Матеріали для священиків на першу суботу червня

Перша субота місяця – 4 червня 2016 р.

«Бог є милосердний»

Пропозиція прикладу для проповіді

Лист Сестри Люції з 29 травня 1930 р.

«Шановний Отче!

Що сталося між Богом і моєю душею в справах молебня винагороджуючого Непорочному Серцю Марії і переслідувань в Росії? Мені здається, що добрий Господь покликав мене в найглибших покладинах моєї душі, щоб я просила Святішого Отця про схвалення молебня винагороджуючого, про що Він сам і Найсвятіша Діва Марія хотіли просити в 1925 році, щоб через цей невеликий молебень могли бути уділені благодаті прощення душам, які мали нещастя образити Непорочне Серце Марії. Душі, яка прагне винагородити Їй таким чином, Богородиця обіцяє супроводжувати в годині її смерті з усіма милостями, необхідними для спасіння.

Молебень той полягає на тому, що протягом п'яти місяців поспіль, в першу суботу приступається до Причастя, молиться на розарії, перебувається протягом п'ятнадцяти хвилин в присутності Божої Матері на роздумах таємниць Вервиці і посповідається в тому самому намірі. Це може відбутися іншого дня. Якщо я не помиляюся, добрий Господь обіцяв покласти край переслідуванням в Росії, якщо Святіший Отець зволить зробити урочистий і публічний акт винагородження і присвячення Росії Пресвятим Серцям Ісуса й Марії, і це саме накаже єпископам католицького світу. У відповідь на кінець цього переслідування Його Святість має пообіцяти, затвердити і розповсюджувати практику вище згаданого молебня.

Признаюся, що я боюся помилитися. Причина цього страху полягає в тому, що я не бачила нашого Господа як особу, але тільки відчувала Його Божественну присутність. Що стосується небажання, яке я відчуваю, коли маю йти і розповідати про це Преподобній Матері Наставниці, я не знаю, звідки воно приходить. Можливо джерелом є страх, що Преподобна Матір Наставниця може не погодитися з усім цим, і сказати, що це є ілюзія, підшіптування диявола або щось подібне.

З поважанням цілую вашу вельмишановну руку».

(Documents of Fatima and the Memories of Sister Lucia, Fatima Family Apostolate)

Роздуми радісних таємниць (Розарій)

1. Благовіщення

Кожного дня ми дізнаємося через радіо та телебачення різні повідомлення. Завдяки тому ми знаємо, що відбувається в світі: де сталася трагічна аварія; хто загинув в замаху; які шкоди заподіяла повінь й урагани. Крім того, всюдисуща реклама говорить нам, що ми повинні обов'язково придбати, і заохочує нас якнайшвидше це купити. Громадимо щораз більше матеріальних благ і помічаємо, що це не приносить нам бажаної радості чи задоволення. Незабаром з'ясовується, що вони є лише фіктивним щастям, котре обіцяли.

В Назареті архангел Гавриїл прийшов до Марії, щоб повідомити Їй новину, що Вона є сповнена благодаті, бо Господь з Нею. Він сказав, що буде Матір’ю Божого Сина, якщо погоджується з цим. У серці Марії народилося бажання, щоб відповісти на пропозицію Господа: "Хай станеться мені за Твоїм словом". Марія оперла своє життя на Слові, яке завжди є Правдою. Слово Боже не обманює, не вводить в оману, воно завжди виконує те, що заповідало.

Чиїм словам я вірю? Чи так як Марія повністю довіряю своє життя Слову Господа? Чи може більше довіряю тому, що говорить мені світ?

2. Відвідини святої Єлизавети

Сучасний світ сповнений контрастів. Вимішане в ньому є багатство і бідність. Цей світ створив картину людини "досконалої". Повинна вона бути завжди молодою, гарною, здоровою і постійно здобувати успіх. Тільки така людина може мати щось в цьому світі. Оминається людей хворих, інвалідів та людей похилого віку. Відкидається людей менш зарадних, без великих осягнень на своєму рахунку. Хто йде за модою, той починає думати тільки про себе, зосереджується на формі свого власного життя і тим самим перестає бачити іншого.

