Питання:
— Слава Ісусу Христу! Порадьте, будь ласка, що мені робити. Я — чоловік старшого віку . І я, і моя дружина вже вийшли з дітородного віку. Під час статевих стосунків я в силу різних обставин ( в тому числі і через проблеми зі здоров’ям) я не можу завершити акт природно. І після того, як дружина отримала розрядку — мастурбую. Чи це великий гріх?
(Лист читача скорочено, — ред.).
Відповідає Галина Кришталь, доктор морального богослов'я; у минулому — викладач Українського католицького університету і Вищої духовної семінарії в Брюховичах:
— Дуже дякую Вам за листа та виражену в ньому довіру, що випливає з факту відкритості стосовно інтимних питань Вашого подружнього життя. Дякую Вам за це, що не побоялися про них відверто говорити.
Перш за все, хотілося б, щоб на всі справи, пов’язані з подружнім єднанням, Ви радше дивилися через призму любові (і то багатовимірної любові: і до дружини і до Бога), а не через призму гріха. Саме любов, в якій є присутня турбота про кохану особу, дасть Вам можливість все побачити в іншому світла, покаже, що є добре, а що треба направити, якщо не так, і також дасть силу долати певні труднощі.
Ви, як віруюча людина, мабуть знаєте, що у статевих стосунках, згідно навчання Церкви, є важливими певні критерії. Найперше, це має бути шлюбована пара. А щодо самого статевого акту, то це має бути момент подружнього єднання і він має бути відкритим на життя. Щодо цього другого виміру, то мається на увазі, що завершення (саме ЗАВЕРШЕННЯ) подружнього статевого акту має відбуватися в статевих органах жінки. Виглядає, що всі ці критерії є присутні у Вашому співжитті: Ви шлюбовані, є відкритість на життя (навіть якщо Ви вже і в не дітородному віці), ну і є статеве єднання.
Єдина проблема, яку Ви пишете: досягнення задоволення поза статевим єднанням.
Цей аспект також важливий. У вченні Церкви стосовно статевої подружньої етики говориться, що однією із «цілей» статевого акту є принести задоволення обидвом подругам (очевидно, маємо увазі не якесь гедоністичне миттєве відчуття задоволення, але глибоке спільне для обидвох пережиття).
Однак Учительський Уряд Церкви не вказує на те, які пестощі чи ніжності дозволені, а які ні. Він не може чітко і детально регламентувати весь процес подружнього співжиття. У таких ситуаціях, коли відсутнє зобов’язуюче висловлювання Учительського Уряду Церкви, моральні оцінки значною мірою залежать від особистої вразливості, знань, естетичних відчуттів та способу виховання.
Тут не можна опускати з уваги той факт, що внаслідок різного роду відмінностей між чоловіком та жінкою вони обоє можуть по-різному переживати весь процес статевого єднання. Відповідно, напевно мусимо припустити, що і задоволення як один із елементів цього акту може приходити до чоловіка та до жінки не одночасно. А ще чоловік та жінка можуть потребувати відмінної між собою (сильнішої або слабшої) стимуляції, щоб таки досягнути отого задоволення. Я думаю, що саме через це є різні проблеми у багатьох подружніх пар у сфері статевого співжиття.
Правдою є, що таке «завершення» суперечить природі статевого акту, відтак є виявом невпорядкованості у сексуальній сфері.*** Тому і Ви відчуває докори сумління, бо воно, як провідник на дорогах життя, завжди нам наказує йти за добром і уникати зла. Отож, воно підказує, що щось є не так і спонукає Вас іти з цим до Господа і визнавати в тайні покаяння. Але що далі? Тут можна сказати просто: якщо Ви відчуваєте, що це не так, як має бути, значить треба все зробити, щоб ситуацію виправити, але знову ж таки, керуючись любов’ю і уповаючи на допомогу Божої благодаті. Бог бачить всі Ваші прагнення серця і всі Ваші зусилля, які вкладаєте в те, щоб все було за Його планом.
Є одна книжка, яку раджу Вам прочитати. Її написав Отець Ксаверій Кноц, називається «Секс, якого не знаєте. Для подружніх пар, які люблять Бога» (Львів, Свідчадо 2010). В ній отець дає зрозуміти, що в такому контексті пережиття задоволення подружньою парою "дозволеним" є "все", аби лише співдіяло на спільне добро подругів і не було явним порушенням якихось чітко означених принципів подружньої етики. Наприклад, він каже: "Немає релігійного обгрунтування, щоб давати чіткі вказівки, які жести та пестощі вважаються дозволеними під час сексуальної близькости, а яких необхідно уникати. Подружні уподобання можуть значно відрізнятися" (ст 43).
Підсумовуючи, можна сказати, що у Вашій ситуації треба дещо «під корегувати» відносини і дбати про те, щоб все співдіяло на правдиве добро. Думаю, що пестощі, без яких у Вашому випадку не можна обійтися, мали б стати не завершенням цілого процесу співжиття, але радше одним із етапів. Це має стати елементом, який стимулює задоволення для обидвох, але саму кульмінацію потрібно «перенести» в жіночі органи. Не знаю, наскільки це можливо у Вашій ситуації у зв’язку з попереднім досвідом, але ніколи не пізно щось змінювати на краще і вдосконалюватися. Це не лише зніме Вашу напругу, докори і невдоволення, але навпаки дозволить поглибити спільне переживання подружньої єдності.
Мета статевої близькості полягає не лише у приємності, а й у тому, щоб збудувати зв’язок, відчути єдність у інтимній зустрічі з Вашою дружиною.
***Тяжкість гріха завжди залежить від ступеня свободи і свідомості, з якими людина його робить. У цьому може Вам допомогти розібратися Ваш сповідник. Треба також пам’ятати, що є різниця, коли щось стається внаслідок людської слабкості, коли людина би хотіла, щоб було інакше, все для того робить, але їй це не виходить. Ще можуть бути тзв. «обставини», які «пом’якшують» вину, а відтак зменшують відповідальність людини за скоєний вчинок. А інша та набагато серйозніша річ, коли хтось знає, що щось є погане, але свідомо це вибирає і навіть не пробує зробити зусилля, щоб цього позбутися. В цьому другому випадку є прив’язаність до гріха, як особливий вид гордині і нехтування Богом, як Абсолютним Добром. Та, як на мене, цей другий варіант – це не Ваш випадок. Проте, Ви самі мусите перевіряти Вашу совість на молитві перед Богом.
фінансово.
Щиро дякуємо!
