Аналітика

Перспективи католицької теології в Україні

15 Липня 2016, 17:36 889 Д-р Любов Дердзяк
теологія

Представлена стаття присвячена питанню перспектив католицької теології в Україні. Оскільки довготривалий комуністичний режим блокував розвиток теології як науки, тому необхідно пригадати, що несприятливі умови не знеохотили в науково-дослідницькій діяльності певної кількості людей, особливо духовенство. Цьому процесові сприяли дві діючі Вищі Духовні Семінарії в Латвії та Литві. Поява нових богословських вишів, разом із здобуттям державної суверенності, спричинилися до перших кроків Міністерства Осіти на шляху визнання навчальних закладів і дипломів, які видаються в них та тих дипломів, які були здобуті українцями за межами держави.

Римо-католицькі виші, в основному, почали створювати на базі відновлених структур дієцезій, а в них Вищих Духовних Семінарій. Також появилися Вищі Школи, які не надають наукових титулів. Католицькі теологи в Україні, як і в цілому світі, намагаються вести науково-дослідну діяльність та документують її в наукових часописах.

Для кращого зрозуміння суті і покликання теолога автор пригадує документ Конгрегації Науки Віри з 1990 року, який показує правильний шлях розвитку богословської думки на дорозі віри та науки.

Розкриваючи перспективи католицької теології в Україні, розглянемо її з різних боків, особливо з позиції теологів, які, незважаючи на те, що держава довгий час не приділяла уваги богословській науці, віддали свої сили та ентузіазм на служіння у справі пізнання Бога і які, незалежно від позиції держави, продовжують це робити і далі. Їхня діяльність не завжди належно оцінюється, тому метою статті є пригадати той фундамент на якоми ми сьогодні можемо відбудовувати теологіяю як науку. Оскільки богословські науки, особливо серед молодшого віком покоління, набувають в Україні щораз ширшої популярності, тому будемо намагатися показати актуальну ситуацію теології як науки та перспективи її визнання і можливості розвитку. Нажаль, цією темою не займаються ні теологи, ні соціологи. Відтак,  автор буде самостійно аналізувати державні документи, що стосуються можливості визнання отриманих дипломів у галузі теології та опиратися на фактах, які науково невпорядковані і забуті.

 

Кількість теологів

З кожним роком в Україні збільшується кількість католицьких теологів. До тих, хто здобув богословську освіту у латиській та литовській духовних семінаріях, а пізніше у польських, і працюють в Україні як душпастирі (поки що без права навчання у світських вишах), треба додати також нові покоління світських богословів, які після 1991 року розпочали богословське навчання у різних вищих навчальних закладах за кордоном й в Україні. До них належать три вищі римо-католицькі духовні семінарії (у Городку, Ворзелі та Львові), Інститут релігійних наук св. Томи Аквінського у Києві, Інститут богословських наук Непорочної Діви Марії у Городку Хмельницької області і Теологічний інститут ім. св. Йосифа Більчевського у Брюховичах Львівської області.

 

Визнання теології в Україні як галузі науки

В Україні визнання теології як галузі науки пройшло довгий процес еволюції. Лише 24 травня 1997 р. № 507 Кабінет Міністрів України вніс теологію до реєстру гуманітарних наук як філософську дисципліну. Читаємо про це у Переліку напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями [1].

Через вісім років після цього Міністерство освіти і науки України наказом від 16 червня 2005 № 363 внесло теологію до  розділу „Гуманітарні науки” напряму підготовки „Філософія” освітньо-кваліфікаційних рівнів „бакалавр”, „спеціаліст”, „магістр” [2].

Із Постанови від 13 грудня 2006 р. № 1719 дізнаємося, що теологію залічено до Переліку напрямів, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційним рівнем (тільки!) бакалавра та додано до „Гуманітарних наук”. Утім, кваліфікацію розширено до рівня фаху вчителя. У поясненні читаємо: „Напрями, за якими передбачається підготовка фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра з присвоєнням кваліфікації вчителя за умови виконання психолого-педагогічної, методичної та практичної програми підготовки відповідно до галузевого стандарту педагогічної освіти” [3].

