Молитва не повинна бути тяжкою. Ми попросили читачів про поради: як зробити так, аби щоденна зустріч із Богом була простою? Ось 10 найцікавіших відповідей, узятих із практики таких само людей, як і ти, читачу.

Нехай щоденна молитва стає щоразу кращою!

1. У молитві йдеться не про слова, а про близькі стосунки (Маргарита)

Довгі роки моя молитва була як поема — убрана в гарні слова, високий філологічний переказ. Слова і речення я будувала так, ніби промовляла до найвище цінованих людей.

Церква була немов палац, у якому на троні сидів Цар. Я сідала у цьому палаці на останню лавку, аби Він не помітив моїх недосконалостей…

Я була гостею в храмі й гостею у своїй молитві. Людина в такій молитві дуже самотня і дуже сумна. Бракувало тільки одного: близьких стосунків.

Тепер я вже знаю, що не треба великих слів, бо коли когось любимо і хтось нас дуже любить, то хіба ж не вистачить навіть кількох незграбних речень, повних любові та вдячності? Вистачить!

Тому я з Ним щомиті, а молитва — як їжа, а не вишуканий десерт раз на якийсь час. До храму входжу, як додому. Сиджу попереду, бо хочу бути ближче до Того, кого люблю.

2. Помолися з найближчими. Це насправді допомагає (Оля)

Для мене переламним моментом узагалі у вірі та молитві була спільна молитва з моїм нареченим. До нашого знайомства я не була дуже віруючою людиною. Вірила, що Бог існує, але не практикувала релігію і не заглиблювалась у це.

Моя сім’я також не практикувала, бо «не мала часу». Натомість мій наречений походив із дуже релігійної сім’ї. На початку нашого зв’язку, коли я була в його домі, він запропонував помолитися разом.

Я погодилася. Ніколи ще не молилася разом із кимось. Ми тоді молилися і я сильно зворушилася, аж сльози стояли в очах. Подумала: чому, власне, я так не молюся? Коли я молилася востаннє? Чому перестала молитися?

Мені було соромно, і я запрагнула пізнати Бога заново. Мій наречений допоміг мені в усьому. Відтоді я стараюсь молитися, яка умію. Власними словами, розмовою або вичитаними молитвами, інколи подумки перепрошую Бога чи дякую Йому за щось. Думаю про Нього.

Вочевидь трапляються гірші моменти, десь я забуду помолитися, десь мені не захочеться… або навіть просто засну під час молитви. Однак завдяки тому досвіду я віднайшла зв’язок із Богом, причому завдяки одній-єдиній молитві з близькою людиною.

3. Ніколи не припиняй молитися, не шукай відмовок (Аня)

Я була б обережна в оцінці, що є «доброю молитвою», але здається, що важливою є вірність, сталість. Я не відмовляюся від молитви через погане самопочуття, надмір обов’язків або інші відмовки.

Я триваю на молитві, бо це час Зустрічі з Кимсь, хто мене любить, для кого я важлива і хто важливий для мене.

4. Простий спосіб для вечірньої молитви без «формул» (Беата)

Найбільше я люблю, коли вже пізній вечір і я йду на 15 хвилин адорації Пресвятих Дарів. Тоді я приходжу й кажу: «Здрастуй, Друже».

Завжди в той самий час відповідаю Йому на просте запитання: «Як минув день?» Потім дякую Йому, перепрошую і кажу Йому, як сильно я Його люблю. На завершення морочу Йому голову з однією інтенцією, щодня незмінною. А потім уже 22.00, Він обіймає мене з благословенням і відпускає додому.

5. Дякувати Богу можна завжди, навіть за душ. Це теж молитва (Юстина і Магдалина)

Не треба дотримуватися конкретних пір дня, аби молитися. Можна це робити повсюди. Навіть як виходиш із душу, то можна Богу подякувати одним реченням, за оцей самий душ.

Вважаю, що завжди знайдеться щось, за що можна Богові подякувати. Може, за те, що хтось до тебе всміхнувся? За те, що сонце світить (або дощ іде)? За те, що хтось дав тобі бутерброда? За те, що маєш де жити?

Дякую Богові навіть за те, що діти репетують як заведені, а особливо дякую, коли вони мене цим домучують. За те, що бігають і галасують, коли я перевтомлена. За те, що вони є.

6. У молитві не обов’язково говорити, достатньо слухати (Павло)

У мене теж так інколи буває, що нема охоти молитися, і роблю це немовби силоміць. У такі моменти вночі, після обов’язкових молитов, я лягаю в ліжко і просто розмовляю з Ісусом, як із другом. А власне кажучи, я Його тільки слухаю.

І це слухання для мене є прекрасною молитвою. Тому також я часто перед Пресвятими Дарами просто сідаю, дивлюся на Нього і слухаю.

7. Не доводь Богові, як Його любиш. Він і так усе знає (Марія)

Молитва неважка. Важко стягнути з себе плащ облуди і пихи, аби могти щиро порозмовляти з Богом.

Бог не вимагає від нас прекрасних слів, довгих поем, багатогодинного стирчання в храмі та показування, які ото ми файні віруючі.

Хай би ми в житті зуміли бути свідченням і в серці так щиро молитися, як ми це робимо напоказ.

8. Молися навіть тоді, коли нічого не відчуваєш (Агнеса)

Бог це Жива Особистість, я — жива особистість. Це зустріч мене самої з Богом. Жива розмова і перебування у «своїй компанії».

Моя молитва — це зітхання до Бога, але також і думання про Нього протягом дня. Молитва це також час, присвячений тільки Йому — а це буває дуже складним, коли нічого не відчуваєш, емоції десь собі поділися, а розум ніби вимкнувся Дослівно.

Тоді нарешті може увійти Святий Дух. То Він буде в нас молитися, а хто ж може нас краще навчити молитися, якщо не Він?

9. Молитва — не жорстка схема (Христина)

Молитва до Господа Бога, на мою думку, має бути продиктована любов’ю, повагою та вдячністю до Нього.

Моя молитва набирає форми того, що я в цю мить відчуваю. Коли я бачу на вулиці людину нещасливу або хвору, то молюся конкретно з неї, про Боже благословення.

Коли я чогось боюся, то не чекаю аж до вечірньої молитви, а одразу прошу про підтримку й допомогу. Коли перебуваю зі своїми найближчими і бачу, як багато всього в житті від Бога отримала, то дякую і насамперед пам’ятаю, що все, що маю, я маю саме з руки Божої.

Я стараюся не молитися за схемами. Єдина молитва, яку я вимовляю щоразу «за формулою», це «Отче наш». Усе інше плине з серця.

Моя вечірня завершальна молитва — найдовша. Стараюся щодня робити іспит совісті, перепрошувати і просити про вибачення. У цій молитві я щодня дякую за благодаті, які я разом із найближчими отримала за цей день.

10. Не мусиш молитися вечорами, якщо змучений (Кароліна)

У мене здавна була проблема зі щоденною молитвою. Часто увечері я така вбита, що хочу тільки спати. Тому це не було систематичною і щирою молитвою, а просто засинанням після «Радуйся, Маріє».

Тому я волію молитися рано вранці. Увечері коротко дякую за день і роблю знак хреста. Цей план набагато краще виходить.

Завдяки цьому я не сплю на молитві й щоразу рідше мені трапляється занедбати щоденну молитву.

І ще одне. Я стараюся молитися навколішках. Хоч мені тяжко встати на молитву, однак у цій позиції складніше заснути і легше зосередитися.

За матеріалами: Deon