У Сильвії не стояло в планах їхати на зустріч із Папою в Ченстохові. На Ясну гору вона вибралася з огляду на свою подругу Беату, яка дуже хотіла взяти участь у Євхаристії з Папою. Беата була на дев’ятому місяці вагітності, але до визначеного терміну було ще далеко, отож…

Подружки зустрілися в Ченстохові. Трамваєм вони поїхали до Алеї Пресвятої Діви Марії, де від ранку четверга 28 липня збиралися натовпи. Усі схвильовано чекали на цього найважливішого Гостя, який ось-ось приїде з ескортом державного бюро охорони та поліцейських «мигалок». Через очевидну вагітність Беати подруги не йдуть попід самий монастир, де надто людно. Обирають трохи спокійніше місце, звіддаля від щільного натовпу паломників.

Бог ся рождає!

Перейми. Спершу одна болісна судома, за якийсь час — друга. Сильвія тривожиться, але Беата її заспокоює: «Це фальшиві перейми, нічого ще не відбувається. До пологів ще далеко». У Сильвії немає підстав не вірити. А навіть якщо пологи й почнуться, до від перших переймів до народження ще довга дорога…

Триває літургія. Перше читання — наступні перейми. Потім Євангеліє, ось уже проповідь Святішого Отця, на яку всі чекали. А він, посилаючись на слова св. Павла, говорить про сповнення часу і прихід на світ Бога, який посилає свого Сина, народженого з жінки.

Сильвія сміється до Беати, що ось навіть Папа сьогодні говорить про пологи, але на обличчі подруги замість усмішки у відповідь видно гримасу болю. Наступні перейми. Попри все, Беата вперто наполягає, що нічого особливого не відбувається.

Але Сильвія вже не слухає проповіді Папи. У її голові гудіння. Відлуння слів Франциска з початку Євхаристії про те, що Бог до людини приходить як дитина, народжена матір’ю. Її пробиває дрож. Але ж саме це й відбувається! Бог приходить до нас в іншій людині! Тепер! У цій маленькій дитині, яка саме зараз вибирається на світ!

Папське благословення

Подруги, не гаючи часу на обмін зайвими словами, уже розуміють, що діється. На щастя, поблизу стоїть машина «швидкої». Медичні рятувальники від вигляду скривленої з болю жінки з великим животом одразу розуміють, про що йдеться. Обстежують Беату і заявляють безапеляційно: «До лікарні!»

Я питаю Сильвію, що вона відчула в той момент. «На щодень я страшенна панікерка, але в той час у мені було стільки прекрасних емоцій, що на паніку просто місця забракло. Я позирала то на Беату, то на Пресвяту Діву на Ясній горі, й думала собі, що вони тепер якнайкраще розуміють одна одну.

У “швидкій” ми весь час жартували з рятувальниками. Певно, жодної фрази не було сказано серйозно. Повністю розслаблені. Беата дуже хотіла відкласти час виїзду машини, аби ще приступити до Причастя, але один із медиків сказав, що я це зроблю за неї», — згадує Сильвія.

Вона ще залишилася на Ясній горі. На прохання Беати, прийняла Святе Причастя в намірі дитини. Вона не може пояснити, як так сталося, але Папа якимось дивним чином дізнався про ці пологи, що почалися під час Євхаристії (може, тому, що його інформували про всіх паломників, які потрапили до лікарні під час Меси!). І через свого прес-секретаря переказав своє благословення жінці й дитині, яка ото власне приходить на світ.

Клара Франциска

Дитина народилася у ченстоховській лікарні о 14.31. Незадовго до Години милосердя. Милосердя, про яке говорив Папа Франциск. Батьки дають дівчинці ім’я Клара. Як каже Сильвія, вони вже раніше вирішили, що так назовуть свою донечку. Але тепер дають їй ще й друге ім’я — Франциска. «Ми навіть жартували, що Папа має стати хресним батьком для цієї дівчинки», — каже Сильвія.

На підсумок я запитую Сильвію, що вона відчуває тепер. Це для неї чудо? Благодать? Знак? «Для мене це неймовірний океан благодаті. 28‑ме липня 2016 р. увійде в мою особисту історію. Я онукам розповідатиму, як поїхала асистувати при пологах під час візиту Папи Франциска до Ченстохови», — сміється вона.

І додає: «Я глибоко переконана, що весь цей день був для мене величезним подарунком від Бога. Він бо знав, що останнім часом я стала впадати в якусь емоційну яму. Не сподівалася, що повністю без нагоди пришле мені такий цінний подарунок, який мене так змінив.

Перед від’їздом із Ченстохови я на хвилину ще зайшла на Алею Діви Марії і, дивлячись на монастир, із вдячністю, що дедалі зростала, вимовила тричі: Слава Отцю і Сину і Святому Духу. Всю зворотну дорогу я сміялася сама до себе, бо моє серце променіло радістю».

Марта Бжезінська-Валещик, Aleteia