Марія пішла до св. Єлизавети, щоб їй допомогти. Шлях, який Марія пройшла з Назарету до Аін Карім, тривав кілька днів. Будь-які незручності в дорозі не були проблемою для Марії. Вона хотіла послужити своїй старшій кузинці, котра під своїм серцем носила святого Йоана. Марія також хотіла розділити радість, яка наповняла Її серце з приводу милості отриманої від Господа. "Благословенна Ти між жінками" залишилася скромною слугинею Господньою. Не виносилася над іншими, але усією собою служила своїй родичці в потребі.

У кожного з нас є своє Аін Карім. Це може бути хвора мати або немічний батько. Нашою Єлизаветою може бути хтось із родичів, кого необхідно відвідати, підтримати морально, іноді потішити чи вислухати. Коли я бачу потребуючого, чи тоді як Марія "поспішно" йду, щоб допомогти? Чи так як Марія залишаю мій Назарет і цікавлюсь турботами ближніх?

3. Різдво

Багато людей думає, що життя потрібно так організувати, щоб жити в ньому дуже комфортно. Саме тому вони намагаються придбати всі технологічні досягнення для полегшення своєї повсякденності.  Ідеально, якщо все було б на "дистанційний пульт керування", тоді людина не буде витрачати надмірних зусиль. Через Інтернет доконувати будь-які платежі і перекази, через мобільний утримувати контакт з родиною і друзями. Користання з таких засобів без поміркованості спричиняється до того, що все щораз більше людина віддаляється від людини.

Ісус прийшов у світ в місці, котре було позбавлене комфорту. В умовах навіть принижуючих людську гідність. Він народився в хліві серед тварин. Марія поклала його в яслах. Він – Христос, Цар Всесвіту, принизився аж до крайньої вбогості, щоб ототожнитися з найбільшими жебраками. Христос від перших моментів свого життя на землі показав, що до спасіння не веде дорога широка і простора, повна комфорту і задоволення, але вузька стежина і часто є вона камениста.

Марія будь-які незручності, які зустріли Її в Віфлеємі, переносила зі смиренням і відвагою. Чи як Вона можу взяти не один тягар на себе, щоб у моєму серцю народився Христос? Так як сіно в годівниці є кормом для тварин, чи Ісус – в своїх Словах і таїнствах – є для мене поживою, яка відроджує мене до вічного життя?

4. Жертвування Ісуса в храмі

Ми дуже любимо коли близька серцю нам людина дає подарунок, вручає квіти, складає сердечні побажання. Говорить тоді виразно про свою прихильність до нас, про зичливість, яку має для нас, а також наскільки ми важливі є для неї. Самі також прагнемо іншим запропонувати свій час, виявити зацікавлення, понести зречення заради іншого.

Марія і Йосиф принесли немовля Ісус в храм, щоб пожертвувати Його Богові. Батьки Ісуса слухняно виконали закон Мойсея в цьому відношенні. Але не йшлося тільки про суворе дотримання закону. У цьому випадку, Марія і Йосиф запропонували себе Ісусу. Стали першими богопосвяченими особами. Віддали себе повністю Богові та залишилися вірні Його слову.

Марія і Йосиф жили для Ісуса. Свої плани, мрії та наміри беззастережно піддали Божій волі. Чи я схильний до того, щоб своє життя підпорядкувати до вимог, поставлених переді мною Христом в Євангелії? Що я пожертвую Богові? Щось, чого маю надмір і на чому мені не залежить, чи також своє серце, свої думки, свою волю покірно піддам Його волі?

5. Знайдення Ісуса

У нашому житті з'являються час від часу справи зазначені якимось пошуком. Молоді люди шукають свою «другу половину». Батьки сімей часто відчувають труднощі в пошуках відповідної праці, щоб забезпечити своїх найближчих. Багато осіб звертається до суду, щоб там знайти справедливість. Політики шукають способів, як вирішити соціально-економічні проблеми. Ще інші шукають пригод, і є такі, хто хоче знайти щастя в житті легкому, приємному і без труднощів.

