Довіряти Єдиному Богові й чинити покуту

Роздуми над Словом Божим на вівторок XV Звичайного тижня, рік ІІ

Бог каже до царя Ахаза: «Вважай, і будь спокійний!» (Іс 7, 4). Це так важливо, щоби не піддаватися паніці, зберегти спокій у довірі Всемогутньому Богові. «А як не вірите, не встоїтеся» (Іс 7, 9). Віра є підставою довіри до Бога, який є захистом у кожній ситуації.

«Горе тобі, Хоразине! Горе тобі, Витсаїдо! Бо якби чуда, що у вас відбулися, сталися в Тирі й Сидоні, вони б давно покаялись у волосяниці та в попелі» (Мт 11, 21). Ісус часто посилається на ситуацію Ніневії, яка навернулася завдяки пророку Йоні: «І повірили ніневітяни Богові, оголосили піст і понадягали веретища, від найбільшого до найменшого» (Йон 3, 5). Від юдеїв Він вимагає того ж самого. Чуда, що Він їх звершує, становлять заклик відважно стати в правді перед Богом Живим, і чинити справжню покуту. Застереження Ісуса нагадує подібні слова Єремії: «Твої перелюби, твоє яріння, твоя зухвала розпуста! По пагорбах і в полі бачив я твої гидоти. Горе тобі, Єрусалиме! Очиститись не хочеш. Докіль ще будеш зволікати?» (Єр 13, 27).

Капернаум нагадує Ісусові Содом, спалений дощем сірки і вогню з неба (пор. Бут 19, 24). «Та й ти, Капернауме, чи піднесешся під небеса? — Аж до аду зійдеш! Бо якби чуда, які в тебе відбулися, сталися в Содомі, він лишився би досі» (Мт 11, 23). Капернаума, подібно як і Содому, вже давно не існує.