Саула; так було з матір’ю Самсона або св. Єлизаветою, матір’ю Йоана Хрестителя.
У знакові народження життя неплідною жінкою Бог показував, що Він – сильніший за прокляття, за смерть, що справді Він і тільки Він може знищити джерело вічної смерті, яким був первородний гріх. Тому найбільшим знаком Його милосердя є Марія, зачата без цього гріха. Вона і є тим чудовим творінням, яке захоплює ціле небо, всіх архангелів і ангелів, усі ангельські хори, бо Вона єдина з людей захищена від прокляття гріха. Марія вибрана Богом бути знаком перемоги над смертю, так само, як інші, згадані раніше, жінки, тому що Вона також неплідна, бо не знає співжиття з чоловіком. У Ній реалізується таємниця зачаття життя з Її «неплідності», у Ній з’явиться Ісус, Який буде плодом Святого Духа і Її віри.
Марія стає другою Євою, Яка дасть початок новому людству. З Неї бо народиться нова людина – Ісус Христос – Первородний серед багатьох братів, за яким підуть юрби людей зі схожою природою. Марія стає біля витоку нового створіння, яке вже не відзначається хаосом і темнотою, а є чудесним створінням, відкупленим кров’ю Ісуса і позначеним печаттю Святого Духа. «Неплідна сім раз родить, а многодітна в’яне» (І Сам 2, 5) – так говорить Слово Бога і це великий парадокс в історії спасіння, тому що Божі дороги – не дороги людини і Бог дивиться інакше, ніж людина. У Марії реалізується обітниця плідності. Вона стає матір’ю незліченої кількості вірних, які йдуть за Ісусом, Вона стає Матір’ю Церкви, найбільш плідною Матір’ю з усіх матерів, Матір’ю, що вестиме своїх дітей до неба. Матір Милосердя досконало виконує план Бога через свій послух, через довіру до Бога, через своє «так», яке сказала під час Благовіщення.
3. Щаслива та, що увірувала
Коли Марія відвідує свою родичку Єлизавету, чує слова, які уособлюють увесь зміст Її таємниці. Це пророчі слова, тому що відкривають суть довірення себе Богові. Увірувати означає не стільки прихилитись розумом до певних істин, а передусім повністю покластися на Того, Хто дає обітницю повірити Йому, довіритися Йому, тобто повністю віддати себе Богу, навіть тоді, коли це перевищує наше розуміння. Віра не противиться розуму, але існують ситуації, коли розум вже не може прийняти якусь подію, бо це перевищує його можливості. Як може реагувати наш розум, якщо отримає обітницю, що в нас зачате життя без участі чоловіка? Розум повинен замовчати і тоді тільки вірою можемо погодитися на таке пророцтво. Як міг зрозуміти Авраам доручення Бога пожертвувати Йому свого сина на горі Морія, якщо з нього мало народитися ціле потомство Авраама? Розум повинен скоритися перед Богом, тому що така подія здається абсурдною і її неможливо прийняти. Так само відбувається з нами, коли на нас насуваються хрести, якісь непередбачені події, що їх ми не розуміємо і проти них обурюємося. Ми запитуємо: «Як таке можливо?» Тільки довіряючи Богові, можемо ці факти прийняти як закономірні і можливі. Для Бога немає нічого неможливого. Однак така постава вимагає спочатку досвіду, що Бог існує, що Він є Любов’ю, а потім довіри.
Прокляття прийшло у світ через брак довіри до Бога, через брак віри, натомість благословення приходить через віру. Так, як в Авраамові повинні були благословлятись усі народи через його віру, так і всі, хто довіряє Богові, як Марія, мають участь в Його благословенні. Підтверджує це Ісус: «Справді ж блаженні ті, що слухають Боже слово і його зберігають» (Лк 11, 28). Тому що прийняття Слова передбачає відповідь віри. Віра народжує плоди вічного життя, віра народжує благословення. Віри і довіри навчає Марія, і не тільки цього. Вона також просить за нас, заступається за нас, щоб зростала наша віра, а Її Син не відмовляє Матері ні в чому. Бачимо, що в планах Божого милосердя Марія відіграє незамінну роль як Матір Милосердя, Матір Ісуса і наша Матір, яка вчить віри і випрошує її для нас.
4. Жінка, одягнена в сонце
Марія через свою довіру до Бога стає в опозиції сатані, неслухняному Богові. Своєю поставою Вона нищить зловорожий план князя темряви, який через це ненавидить Марію, і водночас Її боїться, тому що Вона не піддалася його брехні. Тому диявол буде атакувати Марію і Її дітей з великою ненавистю, щоб знищити Її діло. Після первородного гріха було провіщено, що нащадок Жінки розчавить голову змія, а він увіп’ється в його п’яту, що означає постійну атаку сатани на тіло Христа, – Церкву: і розлютився дракон на жінку і пішов воювати проти решток її нащадків, що зберігають заповіді Бога і мають свідчення Ісуса Христа (Од 12, 17).