Повертаючись з Єрусалиму до дому після паломництва Марія помітила, що дванадцятирічний Ісус загубився у натовпі. Після трьох днів пошуків, Йосиф і Марія знайшли Ісуса в храмі в Єрусалимі, котрий сидів серед учителів, слухав і задавав питання. Марія висловила тоді свій біль і тривогу. А Ісус відповідаючи нагадав, що Він повинен бути в справах свого Отця. Наче хотів також Марії та Йосифу нагадати, що вони повинні шукати того самого.

Те, що Марія пережила в своєму серці протягом трьох днів пошуків, знає кожна мама, коли зникне з очей дитина навіть на кілька хвилин. Три дні невпевненості, переживань і страждання були для Марії важким досвідом. Чи у своєму житті, подібно як Марія, шукаю Ісуса? Чи я шукаю Його тільки тоді, коли загублюсь з власної провини? Чи хочу я знайти Ісуса, навіть коли це пов'язане з внутрішньою боротьбою, духовним стражданням або пошуком у темряві? Чи я шукаю Його терпеливо і ревно, поки не знайду?

Молитва про відшкодувальну інтенцію після прийняття Святого Причастя

Я люблю Тебе, Ісусе, Царю вічної любові, і приймаю Тебе з любов’ю Царе́м мого серця.

Прошу Тебе: сховай мене назавжди у своєму божественному Серці і прийми моє життя як дань вдячності за дар спасіння, який Ти даєш мені за посередництвом Непорочного Серця Марії.

О добра Матінко, перепрошую Тебе за мої гріхи, гріхи моєї сім'ї, гріхи Батьківщини і гріхи світу, котрі ранять Твоє Непорочне Серце! Щоби відшкодувати Тобі за всі страждання, яких ми, невдячні діти, Тобі завдаємо, жертвую Тобі нескінченну любов Ісуса, присутнього в моєму серці.

З любов’ю віддаю себе під Твоє царювання, щоб якнайшвидше воцарилося Твоє Непорочне Серце. Прибіжище грішників, молись за нас!

Молитва про відшкодувальну інтенцію перед Розарієм

Царице святого Розарію! Ось ми преклоняємо коліна у молитві, щоб у першу суботу молитися Розарієм, про який Ти просила. Ми хочемо в ньому перепросити за свої гріхи, гріхи наших рідних і близьких, гріхи нашої Батьківщини і усього світу. Прагнемо молитися особливо за тих, хто відійшов далеко від Бога і найбільшою мірою потребує Його милосердя. Вспоможи нас благодаттю, щоб ми пам'ятали про цю інтенцію, визначену Тобою. Допоможи нам відшкодувати нашим розарієм страждання Твого Непорочного Серця і страждання Пресвятого Серця Ісуса.

Молитва про відшкодувальну інтенцію перед роздумами

Матінко Пресвята, Непорочна Маріє!

З радістю приймаю Твоє запрошення взяти участь у Твоїх роздумах. У перші суботи Ти відкриваєш своє Непорочне Серце для кожного, хто прагне влити у своє власне серце ці найважливіші знаки, які Бог відкрив нам у Фатімі. Прошу Тебе: відкрий переді мною своє Серце. Насмілююсь просити про це зі смиренням, але й з дитячою сміливістю, бо прагну наслідувати Тебе, бо прагну жити любов’ю до Твого Сина, бо прагну завжди перебувати у стані благодаті і любити Твій святий Розарій, врешті, бо прагну всього, що я тільки можу пожертвувати в дусі відшкодування за грішників. Дай мені брати участь в Твоїх роздумах, а я обіцяю впроваджувати у життя Слово, яке Ти увіллєш до мого малого серця, щоб воно ставало все милішим Тобі, все ближчим Тобі, все більш подібним до Твого Непорочного Серця. Амінь.

