Днями у Львові відбулася грандіозна, в просторі Католицької Церкви в Україні, подія: зйомки масштабного проекту — кліпу на пісню україномовної версії гімну Світового дня молоді «Блаженні милосердні».
Чому грандіозна? — мабуть, тому, що до цього дійства було залучено дуже багато людей, спільнот, релігійних та соціальних організацій, неперевершених локацій, ідей, людських ресурсів та позитивних емоцій. А найголовніше — всі залишились шалено задоволені й зараз очікують на результат.
Україномовна версія гімну постала вже давно. Проте таке звучання цієї композиції, яке представили для світової громади українці, явно відрізняється від офіційної його версії. Гурт «Кана» спільно з творчою студією Ceciliarec, якому було доручено створення україномовної версії пісні, спільно з Комісією у справах молоді УГКЦ вирішили, що Україну треба представити перед світом в усій красі колориту власної культури, тому гімн набув дещо нашого народного забарвлення й зазвучав зовсім по‑новому.
Танцювальну версію творило дуже багато людей, було залучено чимало народних інструментів, таких як ліра, трембіта, ріг, дримба та інших. Презентація відбулася рік тому, влітку. Коли організатор «Веселих канікул із Богом» Роман Демуш почув цю версію, з’явилась ідея танцю до цієї пісні. Коли відзняли відео з рухами під музику та виставили його в інтернет — ідея спільного танцю на прославу Бога швидко розлетілася різними спільнотами та організаціями. Таким чином, уся католицька Україна затанцювала під гімн Світового дня молоді. Не могли не скористатися цією затією креативні режисери зі львівської продакшн студії «We Production».
Отож спільними зусиллями та відданою волонтерською працею постало відео. Кураторами й організаторами стали Комісія у справах молоді УГКЦ, «We Production» та гурт «Кана». Зйомки тривали у Львові та поза ним, протягом тижня. Найбільша масова подія — спільний танець за участі всіх бажаючих — станцювали на території собору святого Юра, у серці старого Львова.
Режисери мали завдання показати християн із різних середовищ, спільнот, соціальних верств і обов’язково різного віку — тобто всіх тих, хто сьогодні творить українську Католицьку Церкву в одному дусі. Якщо ж заглибитись у сам backstage, то творча робота виглядала дуже родинно і справді по‑християнськи. Знімальний процес відбувався за участі цілих родин: чоловіки, дружини та діти — кожен мав свої завдання та обов’язки, одне одного підтримували, приносили їжу та воду, волонтери доглядали за малюками, бували часом навіть курйозні випадки. Вечори та ночі поміж зйомками були заповнені креативними поправками процесу, спільними нічними обідами (бо за дня часом не встигали поїсти) та складаннями планів на наступні локації.
Частину костюмів в українському колориті надала львівська дизайнер Христина Рачицька. Чудову площадку — автобус для зйомок під відкритим небом, яка показала нам Львів у русі — надала львівська фірма ЧудоТур. Ну і, звісно, низький уклін за креативність і готовність бути в потрібному часі та місці всім волонтерам, салезіанській молоді, пластунам, спільнотам «Віри і Світло», «Ковчегу» (Лярш), «Благословення», «Живий вогонь» і всім тим, кого навіть не знаємо, але віримо, що Бог нас усіх пам’ятає.
Організатори сподіваються, що під наш гімн затанцює увесь світ у Кракові цього року. Першими кліп побачила молодь під час прощі у Зарваниці, що відбулася 16-17 липня.
фінансово.
Щиро дякуємо!
