На урочистій Святій Месі, що відкрила собою святкування Всесвітнього дня молоді-2016, кардинал Станіслав Дзівіш виголосив проповідь, побажавши, аби полум’я любові охопило весь наш світ. «Несіть добру новину про Ісуса Христа, — закликав він згромаджену на Блонях молодь. — Давайте свідчення, що варто й потрібно ввірити Йому нашу долю».
Ось повний текст проповіді митрополита Краківського.
Любі друзі!
1. Вслуховуючись у діалог воскреслого Ісуса з Симоном Петром на березі Тиверіадського озера, чуючи потрійне запитання про любов і відповідь на нього, ми згадуємо життєві шляхи галилейського рибалки, що передують цій вирішальній розмові. Ми знаємо, що одного дня він полишив усе: сім’ю, човна й сіті,і пішов за незвичайним Учителем із Назарета. Став Його учнем. Вчився Його погляду на справи Божі та людські. Пережив Його страждання і смерть, а також хвилини особистої слабкості і зради. Потім він пізнав подив і радість, пов’язані з воскресінням Ісуса, який об’явився своїм найближчим учням, перш ніж вознісся на Небо.
Знаємо ми також і подальший хід розмови, а власне кажучи, іспиту любові, про який розповідає сьогоднішнє Євангеліє. Симон Петро, зміцнений Святим Духом, став відважним свідком Ісуса Христа. Став скелею Церкви, що народжувалася. За все це він заплатив життям у столиці Римської імперії, прибитий до хреста, як і його Вчитель. Пролита кров Петра стала засівом віри та зростання Церкви, яка охопила цілу землю.
Нині Ісус Христос розмовляє з нами у Кракові, понад берегами річки Вісли, що тече всією Польщею, від гір до моря. Досвід Петра може стати нашим досвідом і схилити нас до роздумів.
Поставмо собі три питання й шукаймо на них відповіді. По‑перше, запитаймо себе: звідки ми прийшли на цю зустріч? По‑друге, запитаймо себе: де ми зараз є, у цей момент нашого життя? І по‑третє, запитаймо себе: куди ми попрямуємо далі та що звідси з собою заберемо?
2. Звідки ми приходимо? Приходимо «з усіх народів під сонцем» (Діян 2, 5), як ті, кого цілі натовпи зібралися в Єрусалимі у день Зіслання Святого Духа; але нас незрівнянно більше, ніж їх було тоді, дві тисячі років тому, бо за нами — цілі століття переказування Євангелія, яке дісталося до найдальших закутків світу. Ми приносимо з собою багатство наших культур, традицій і мов. Приносимо з собою досвід наших помісних Церков. Приносимо з собою свідчення віри і святості попередніх поколінь та нинішнього покоління наших братів і сестер, учениць та учнів Воскреслого Господа.
Ми приходимо з таких регіонів світу, де люди живуть у мирі, де сім’ї є спільнотами любові й життя, і де молодь може реалізувати свої мрії. Але є серед нас та молодь, у чиїх краях люди страждають від конфліктів та воєн, де діти помирають від голоду, де християн жорстоко переслідують. Є серед нас молодь, яка походить із тих регіонів світу, де голос забрало насильство, сліпий тероризм, де уряди узурпують владу над людиною і народами, керуючись фальшивими ідеологіями.
На зустріч з Ісусом ми цими днями приходимо з особистим досвідом переживання Євангелія у нашому непростому світі. Приносимо з собою наші страхи та розчарування, але також нашу тугу й надію, наші прагнення жити у світі більш людському, більш братньому та солідарному. Ми усвідомлюємо свої слабкості, але віримо, що «все можемо в Тому, Хто нас укріплює» (пор. Флп 4, 13). Ми можемо виходити назустріч викликам нинішнього світу, в якому людина вибирає поміж вірою та невірою, поміж добром і злом, поміж любов’ю та її запереченням.
3. Де ми сьогодні є, в якому пункті нашого життя? Ми прибули зблизька і здалеку. Багато з вас подолали тисячі кілометрів і багато інвестували у подорож, аби тут бути сьогодні. Ми перебуваємо в Кракові, колишній столиці Польщі, до якої 1050 років тому дісталося світло віри. Історія Польщі небула легкою, але ми завжди старалися залишитися вірними Богові та Євангелію.