Роздуми на першу суботу

Встановлення Євхаристії

Маріє, ось я!

Я тут, моя Пречиста Матінко, біля Твого Серця знову у першу суботу, щоб утішити Тебе, щоб співстраждати з Твоїм Страждаючим Серцем. Я пам'ятаю прохання Твого Сина, який сказав: „Співчувай  з Серцем Твоєї Пресвятої Матері, оточеного тернами, якими невдячні люди його знову  ранять, а немає нікого, хто через винагородження ті терни повитягував би”. Матінко, я кохаю Тебе, і тому не можу собі уявити, що я міг би байдуже дивитися на терни у Твоєму Серці. Я знаю, що Ти страждаєш з приводу наших гріхів: непослух, омана гріха і світу вдирається в людські серця, через що загрожує нам вічне прокляття.

Як Мати, хоча й терпиш, то однак чекаєш зміни нашого життя і простягаєш до нас руку допомоги. Ти вказуєш дорогу зміни, пропонуєш, що маємо робити у своєму житті, але також як допомогти іншим, котрі тривають у гріху. Бажаєш з нашого боку не слів співчуття, але вчинків покаяння й навернення, тому що вони власне приносять розраду Твоєму Серцю. Прагнеш, щоб я дійсно визнав віру в Твого Сина Ісуса Христа. Тому взбуджую у своєму серці намір винагородження і з тим наміром йду до сповіді, з вірою приймаю Твого Сина в Святому Причасті, молюся одну частину Святого Розарію і протягом п'ятнадцяти хвилин я прагну бути з Тобою, роздумуючи над змістом таємниць Святого Розарія.

Крокуючи за Тобою, Матінко, у чергові перші суботи, сьогодні я є свідком установлення таїнства Євхаристії. І ось перед схопленням і муками Твій Син Ісус Христос хоче спожити Пасху зі своїми учнями. Тому, коли наближається час Пасхи, апостоли звернулися до нього і запитали: „ Де Ти хо­чеш, щоб ми пішли приготувати пасху, аби Ти спожив? Він посилає двох своїх учнів і каже їм: Ідіть до міста, зустріне вас чоловік, який буде нести в глечикові воду, – ступайте за ним. Куди він увійде, скажіть гос­подареві того дому, що Вчитель каже: Де Моя світлиця, в якій Я буду спо­живати з Моїми учнями пас­ху? І він вам покаже велику кім­на­ту: прибрану, готову; там ви і при­го­туйте для нас. І відійшли учні, й прийшли в місто, і знайшли так, як Він сказав їм, – і приготували пасху.” (Мк 14,12-16).

Читаючи цей текст можна думати, що все було вже докладно заплановане, Ісус вже давно готувався до цієї події, котру таким чином описав святий Євангелист Лука: „І коли настав час, Він сів при столі й апостоли з Ним. І Він сказав їм: «Я дуже забажав спожити з вами цю пасху, перш ніж страждатиму. Кажу вам, що вже не буду спо­живати її, аж поки вона не спов­ниться в Божому Царстві. Взявши чашу та віддавши по­дя­ку, Він сказав: «Візьміть її і по­ді­­­літь між собою. Кажу вам, що не питиму від­те­пер з плоду виноградного, аж до­ки не прийде Царство Боже». І взявши хліб та віддавши по­дя­ку, переломив і дав їм, кажучи: «Це тіло Моє, яке за вас віддається; це робіть на спомин про Мене». Так само й чашу по вечері, ка­жу­чи: «Ця чаша – Новий Завіт у Мо­їй крові, яка за вас проливається»”(Лк 22,14-20). Встановлення Євхаристії, це найбільша таємниця віри й любові. Бог прагне залишитися з нами до кінця світу. Ось чудо Божої любові до свого народу, чудо, яке в категоріях людських є нічим іншим, як божевіллям. Бог приймає тіло з Діви Марії і стає людиною; Він жертвує Себе самого: дає тіло і кров в жертву Отцеві за наші гріхи. І хоча люди кричали: на хрест з Ним, то Він однак, далі їх любить. Як часто говорили деякі святі: Бог втратив розум з любові до людини. Проваджений на хрест був схожий на мовчазне ягня, котре привели щоб вбити, і ось тут хоче бути ще більш безпорадним в руках людини, прихований під виглядом хліба й вина. Прагне залишитися, а скоріше, віддатися в руки людини, щоб будучи повністю беззахисним, показати, як велика є Його любов. Хіба Він не стає у такий спосіб дійсно жебраком людської любові? Чи може в інший спосіб бездомний жебрак нести загрозу могутньому володарю? Аналогічно і Христос стає напроти вільної волі людини і просить, шоб Його прийняла. Його вразливість підтверджує повну чесність і безкорисливість Христового прохання. Людина не мусить нічого боятися. Мав рацію св. Йоан Марія Віанней, коли твердив, що якби людина зрозуміла цю таємницю, то би вмерла; вмерла би не зі страху, а з-за любові, тому що тоді б лопнуло б їй серце від так нескінченної Любові.

