Визначити відмінність між людиною одержимою та людиною, яка має психічне захворювання або іншу недугу, є життєво важливою частиною служіння екзорцизму, вважає багаторічний екзорцист.
Отець Сіпріано де Мео, який був екзорцистом із 1952 року, сказав, що зазвичай людина не є одержимою, а бореться з якоюсь іншою хворобою. Ключ до відмінності, за його словами, полягає у проникливості в молитві з боку священника та одержимого — і в реакції потенційно одержимої людини на самого екзорциста і промовлені молитви. Екзорцист зазвичай промовляє тривалу молитву до моменту, в який, якщо диявол присутній, проявляється реакція, — каже священик.
Поведінка одержимої людини буває різною стосовно екзорциста, в якому диявол бачить ворога і готовий боротися з ним. Там не бракує моторошних виразів обличчя, загрозливих слів або жестів, а особливо хули проти Бога і Богородиці.
Катехизм Католицької Церкви підкреслює важливість розрізнення демонічної активності й психічних захворювань. З пункту 1673: «Екзорцизм спрямований на те, щоб вигнати бісів або звільнити від бісівського впливу силою духовної влади, яку Ісус дав своїй Церкві. Зовсім іншим випадками є недуги, особливо психічні, лікування яких належить до сфери медицини. Тому важливо впевнитися (перед здійсненням екзорцизму), що йдеться про присутність лукавого, а не про хворобу (Пор. Кодекс канонічного права, кан. 1172)».
У квітні минулого року ватиканська Конгрегація у справах духовенства та інститут Sacerdos провели семінар у Римському університеті Regina Apostolorum, який спеціалізується на підготовці священиків і мирян для розпізнання відмінностей між психологічними проблемами та одержимістю.
Отець Мео також підкреслив, що не всі випадки одержимості виглядають однаково, й тому так важливо для екзорцистів пройти ретельну підготовку, адже більшість людей надто мало знають про духовну реальність.
2014 року Міжнародна асоціація екзорцистів (AIE) назвала різке поширення окультної діяльності «пастирською надзвичайною ситуацією». «Зазвичай зацікавлення різного роду окультизмом починається з невігластва, поверховості, дурості або прозелітизму», — сказав тоді речник AIE Вальтер Каскіолі. «Наслідки ж завжди катастрофічні».
Отець Мео сказав, що люди часто звертаються по відповіді до «фокусників та ілюзіоністів», а не до «зброї, яку Господь дав у наше розпорядження». У той час як люди часто шукають радикальних відповідей або знаків, найкращий захист проти одержимості — це просте життя молитвами і таїнствами, сказав священик. Безумовно, фундаментальним є позбутися гріха і жити в благодаті Божій.
Церква насправді очікує молитовного життя не тільки від священника-екзорциста, але й від мирян, що просять про втручання екзорциста, який також послуговується допомогою членів родини.
Катехизм надає вказівки щодо того, як уникнути демонічної активності: все, що включає в себе звернення до сатани чи демонів, або що пробує викликати в уяві мертвих або пророкувати майбутні події, має бути усунене.
З пункту 2116: «Усі форми ворожбитства треба відкинути: вдавання до сатани чи до демонів, викликання померлих чи інші дії, що помилково передбачають “розкриття” майбутнього (пор. Втор 18, 10; Єр 29, 8). Звернення до гороскопів, астрології, хіромантії, тлумачення віщувань і долі, явища ясновидіння, вдавання до медіумів містять у собі прагнення до панування над часом, над історією і, зрештою, над людьми, як і бажання увійти в спілку з окультними силами. Вони вступають у суперечність із вшануванням і повагою, які поєднані з любовним страхом, що їх ми зобов’язані віддавати єдиному Богові».
Що ж стосується самих екзорцистів, — важливо залишатися скромним і пам’ятати, що їхня влада походить від Христа, додав о. Мео.
Щодо духовної підготовки, то головною є смиренність і переконаність у тому, що ми, екзорцисти, не є тими, хто виганяє демона. Ми покликані боротися в Імені Христа.
За матеріалами: Католицький оглядач
фінансово.
Щиро дякуємо!