Це апокаліптичне видіння про боротьбу – не тільки звичайна метафора, але й образ фактичної боротьби, яка звершується в історії від початку. Ця боротьба особливо потужно скерована проти Марії, тому що завдяки Їй на світ прийшов Переможець смерті. Боротьба посилюється щораз більше, адже диявол свідомий того, що короткий час має (Од 12, 12). Можемо запитати, яким чином диявол сьогодні бореться з Жінкою і Її потомством, як це звершується в наш час? Наступи сатани сьогодні скеровані на жінку і на ті цінності, якими жила Марія. Можемо з легкістю побачити, що диявол послуговується потужними засобами, такими, як мас-медіа, він насміхається над такими цінностями, як дівоцтво і материнство, а також над самим інститутом подружжя. Марія була дівою, Матір’ю і Нареченою св. Йосипа. Вона жила в сім’ї, в якій Ісус міг безпечно рости і дозрівати до виконання своєї місії. Відтак родині, дівоцтву і материнству загрожує найбільша небезпека, адже завдяки цим цінностям людина виконує Божий план і звершує своє покликання до вічного життя. Не можна примирити ці цінності з підступним планом диявола, який атакує все пов’язане з життя, з добром, із вірою, тому що він – господар смерті, йому до вподоби смерть людини. Його атака скерована передусім проти життя. Можна дуже легко впізнати цю ідеологію, скеровану проти життя і то в ім’я свободи жінки: вона має право вирішувати вбивати чи не вбивати. Сьогоднішнє суспільство легко приймає таку аргументацію, встановлює право вбивати ненароджених, осіб похилого віку і хворих, рекламувати контрацепцію, проституцію, порнографію. Усе це пов’язане з жінкою, з життям і, звичайно, спостерігаємо тут атаку проти Марії.
Сатана не може особисто доторкнутися Матері Ісуса, тому скеровує всю свою ненависть на Її нащадків, а особливо на жінок, тому що Бог вибрав жінок бути матерями і захисниками життя. Тому такого великого значення набуває пошук допомоги у Марії, адже Вона найкраще знає небезпеку і загрозу сьогоднішнього світу, і, водночас, саме Вона є могутньою Захисницею. Хто до Неї приходить, просить Її про допомогу і заступництво, ніколи не розчарується. Святий Бернард добре про це сказав, бо молився: «Пам’ятай, найдобріша Мати, що ніколи ніхто не чув, що будь-хто, хто звертався до Тебе, був Тобою покинутий». Мати Милосердя досконало знає ціну, яку заплатив Її Син, Ісус Христос, тому Вона не може нам не допомогти. Але так, як Ісус, Вона нічого не може зробити без нашого прохання, без нашої молитви, оскільки справжня любов ні до чого не змушує, не нищить свободу і тільки наша віра, яка є найбільш вільним актом людини, і молитва віри може творити справжні чудеса. Бог захотів, щоб Марія стала посередницею благодатей, щоб заступалася за нас, і Вона чекає на наш заклик, нашу молитву, яка випливає з віри, тому що таким чином ми стаємо подібними до Неї, стаємо блаженними.
5. Матір Церкви
Роль Марії у Божому плані милосердя не закінчується відходом до неба. Тепер, коли Вона царює разом зі своїм Сином, вона залишається Матір’ю всієї Церкви. На хресті Ісус пожертвував нам Марію як Матір і нас віддав Їй як дітей. Саме Вона у Вечірнику разом з учнями Ісуса буде чувати і молитися, очікуючи виконання обітниці, яку Апостоли отримали ще перед стражданнями Христа, під час Святої Вечері. Ісус обіцяв їм Утішителя, Який про все їм нагадає. Марія найкраще знає, ким є Утішитель, тому що Вона була від зачаття наповнена Святим Духом. Вона Його вже має, а якщо й чуває з учнями, то тільки тому, що знає, наскільки великим даром для людини є Дух воскреслого Господа. Можемо собі уявити атмосферу Вечірника, чування, молитви і розмови, які учні там провадили з Марією. Як багато світла вона повинна була давати учням, у серцях яких було ще багато сумнівів, запитань, хоча вони вже бачили воскреслого Ісуса. Апостоли відчували, що це ще не те, що повинна статися подія, яка повністю їх переконає, через яку правда про перемогу над смертю торкнеться їхнього нутра; вони відчували, що чекають найважливішого об’явлення, яке перевищить всі сподівання. Можемо припустити, що Марія їм пояснювала (як Ісус двом учням в дорозі до Емауса), що Її Син повинен був страждати, що це було провіщене перед віками, щоб Христос міг увійти до слави, що така сама дорога учнів, але спочатку вони отримають печатку з висоти, бо тільки тоді вони зможуть свідчити аж до смерті. Якщо ж Марія була готова до страждати з Ісусом, то тільки тому, що була наповнена Святим Духом, що завжди довіряла Богові. Марія разом зі своїм Сином може повторювати, що Бог не дозволить, щоб вона залишилась в аді (пор. Ді 2, 27), адже така віра і любов – вічні.