Матінко, як велика мусить бути Твоя печаль, коли бачиш, що людське серце, хоча спрагле любові, то однак  цілий час замикається перед прийняттям нескінченної любові Бога і не бачить її в таїнстві Євхаристії. Майже цілий час відзивається раціональність людської природи, яка ставить питання: як це можливо, що всемогутній Бог є присутній в невеликій гостії? Чути сумніви: „Як це може Він дати нам їсти своє тіло?” (Йн 6, 52). Багато серед євреїв, але також і серед слухачів й учнів Ісуса, були навіть згіршені і шоковані тим, що Він може дати на поживу своє тіло й кров. „Важка ця мова. Хто може її слухати?”- читаємо в Євангелії святого Йоана. Христос однак не пояснює цієї таємниці, але ставить риторичне питання: „Чи це вас спокушує?” (Йн 6,61). Таке запитання повинен задати собі сьогодні кожен з нас. Чи спокушує, чи гіршить нас присутність Ісуса в Кані Галілейській, коли перемінив воду на вино? Чи може людина в одну мить на очах багатьох людей зробити, щоб вода, котра хвилиною раніше влита була до посудин, перетворилася в чудове вино на радість весільних гостей? Чи ми гіршимося, коли на пустелі Ісус нагодував тисячі, маючи всього декілька хлібин та риб? Учні були безпорадні проти виклику, щоб нагодувати такий натовп, і ось в одну мить всі стали свідками чуда розмноження хліба. Згіршенням є швидше те, що незважаючи на всі чуда ми продовжуємо тривати у сумнівах. Свідками вище згаданих подій було так багато людей, котрі на власні очі бачили чудеса що відбуваються, і навіть бачачи ці знаки, хотіли оголосити Христа Царем. Чи ж така постава недовіри до слів Ісуса, Твого Сина, є нічим іншим як тернем, котре глибоко вбивається в серце Матері? Гріх тягне нас до вічного прокляття, якщо ми триваємо в ньому і не хочемо зірвати з ним. Наше загублення, зневага гріхом, відсутність віри  в реальну присутність Ісуса в Святому Причасті є предметом Твоєї турботи й болю, Матінко. Тому простягаєш до нас постійно свою руку. Показуєш нам, як важлива і необхідна для нашого спасіння є Євхаристія. Ангел у Фатімі нагадує нам про те, що Свята Меса – це жертва, під час якої складаємо Тіло й Кров Ісуса на перепрошення за гріхи світу. Людина сама з себе не може компенсувати Богові за свої гріхи, якщо боляче зранила нескінченну любов Бога. Може це вчинити тільки Ісус Христос – Божий Син, котрий з любові до кожного з нас прийняв людське тіло з Тебе, Маріє – Пречистої Діви, і склав його на вівтарі хреста. Це чудо відбувається у безкровний спосіб під час кожної Євхаристії, і це є не лише символ, нагадування про історичні події, але жива Присутність. Знову стається те, що було доконане на Голгофі. Чи можна бути байдужим до тієї таємниці, котра доконується на наших очах, жертви, принесеної Богові з любов'ю до кожного з нас? Чи можна це поминути? Відповіддю нехай буде інше питання: коли я останній раз  був на адорації Пресвятих Дарів? Чи усвідомлюю собі, що завжди Свята Меса є складанням через Ісуса жертви за мої гріхи, за гріхи всіх людей? Чи насправді розумію те, що Бог це робить, Він за мене жертвує себе, хоча я живу в гріху, а робить це, щоб вирвати мене з неволі злого? Відплатити добром за добро не завжди є легко, а відплатити добром, пожертвувати власне життя за зло і зробити це повністю безкорисливо і з любов'ю, чи це є можливим? О, яке це велике чудо любові! Чи дійсно сьогодні ми розуміємо, що Бог зробив для нас, встановивши таїнство Найсвятішого Тіла й Крові?