Через чотири роки у Постанові Кабінету Міністрів від 27 серпня 2010 р. № 787  надали Перелік спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційними рівнями спеціаліста і магістра. Теологію залишили у розділі „Гуманітарні науки”, але вже із „зазначенням конфесії”. Таким чином, Уряд поділив богословів за конфесійними ознаками. У поясненні читаємо: „Спеціальності, за якими здійснюється підготовка професіоналів за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста, магістра з присвоєнням кваліфікації вчителя або викладача вищого навчального закладу, за умови виконання психолого-педагогічної, методичної та практичної програми підготовки відповідно до галузевого стандарту педагогічної освіти” [4]. Отже, вчительську кваліфікацію розширено до викладацької, оскільки в Україні магістр має право викладати у вищому навчальному закладі.

17 березня 2011 року Кабінет Міністрів України помістив теологію (богослов'я) із зазначенням конфесії серед дисциплін „Гуманітарні науки та мистецтво” у Переліку спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційними рівнями спеціаліста і магістра, додавши таке пояснення: „Спеціальності, за якими здійснюється підготовка професіоналів за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста, магістра з присвоєнням кваліфікації вчителя або викладача вищого навчального закладу, за умови виконання психолого-педагогічної, методичної та практичної програми підготовки відповідно до галузевого стандарту педагогічної освіти” [5].

Зверніть увагу, впроваджуючи поняття „із зазначенням конфесії”, держава визнала, що теологія взагалі як така, скажімо, християнська чи „світська” (надконфесійна) [6] не існує, як того прагнуть деякі мислителі. Саме конфесійність визначає напрямок її досліджень та особливе звернення до конкретного віросповідання. Отже, в Україні нарешті можемо говорити не лише про існування теології, а й конкретизувати її як теологію католицьку, православну чи протестантську.

Стосовно до цього висловив свою думку й український православний митрополит Бориспільський і Броварський Антоній. Він зауважив: „Теологічні виші можуть бути успішними лише в тому випадку, коли вони діють під патронатом тієї чи іншої конфесії. Позаконфесійного богослов’я не існує. Теологія — це наука, яка виникає на ґрунті церковного досвіду. Теологія не є лише транслюванням формальних визначень. Тому зв’язок із Церквою — найперша умова успішного розвитку християнської теологічної науки та освіти. І для нас є вкрай важливим те, що в діючому в Україні переліку напрямків та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка спеціалістів у вищих навчальних закладах, передбачено викладання не абстрактної теології, а богослов’я конкретних конфесій” [7].

Крім того, слід нагадати, що теологія не є релігієзнавством, як цього хочуть нав'язати ті, хто не розуміє сутності богословських наук, а також того, що теологія є самостійною наукою, предметом дослідження якої не є релігії чи релігійний феномен, а сам Бог, котрий об'являється людині заради її спасіння. Таким чином, теологія повинна завжди тісно пов'язуватися із життям та давати відповіді на складні питання про те, як жити, щоб осягнути повноту щастя у вічності.

 

Нострифікація

26 жовтня 2010 року у Міністерстві освіти і науки України під час засідання Громадської ради з питань співпраці з Церквами та релігійними організаціями керівництво Вищої атестаційної комісії України заявило про можливість нострифікації, тобто визнання, в Україні дипломів і наукових ступенів богословів (теологів), отриманих у закордонних вищих навчальних закладах. „Маються на увазі лише ті з них, які визнані самою державою, де проходило навчання чи захист наукового дослідження” [8]. Таким чином, сьогодні це дає змогу випускникам закордонних богословських вишів отримати визнання дипломів і наукових ступенів в Україні, а також випускникам тих теологічних вишів, які прикріплені до закордонних, що мають державне визнання. 