Марія була справжньою вчителькою для Апостолів і справжньою їхньою Матір’ю. Може саме тоді учні починали розуміти важливість у Церкві ролі Марії, яка знає усі таємниці свого Сина, таємниці Божого Царства, таємниці віри. Апостоли не сумнівалися, що Вона найкраще допомагатиме їм у справі євангелізації, не тільки порадою, а й, передусім, заступництвом в Ісуса. Для Церкви, яка формувалася під впливом зіслання Святого Духа, Марія була і залишається допомогою. Не можна уявити історію Церкви без Марії. Таким був Божий план, щоб Та, яка народила Божого Сина, трудилася при народженні Церкви – Містичного Тіла Христа, – щоб була Матір’ю і вихователькою цілих поколінь вірних.
6. І звідки мені це, що прийшла до мене мати Господа мого?
Після Благовіщення Марія подалася до своєї родички Єлизавети. Це тайна Відвідин. Марія прийшла до Єлизавети допомогти тоді, коли мав народитися Йоан Хреститель. Сьогодні Марія також приходить, щоб допомагати людині, нагадувати найважливіші істини, про які людство забуває, хоч ці істини очевидні. Марія приходить і об’являється звичайним людям, у Ля Салет, у Фатімі, в Лурді і багатьох місцях, щоб нагадати звістку, яку приніс на землю Ісус Христос. Це нагадування правди про Бога любові, Бога милосердя, про те, що Він дійсно існує і веде історію людини, про Бога, який любить людину. Марія нагадує також про існування сатани, про те, що диявол не бажає людині добра, і тому Діва показує нам зброю, яку можемо використовувати у боротьбі з силами зла. Цією зброєю є навернення до Бога, тобто віра в Його любов; такою зброєю також є молитва і вчинки милосердя. Присутність Марії в різних місцях свідчить про те, що Бог використовує багато засобів, щоб нас до себе привести. Це не всі місця, де діє благодать, тому що завдяки втручанню Діви Марії, Бог обирає ще й інші, їх ми знаємо як санктуарії, де вшановуються Марійні образи, фігури або ікони з Її подобою, там Вона особливим чином присутня. Це своєрідна «свята» географія, яка допомагає людині зустрітися з люблячим Отцем через заступництво Марії.
Не можна забути, що, хоч Бог об’являється передусім в особистій історії кожної людини, хоч діє поза місцем культу, то, з огляду на нашу слабкість, відсутність дозрілої віри, дає нам зустрітися у межах визначеної території позначеної благодаттю. Ми – немовлята у Христі, як говорить св. Павло (пор. І Кор 3, 1) і нам потрібна духовна їжа: молоко. Тому Матір, яка добре розуміє нашу ситуацію і загрози, яким ми піддаємося, яка знає нашу немовлячу віру, допомагає цілому людству, об’являючись маленьким, обираючи місця свого шанування, щоб там вести всіх до глибшої зустрічі зі своїм Сином. Однак, найглибша допомога Марії для Церкви полягає в благодаті, яку Марія для нас випрошує, щоб дорога нашого життя була подібна до Її дороги. Ціле християнське життя ґрунтується на тому, щоб в нас віддзеркалювалася та сама таємниця: народження в нас нового життя, народження Ісуса в наших поставах. Така допомога торкається чогось найсуттєвішого в людині, найглибшої переміни, яка може в нас відбутися, тому що стосується зміни нашої природи. До такої переміни веде нас Марія.
Закінчуючи наші роздуми про роль Марії у планах Божого милосердя, спробуймо спочатку подякувати нашому Отцю за найкращий дар Матері, яку Він обрав від початку, передбачаючи падіння людини. Це – прекрасний дар, дар найдосконаліший, тому що Бог добре знає наші серця і розуміє, що від раннього дитинства ми з’єднанні з матір’ю і через неї приходить перший досвід людської любові. Через Матір, Марію, приходить досвід Божої любові. Від Неї ми вчимося того, що Бог нас любить, Вона допомагає нам повірити, що Бог є милосердним Отцем.
Уривок із книжки о. Генрика Дзядоша SJ «Боже Милосердя відкриваємо заново»
фінансово.
Щиро дякуємо!
