Якщо хтось вам каже, що СДМ це солоденька імпреза, без вимог, де Папа лестить молоді, — нагадайте йому ці моменти папського візиту.
Час від часу можна почути, що Всесвітній день молоді є солодкою, емоційною церемонією, яка базується переважно на тому, що «нам тут добре», і не має глибокої формаційної цінності. Однак цьогорічне папське паломництво до Польщі було сповнене подій, які суперечать цій тезі й показують, що його вчення під час Дня молоді пропонує молодим зовсім іншу перспективу, яка розкриває, що на Землі ми тільки паломники і наше земне життя — це лише тимчасова зупинка на шляху до вічності.
Ось п’ять прикладів з останніх днів, що показують, що СДМ для учасників — не тільки радісна зустріч, але й вимоглива катехиза.
1. Мацєй Шимон Цєсля. Першого ж дня паломництва у своїй промові з вікна на Францисканській, 3 Папа згадав одного з дизайнерів СДМ, 27‑річного мешканця Катовіц. Хлопець помер від раку кісток незадовго до приїзду Папи до Польщі, 2 липня. Зустріч під папським вікном супроводжували роздуми про молоду людину, яка хотіла жити, але смертельна хвороба наздогнала її. Попри це, наскільки йому вистачало сили, Мацєй брав участь у підготовці до Всесвітнього дня молоді, і в цій роботі він знайшов віру. «Він зараз тут, з нами […]. Віра привела його до Ісуса, і тепер він з нами. Це велика благодать», — запевнив Папа.
2. Відвідування непритомного Кардинала Махарського. Папа, хоча цього не було в плані візиту, по дорозі до Ченстохови відвідав у лікарні непритомного кардинала Махарського, який навесні серйозно постраждав. Таким чином Папа показав молодим паломникам конкретний приклад вчинку милосердя («хворих відвідати»). Він показав, що ми не повинні забувати про тих, хто через свій похилий вік або хворобу зійшов із головної сцени життя.
3. Мовчання в Освенцімі. Це урок без жодного слова. Тиша була більш красномовною, ніж будь-які слова, тому що ніякі слова не можуть описати ненависть, яка була в німецькому концентраційному таборі в 40‑х роках двадцятого сторіччя. Мовчання Папи показало учасникам Всесвітнього дня молоді, до чого може призвести ненависть.
4. Благословення хворих дітей в лікарні в Прокочімі. Тієї ж п’ятниці Папа Франциск поїхав до лікарні, де зустрівся з найменшими пацієнтами. Важка хвороба це завжди тяжке і болісне питання, але коли пацієнт — дитина, тоді сила запитання «Чому?», поставленого Богу, ще більша. Чого навчив нас Папа в Прокочімі? «Як би я хотів, щоби ми, християни, здатні були стати біля хворих так, як Ісус, в мовчанні, з обіймами, з молитвою, — сказав він. — Служіння з любов’ю і ніжною турботою людям, які потребують допомоги, допомагає зростати в людяності й відкриває нам шлях до вічного життя: хто робить вчинки милосердя, той не боїться смерті», — сказав Франциск.
5. Свідчення молодої сирійської християнки з Алеппо. Під час суботнього чування з Папою на Campus Misericordiae в Бжеґах троє молодих людей дали свідчення. Одне з них — це свідчення Ранд, дівчини з охопленого війною Алеппо. Вона говорила про те, як щодня, виходячи з дому, боїться за своє життя і життя своїх близьких. Вона розповіла про своїх друзів, які загинули в цій війні. Серед них були дорослі й діти. Але свій виступ вона закінчила рішучими словами: «Ісусе, довіряю Тобі!» — підкреслюючи, що хоча ми можемо втратити це життя, ми живемо в Ісусі.
Чи розповідь натовпу молоді, охопленому ентузіазмом, про їхнього ровесника, який помер від раку, але перед тим відкрив віру, служачи Євангелії, це легкі й приємні слова? Чи вигляд хворих дітей і непритомного кардинала це підлабузництво до молоді? Чи жах мовчання Освенціма й розповідь про дуже свіжі події в Сирії сприяють безтурботним розвагам? Навпаки — все це знаки, якими Папа звертає нашу увагу на те, що життя це не тільки хороша робота, комфорт і безпека. Життя в повному розумінні цього слова є у Христі Ісусі, а нашою метою є Небо, вічність єдності з Богом! Тому Франциск сказав у суботу, щоби не сиділи на дивані, але взулися й перейшли до дій. Тому що Бог хоче вивести нас за обрії нашого бачення; хоче, щоби ми пізнали щось за межами нашої уяви.
Якщо хтось і далі вважає, що СДМ є солодкою тусовкою, на якій папи говорять молоді те, що вона хоче почути, — той, безперечно, неуважно слухав. І тому варто повернутися до великої катехизи, яку Папа Франциск проголосив в Польщі.
Войцех Тейстер, Gość Niedzielny
Фото: Deon
фінансово.
Щиро дякуємо!