Матінко, чи серце не може "лопнути" з болю, коли бачимо, як Нескінченна любов не є коханою? Чи Твоє серце не страждає, коли бачиш, що Твої діти не вірять в реальну присутність Твого Сина у Святому Причасті, чи також приймаючи Його, є в тяжкому гріху? А чи так іноді не діється? Не завжди беремо участь у Святій недільній Месі, бо після цілого тижня праці потребуємо відпочинку. Не завжди в повній концентрації: іноді занадто багато в нашому серці звички, рутини, нудьги, тому що цілий час те саме, подібні слова, жести. Якже часто Ісус є самотній в дарохранительцях світу. Як часто навіть не дуже хочеться гідно клякнути, коли входимо до храму і зробити знак хреста, щоб таким чином залишити перед дверима храму наші світські звички. Якщо справді прагну зустрітися з кимось, якщо залежить мені на цьому, щоб якнайкраще використати дану мить зустрічі, то вимкну радіо, телевізор або телефон. А якже інакше виглядає це в нашому повсякденному житті, також і на Євхаристії.

Матінко улюблена,  тепер розумію глибше, чому провадиш мене у перші суботи до сповіді й Святого Причастя. Дякую Тобі за те, що відкриваєш мені очі, що допомагаєш мені побачити Ісуса, котрий є так близько. Іноді хтось говорить, що, якщо побачив би знак, що якби під час Євхаристії відчув би диво видимих ​​змін, що Ісус дійсно прихований під видом хліба і вина, то увірував би. Але, чи так би сталося, Матінко? Багато хто чекає на знак, іноді біжить за різними надзвичайними речами, начебто вони були б більш важливі, ніж те, що Бог у своїй мудрості залишив нам. Чи однак чудеса зміцнили би нашу віру? Багато хто бачив, як Ісус зціляв хворих, воскрешав мертвих, як нагодував тисячі, розмножуючи кілька хлібів. Чи однак ці тисячі свідків увірували? Чи всі ті, хто був свідком знаків Ісуса, після смерті Спасителя залишилися вірними Його навчанню, побачили у Ньому обіцяного і довгоочікуваного Месію? На скільки відрізняються наші очікування, бажання, а інший є шлях Божої педагогіки. Дякую Тобі, Матінко, за те, що провадиш нас певною дорогою: дорогою важкою і сповненою секретів, але плідною і дозволяючою відчути присутність Твого Сина.

Уповаю, що хоча б трохи допоможу Твоєму стражданні, якщо я визнаю, що вірю в те, що Ісус Христос є присутній в Євхаристії, і Ти є Його Мати – Матір Божа! Якщо вірю в реальну присутність Ісуса в Святих Дарах, то тим самим віддаю Тобі честь, Матінко, честь як Божій Матері, як Непорочно Зачатій, як Діви Марії. Чи справді вірю, що Твій Син є прихований в білій Гостії? Найбільше ранить Твоє Непорочне Серце зневага проти Твого Дівоцтва, Непорочному Зачаттю чи Божому Материнству. Матінко, моя віра є малою, але однак вірю, тому що сьогодні я є біля Твого Непорочного Серця. Прийми це крихітне насіння віри як розраду. Ave Maria!