 

Історія виникнення римо-католицьких вишів в Україні

Першим вищим богословським закладом в Україні стала Вища духовна семінарія у Городку Кам'янець-Подільської єпархії, яку відновив своїм декретом 1 жовтня 1991 року єпископ Ян Ольшанський [9]. У 1992 році він заснував при ВДС катехетичні курси [10]. У 1999 році ці курси отримали статус Інституту богословських наук Непорочної Діви Марії. В інституті створено „чотири факультети: музично-літургійний, педагогічно-катехетичний, подружньо-родинний і християнської журналістики”. Головною метою інституту залишається та сама, що була на початку: „підготувати кваліфікованих катехетів для роботи на території України”.  „Зі стін інституту вийшло близько двохсот магістрів та випускників з академічним дипломом релігійних наук” [там само]. Інститут богословських наук є вищим навчальним закладом та має „Свідоцтво про реєстрацію інституту: Департамент в справах релігій при Міністерстві культури України № 27 від 30.04.2002 р.”. На підставі підписаної співпраці „з Люблінським Католицьким Університетом (ЛКУ) Йоана Павла ІІ (Польща), яка була підписана 22 лютого 2012 року, випускник інституту отримує диплом магістра богослов’я вище згаданого університету” [11.

— У 1992 році отці-домініканці заснували Інститут релігійних наук святого Томи Аквінського у Києві, який розпочинав свою діяльність як Коледж католицької теології святого Томи Аквінського. „У лютому 2000 року Коледж став філіалом Папського університету святого Томи Аквінського Angelicum у Римі, а 5 травня 2000 року згідно з декретом Конгрегації «Про католицьку освіту» (De Educatione Catholica) отримав назву «Інститут релігійних наук» з правом надавати університетський ступінь магістра релігійних наук”. „Інститут не має заочного відділення. Але для осіб католицького віросповідання, які прагнуть поглибити свої релігійні знання та отримати диплом катехита або сімейного консультанта, при Інституті працює Навчально-катехитичний центр „Дерево життя”. Тут є можливість навчатися заочно, приїжджаючи на два дні раз у місяць”. „У 2008—2009 навчальному році відбувся перехід на кредитно-модульну систему навчання” [12].

— У Києво-Житомирській дієцезії 1995 рік став роком відновлення Ворзельської духовної семінарії Пресвятого Серця Ісуса силами єпископа Яна Пурвінського [13].

— Львівська духовна семінарія святого Йосифа Обручника поновила свою виховно-дидактичну діяльність через п’ятдесят років після скасування 12 грудня 1996 року [14]. На її базі у 2009 році було створено Теологічний Інститут ім. св. Йосифа Більчевського [15]. „Під час Міжнародної наукової конференції з нагоди 600-ліття перенесення столиці митрополії з Галича до Львова у Любліні (Польща) було підписано Акт наукової співпраці між Теологічним Інститутом РКЦ ім. Св. Йосифа Більчевського у Львові-Брюховичах та Католицьким Університетом ім. Йоана Павла ІІ в Любліні” [16].

 

Римо-католицькі вищі школи

— „У 2003 році з благословення єпископа Броніслава Бернацького та за фінансової підтримки благодійної організації „Реновабіс” розпочала свою діяльність Школа апостольства мирян в Одесі. Ініціаторами та засновниками ШАМ були отець Анатолій Сіцінський SAC та мирянин Олександр Доброєр” [17].

— У Мукачівській римо-католицькій дієцезії діє Катехетичний духовний центр, а також катехетичні курси, метою яких є підготовка катехитів [18]. Щоправда, вони не надають учасникам рівня вищої освіти.

      

Наукові дослідження

Свої богословські наукові дослідження українські римо-католицькі виші видають у часописах, які, на жаль, мають не лише теологічне спрямування – в них друкуються статті з філософії, педагогіки, теології тощо. 

— Першим таким виданням був часопис „Колегія”, створений у 1994 році на базі колишнього Київського коледжу католицької теології святого Томи Аквінського (нині це Інститут релігійний наук святого Томи Аквінського). Перший номер щоквартальника* [19] „Колегія” вийшов тоді ж. Ідейними натхненниками цього видання був осередок християнської інтелігенції – католики, православні, протестанти, що працювали у коледжі.

Часопис має екуменічний характер. „Його мета – діалог і пошук правди. У статтях науковців з України, Польщі, Німеччини, США, Франції, Італії порушуються актуальні теологічні і філософські проблеми, розглядаються питання істин віри, дається аналіз суспільних проблем, зокрема українського суспільства. Автори статей шукають не лише розв'язання поставлених питань, а й правди про людину, прагнучи добра для неї.