Ми тут усі, бо нас зібрав Ісус Христос. Він — світло світу. Хто йде за Ним, не ходитиме у темряві (пор. Йн 8, 12). Він є Дорога, і Правда, і Життя (пор. Йн 14, 6). Він має слова вічного життя. До кого ж ми ще підемо? (пор. Йн 6, 68). Тільки Він — Ісус Христос — здатний заспокоїти найглибші прагнення людського серця. То Він нас сюди привів. Він присутній посеред нас. Він супроводжує нас, як і учнів, що йшли до Емауса. Довірмо Йому в ці дні наші справи, наші страхи й наші надії. Він у ці дні запитуватиме нас про любов, так як питав Симона Петра. Не ухиляймося від відповіді на це запитання.
Зустрічаючись з Ісусом, ми водночас відчуваємо, що становимо велику спільноту, тобто Церкву, що переростає всі кордони, які людьми визначені й людей розділяють. Ми всі – діти Бога, відкуплені Кров’ю Його Сина, Ісуса Христа. Досвід вселенської Церкви — це прекрасне переживання, пов’язане зі Світовим днем молоді. Від нас, від нашої віри й святості залежить обличчя Церкви. Від нас залежить, аби вона діставалася з Євангелієм до тих, хто ще не знає Христа, або знає Його недостатньою мірою.
Завтра до нас прибуде Петро наших часів — Святіший Отець Франциск. Післязавтра ми привітаємо його на цьому самому місці. У наступні дні будемо слухати його слова й будемо з ним разом молитися. Присутність Папи на Всесвітньому дні молоді — це також прекрасна характерна риса цього свята віри.
4. Й нарешті, останнє запитання: куди прямуємо і що ми звідси заберемо? Наша зустріч триватиме лише кілька днів. Це буде інтенсивний духовний досвід, яким вимагатиме також і певного труду. Потім ми повернемося до наших домівок і наших близьких, до шкіл, місць навчання й роботи. Може, приймемо в ці дні якісь важливі рішення? Може, поставимо собі нові цілі в житті? Може, почуємо голос Ісуса, аби покинути все й піти за Ним?
Із чим ми повернемося? Краще не поспішати з відповіддю на це питання. Але приймімо виклик. Ділімося в ці дні тим, що маємо найціннішого. Ділімося нашою вірою, нашим досвідом, нашими надіями. Любі молоді друзі, формуйте у ці дні ваші уми та серця. Слухайте катехиз, виголошуваних єпископами. Вслухайтеся в голос Папи Франциска. Глибоко беріть участь у святій літургії. Пізнавайте милосердну любов Господа у Таїнстві Примирення. Пізнавайте також святині Кракова, багатства культури цього міста, але й гостинність його мешканців та сусідніх місцевостей, де знайдемо відпочинок після трудів дня.
Краків живе таємницею Божого Милосердя, також і завдяки смиренній Сестрі Фаустині, яка повернула Церкві та цьому світові чутливість до цієї особливої риси Бога. Повертаючись до ваших країв, домів та спільнот, несіть із собою іскру милосердя, нагадуючи всім, що «блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя» (Мт 5, 7). Принесіть іншим пломінь віри та запалюйте ним інші пломені, аби людські серця билися в ритмі Серця Христового, яке є «палаючим вогнищем любові». Нехай полум’я любові огорне наш світ, аби в ньому не було егоїзму, насильства і несправедливості, аби на нашій землі зміцнювалася цивілізація добра, примирення, любові та миру.
Пророк Ісая говорить нам сьогодні про «прекрасні ноги того, хто несе добру новину» (пор. Іс 52, 7). Таким провозвісником Доброї Новини був Йоан Павло ІІ, ініціатор Всесвітніх днів молоді, друг молодих і сімей. І ви будьте такими провозвісниками. Несіть світові добру новину про Ісуса Христа. Давайте свідчення, що варто і треба ввірити Йому нашу долю. Відкривайте навстіж двері ваших сердець Христові. Проголошуйте переконано, як Апостол Павло, що «ані смерть, ані життя (…) ані яке завгодно інше створіння не зможе нас відлучити від Божої любові, що в Христі Ісусі, Господі нашім» (Рим 8, 38‑39).
Амінь!
За матеріалами: Deon
фінансово.
Щиро дякуємо!