Літанія до Непорочного Серця Марії

Господи, помилуй! Христе, помилуй! Господи, помилуй!

Христе, почуй нас! Христе, вислухай нас!

Отче Небесний, Боже,           помилуй нас.

Сину, Відкупителю світу, Боже, помилуй нас.

Духу Святий, Боже,               помилуй нас.

Свята Трійце, Єдиний Боже, помилуй нас.

Серце Марії, з’єднане з Серцем Ісуса, молись за нас.

Серце Марії, святине Пресвятої Трійці, молись за нас.

Серце Марії, доме Віковічного Слова, молись за нас.

Серце Марії, переповнене благодаттю, молись за нас.

Серце Марії, благословенне серед усіх сердець, молись за нас.

Серце Марії, тихе і лагідне, молись за нас.

Серце Марії, глибино смирення, молись за нас.

Серце Марії, жертво любові, молись за нас.

Серце Марії, прибите до хреста, молись за нас.

Серце Марії, розрадо засмучених, молись за нас.

Серце Марії, притулку грішників, молись за нас.

Серце Марії, надіє вмираючих, молись за нас.

Серце Марії, столице милосердя, молись за нас.

Агнче Божий, що береш гріхи світу,
            Господи, прости нас!

Агнче Божий, що береш гріхи світу,
            Господи, вислухай нас!

Агнче Божий, що береш гріхи світу,
            помилуй нас!

Молімося: Боже, Ти в Непорочному Серці Марії дав нам переможну силу чистоти й любові, визволи нас від гріхопадіння і вчини, щоб, очищаючись через покуту і молитву, наші серця щоразу тісніше з’єднувалися з Тобою і проголошували у світі Твій заклик до навернення. Через Христа, Господа нашого. Амінь.

Акт присвячення парафії Матері Божій
(можна прочитати після Меси або під час молебню)

Непорочна Діво! Мати істинного Бога і Мати Церкви!

Ти являєш свою милість і співчуття усім, хто прибігає під Твій покров, вислухай молитву, яку ми, Твої діти, з довірою возносимо до Тебе і представ її Твоєму Сину, Ісусу, нашому єдиному Відкупителю.

Мати Милосердя, Наставнице прихованої і тихої самопожертви, Тобі, котра виходиш нам назустріч, ми, грішники, віддаємо цього дня все наше єство і всю нашу любов. Віддаємо Тобі також усе наше життя: наші труди, наші радощі, наші слабкості та наші страждання. Уділи всім миру, справедливості і благополуччя. Все, чим ми є і що маємо, довіряємо Твоїй турботі, Володарко і Матінко наша. Ми хочемо бути повністю Твоїми, з Тобою пройти шлях цілковитої вірності Христу в Його Церкві. З любов’ю завжди веди нас за руку.

Маріє, Мати наша і Царице! Просимо за Святішого Отця Н., за всіх єпископів, священиків, щоб вони вели вірних стежками ревного християнського життя, стежками любові і смиренного служіння Богові та людям.

Споглянь, які великі жнива і впроси Господа, щоб Він наповнив весь Божий народ голодом святості і надихнув численні покликання: священиків і монахів, сильних у вірі та ревних у звершуванні Божих тайн.

Дай нашим сім’ям благодать шанувати зачате життя і любити його тією самою любов’ю, з якою Ти у своєму лоні зачала Сина Божого. Пресвята Діво Маріє, Мати Прекрасної Любові, бережи наші сім’ї, щоб вони завжди жили у злагоді, та благослови нам у вихованні дітей.