Видання призначене для філософів і теологів, науковців гуманітарного напрямку, кандидатів наук, аспірантів, докторантів та студентів” [20].

— Вища духовна семінарія у Городку […] з 2002 року видає „Studia Catholica Podoliae”, яке стало інтелектуальною візиткою не лише семінаристів, а й усієї дієцезії. Заснування часопису мало велике значення також в описуванні історії Церкви на Поділлі” [21]. „Studia Catholica Podoliae” у 2006-2012 рр. не видавалися. У 2006 році з'явився п’ятий номер часопису і лише у 2012 році наступний – шостий.

— Перший номер наукового часопису „Studia Leopoliensia” Теологічного інституту святого Йосифа Більчевського побачив світ у 2006 році, другий – у 2009 році.  Відтоді це щорічник Теологічного інституту святого Йосифа Більчевського, який носить богословсько-філософський характер. Останній номер, тобто шостий, був виданий у 2013 р.

 

Теолог-науковець

У 1990 році Конгрегація у справах віровчення, говорячи про розвиток теології як науки та про людей, які займаються теологією, видала дуже важливий документ під заголовком Інструкція про покликання теолога у Церкві. Метою цього документа стало „пояснення місії теології у Церкві” [22]. Окрім мети, говориться в Інструкції, „теологія, яка є наукою, має також визначене «служіння», яке вона повинна здійснювати. Конгрегація у справах віровчення підкреслює, що завдання теології полягає у тому, аби проникнутися вірою та щоб з її допомогою прямувати до розуміння віри” [там само].

Інструкція підкреслює, що теологія як наука має „подвійне джерело”. Першим є любов, яка „безупинно прагне до усе кращого пізнання особи, яку полюбив”, а другим –  внутрішній динамізм, який із неї випливає і який певною мірою спонукає передавати віру іншим [там само]. Таким чином, займатися науковою діяльністю теолога спонукає з одного боку любов до Бога, якого прагне краще пізнати, а з іншого – любов до людини, з якою хоче ділитися досвідом особистої віри в Бога. А отже, теолог передає іншим те, що сам отримує від Бога (така його місія). Іоанн Павло II висловив цю правду, кажучи: „Теологія народжується із свідчення”. Папа пояснює, що „свідчення – це особливе пізнання, спілкування з таємницею у цілісному та екзистенціальному значенні” [23]. Зі слів Іоанна Павла ІІ виникає, що теолог усім своїм єством повинен жити Божими таємницями і цим неповторним досвідом, який випливає з його особистого усвідомлення, пізнання і переживання, ділитися з іншими людьми.

Людина-теолог, на думку авторів  Інструкції, повинна усвідомлювати своє неповторне „покликання”, яке пробуджує Святий Дух посеред багатьох інших покликань у Церкві. Воно є особливим, а тому і завдання, яке ставить Церква перед теологом, надзвичайне. Отже, Церква вимагає від богослова, щоб він намагався „глибше розуміти Боже Слово”, яке міститься у Святому Писанні і яке передає жива традиція Церкви [22]. Суть цього покликання полягає в тому, що теолог „повинен жити інтенсивною вірою і свої наукові дослідження завжди пов’язувати з молитвою”. Це допоможе йому „виробити у собі більшу чутливість до «надприродного почуття віри»” [там само]. Таким чином, „теологія вимагає духовного зусилля”, яке з одного боку пов’язане із здобуванням точності в науці, а з другого – особистого освячення теолога [там само]. Тут варто нагадати слова великого швейцарського богослова Ганса Урс фон Бальтазара, який говорив, що теологія і святість – дві сестри. Цю думку продовжив Папа Іоанн Павло II, коли вручав теологу з Базеля нагороду, підкреслюючи нероздільність теології і духовності: „…оскільки їх розділення є найбільшим нещастям, яке з’явилося в історії Церкви” [24, c. 9].

