Старий Вітер гуляв по лісі. Схопивши жмут листя, кинув на землю.
– Для чого цей непотріб? – бушував злісно.
Один Листочок на мить затримався на дереві. Цієї миті йому вистачило, щоб дати відповідь Вітриськові.
– Ти не розумієш життя, Вітре!
– Ну, ти вже розумієш, – відповів той зухвало. – Для чого ти живеш? – запитав.
– А ти для чого?
– Я збираю сміття, розганяю хмари, обтрясаю в саду груші. А от для чого така пляма, як ти? Ніяк не розумію.
– Я? Я спочатку був ніжною травневою брунькою, бо була весна на порі. «О, сади незабаром цвістимуть», – раділи всі. Потім смарагдовим листочком, бо було зелене літечко. Нарешті, парадувався жовтим багрянцем на дереві, бо прийшла осінь. А зараз впаду, залишивши голим чорне віття, бо прийде зима.
– Ну і що з того? – запитав Вітер.
– Ти не зрозумів головного: у кожного з нас своє призначення.
Бо, як твердить Біблія, кожен у цьому житті посланий Богом для певної мети, і наш прихід на цей світ завжди щось означає та має певне призначення.
Треба тільки уважно розглядати Божі знаки, щоб не пропустити жодного з них і виконати те, що маємо виконати.
фінансово.
Щиро дякуємо!