Наша надіє, споглянь на нас співчутливо, навчи завжди йти до Ісуса – а якщо впадемо, допоможи нам піднятися і повернутися до Нього, визнаючи наші провини й гріхи у таїнстві покаяння, яке повертає душі спокій.

О Маріє, Мати Церкви! Прийми під свій покров нашу парафію і оточуй своєю неустанною опікою наших священиків. Будь милостивою Матір’ю для всіх нас, грішних: як живих, так і тих, які вже скінчили своє земне життя. Почуй молитви своїх дітей, о Володарко і Заступнице наша! З цього моменту, наша Мати, вважай нас і все, що маємо, своєю власністю, опікуйся нами, керуй нами і провадь до Твого Сина.

Свята Мати, вчини, щоб ми з Божим миром у сумлінні та із серцем, вільним від гніву та ненависті, могли нести всім істинну радість та істинний мир, які приходять до нас через Твого Сина, Господа нашого Ісуса Христа, котрий з Отцем і Святим Духом живе і царює на віки вічні. Амінь.

або:

Богородице Діво, Володарко і Царице наша!

Ми, діти святої Католицької Церкви, стаємо сьогодні перед Тобою, сповнені щирою турботою про нашу вірність Ісусовому хресту і Євангелію, турботою про Боже життя в наших сім’ях.

Ми прагнемо особливим чином зараз повністю віддатися Тобі у власність і ввірити у Твої материнські долоні все найдорожче, що в нас є. Одвіку сам Небесний Отець явив Тебе як промінь надії нашим прародителям. Тобі Він віддав свого Єдинородного Сина, котрий народився з Тебе, щоби спасти нас. Твій Син, найкраща Мати, віддав на хресті Тобі те, що мав найдорожче на землі: своїх братів в особі улюбленого учня Йоана. Заохочені таким прикладом, з тим більшою довірою стаємо перед Тобою.

Дбайлива Мати Святого Сімейства! Під Твою материнську опіку віддаємо наші сім’ї, щоб через Тебе вони відродилися в Богові і жили за прикладом назаретської сім’ї. Будемо укріпляти в них царювання Твого Сина, обстоювати Боже Ім’я та християнські звичаї.

О Маріє, Мати Церкви! Прийми під свій покров нашу парафію і оточуй своєю неустанною опікою наших священиків. Будь милостивою Матір’ю для всіх нас, грішних: як живих, так і тих, які вже скінчили своє земне життя. Почуй молитви своїх дітей, о Володарко і Заступнице наша! З цього моменту, наша Мати, вважай нас і все, що маємо, своєю власністю, опікуйся нами, керуй нами і провадь до Твого Сина.  Амінь.

Молімося:

C. Будь прославлений, Господи, через Марію, Твою Непорочну Богородицю та нашу возлюблену Матір. Ти вчинив Її предивним свідоцтвом правди Твого Євангелія, в якій кличеш нас наслідувати Тебе через труд, страждання і хрест. Ти кличеш нас бути лиш непотрібним слугами, одночасно запевняючи, що слуга буде там, де перебуває його Господь. У житті Пресвятої Діви Марії Ти підтвердив цю радісну правду. Ця, Котра назвала себе Господньою Слугинею, Котрі вела життя в досконалому з’єданні з Христом, уподібнилася до Тебе в славі: заслужила на благодать внебовзяття!

Дякуємо Тобі за цей знак, об’явлений в Діві Марії.. Ти вчинив Її першою, котра до кінця пройшла Твій шлях, через хрест до воскресіння i слави Дозволь нам завжди користатися з допомоги нашої Небесної Матері, яка має велику міць заступництва перед Божим престолом.

У. Амінь.

C. Боже, Ти зглянувши на смиренність Пресвятої Діви Марії, обдарував Її благодаттю тілесного народження Твого Єдинородного Сина. а сьогодні Ти увінчав Її найвищою славою, дай нам за Її молитвами, щоб ми, спасенні тайною Твого відкуплення, удостоїлися бути вознесеними до Тебе. Через Христа, Господа нашого.

У. Aмінь.