Піклуючись про особисте освячення і духовний ріст, теолог-науковець повинен бути інтердисциплінарним у своїх пошуках. Це означає, що він повинен задля поглибленого розуміння значення Божого одкровення, вміло використовувати філософські напрацювання, історичні науки і, нарешті, гуманітарні [22]. Він також повинен пам’ятати про те, що свобода його богословських досліджень „реалізовується в межах віри Церкви”, а його  науково-дослідна діяльність має бути „«безкорисливим служінням спільноті»” [там само].

Йоан Павло II, звертаючись до учасників Конгресу теологів Середньо-Східної Європи у Ченстохові 15.08.1991 р., нагадав: „Якщо теологія (богослов’я) є словом про Бога, наукою про Бога, то це означає, що вона одночасно є словом і наукою, яка народилася з самого Бога. Не можна ніколи про це забувати, вникаючи в окремі аспекти «науковості теології». Для кожної науки і для кожного виду «науковості» основним залишається ставлення до реальності у правді”. Папа нагадав, що „всіляка людська (наукова) правда в теології зустрічається із першістю Божої правди” [23]. Повертаючись до Інструкції, зауважуємо в ній продовження думки Папи. Вона ставить перед кожним католицький теологом зобов'язання, щоб він передавав Божому народові таке вчення, „яке ніяк не порушує доктрини віри” [22]. А отже, він має проголошувати тільки ту правду* [23], яка міститься у Божій правді. Це означає, що теолог не повинен проголошувати себе, свої, навіть геніальні, думки. Він повинен передавати і пояснювати науку Бога. Для того, щоб, слухаючи теолога, люди почули Бога, який повчає їх за словами Господа Ісуса: „Хто слухає вас, мене слухає” (Лк 10,16).

 

Висновки

Сучасна католицька теологія стоїть на міцному фундаменті богословської доктрини двадцятивікової традиції. Вона формувалася на різних історичних явищах, висловлювалася багатою мовою важких досвідів та доктринальних суперечок. Відомо, що внесок її у „глибше розуміння речей і переданих слів” є величезним, однак не позбавлена вона „хвилин кризи та напруги”, які пережила і надалі переживає [22]. Відтоді, як Конгрегація у справах віровчення видала Інструкцію, минуло двадцять чотири роки. Втім, помічаємо, що з того часу ситуація сучасної теології не змінилася на краще. Можна сміливо ствердити, що в Україні теології не бракує згаданих „криз і напруг”, спричинених великою кількістю конфесій. Українські теологи навчалися у різних вишах світу, де існують свої напрацьовані підходи стосовно до певних справ і які не завжди прийнятні для католицького світогляду (послідовники протестантських, православних течій). Тому сьогодні католицький теолог, як і завжди у Церкві, отримує нове запрошення до того, щоб відновити у собі покликання бути теологом, бути вірним Богові і багатовіковій доктрині Католицької Церкви. Це відновлення буде справжнім, якщо будуватиметься на міцній надприродній вірі в Бога, яка прагне і зобов'язує теолога до власного освячення, до правди, до ретельних наукових досліджень, до того, щоб чесно ділитися особистими досягненнями із спільнотою Церкви, яка, у свою чергу, відкрита на пізнавання правди.

Бібліографія

1. Кабінет Міністрів України. Постанова від 24 травня 1997 р. N 507 // Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/KP970507.html, (01.01.2014).

2. Міністерство Освіти і Науки України. Наказ 16.06.2005 N 363// Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?code=z0816-05, (01.01.2014).

3. Кабінет Міністрів України. Постанова від 13 грудня 2006 р. N 1719 // Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/KP061719.html (01.01.2014).

4. Кабінет Міністрів України. Постанова від 27 серпня 2010 р. N 787 // Режим доступу: http://inforesurs.gov.ua/uploads/files/1341211090_787-2010.pdf, (01.01.2014).

5. Кабінет Міністрів України. Постанова від 17 березня 2011 р. N 267 // Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/KP110267.html, (01.01.2014).

6. Вестель Ю. Теологія як наука і предмет викладання: на шляху до концепції світської теологічної освіти в Україні // Режим доступу: http://www.religion.in.ua/main/daycomment/11403-teologiya-yak-nauka-i-predmet-vikladannya-na-shlyaxu-do-koncepciyi-svitskoyi-teologichnoyi-osviti-v-ukrayini.html, (05.02.2014)

7. Митрополит УПЦ Антоній. Повернення теології в науковий та освітній простір – український вимір // Режим доступу:  http://religions.unian.net/ukr/detail/16698, (03.02.2014).

8. Дипломи та наукові ступені зі спеціальності богослов'я (теологія) можуть бути визнані в Україні // Режим доступу: http://teology.snu.edu.ua/print.php?news.21, (03.01.2014).

9. Семінарія – серце дієцезії // Режим доступу:  http://wds-gorodok.com/pro-seminariiu/117-istoriia-seminarii, (25.02.2014).

10. Становлення і розвиток // Режим доступу:  http://www.ibn-gor.org.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=7&Itemid=36, (02.01.2014)

11. Дошка оголошень // Режим доступу:  http://www.ibn-gor.org.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=198&Itemid=1, (02.01.2014).

12. Інститут релігійних наук святого Томи Аквінського в місті Києві // Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Інститут_релігійних_наук_святого_Томи_Аквінського_в_місті_Києві, (02.01.2014).

13. Короткий історичний нарис // Режим доступу: http://seminaria.kyiv-zhytomyr.com.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=68:2010-09-16-12-11-10&catid=36:2010-09-14-18-08-41&Itemid=82, (02.01.2014).

14. Історія семінаріїї // Режим доступу:  http://rks.lviv.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=64&Itemid=59, (02.01.2014).

15. У Львові розпочалась ще одна історія порозуміння віри і інтелекту // Режим доступу: http://narodna.pravda.com.ua/ukr/culture/4ae349f33ecca/, (28.01.2014).

16. Інститут Святого Йосифа Більчевського став філіалом KUL// Режим доступу: http://credo.pro/2012/12/73589, (25.01.2014)

17. Школа Апостольства Мирян імені Слуги Божого Станіслава Шульмінського була заснована Отцями Паллотинами // Режим доступу: http://sham.com.ua/pro-nas/istoriya-sham/, (28.01.2014).

18. Мукачівська Дієцезія Римсько-Католицької Церкви // Режим доступу: http://www.munkacs-diocese.org/ua/index.php?option=com_content&view=article&id=48&Itemid=29, (28.01.2014).

19. Побачив світ новий номер часопису „Колегія”// Режим доступу: http://www.it.dominic.ua/index.php/2010-11-29-17-38-24/2012-05-01-07-35-47/913–qq (05.02.2014).

20. Часопис Інституту Релігійних Наук // Режим доступу:  http://www.it.dominic.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=11&Itemid=33, (05.02.2014).

21. Biskup Jan Niemiec // Режим доступу: http://www.kresy.pl/publicystyka,ludzie?zobacz/biskup-jan-niemiec, (02.01.2014).

22. Jan Paweł II. Przemówienie do uczestników Kongresu Teologów Europy Środkowowschodniej, Częstochowa, 15 sierpnia 1991// Режим доступу: http://www.opoka.org.pl/biblioteka/W/WP/jan_pawel_ii/przemowienia/59czestochowa_15081991.html, (31.12.2013).

23. Kongregacja Nauki Wiary. Instrukcja o powołaniu teologa w Kościele, (24 maja 1990 r.) // Режим доступу: http://www.vatican.va/roman_curia/congregations/cfaith/documents/rc_con_cfaith_doc_19900524_theologian-vocation_pl.html, (31.12.2013).

24. Štrukelj A. Teologia i świętość, Lublin: Polihymnia, 2010. – С. 312.

 


*             Реально часопис виходить тоді, коли знаходяться на це кошти. Від 1994 року до 2013 року вийшло 9 номерів.

*             Йоан Павло ІІ говорить: Теолог „в результаті пізнання стає свідком правди”.

Фото: Pixabay

Інші статті за темами

СЮЖЕТ

теологія

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
CREDO — сайт і часопис для читачів, які хочуть жити свідомою вірою. Якщо Вам подобається те, що ми робимо, долучайтеся до збору коштів для праці редакції. Ми цінуємо кожен внесок!
Виберіть суму
грн/місяць
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: