Святіший Отець узяв учора, 1 вересня 2016 р., участь у Вечірні (молитві Літургії Годин) у базиліці св. Петра з нагоди відзначеного Дня молитви за сотворений світ. Проповідь на цій урочистій Вечірні виголосив проповідник Папського дому о. Раньєро Канталамесса OFMCap.
Проповідник підкреслив роль людини, створеної на образ і подобу Божу, в турботі про сотворене та все довкілля, яке людині довірив її Творець. «Ми, віруючі, маємо бути голосом не тільки безмовних істот, але також і наших братів та сестер, які не удостоїлися благодаті віри», — зазначив він.
Під час молебню було зачитано уривки з 13 розділу Книги Мудрості та однієї з «Промов» св. Петра Хризолога (V ст.). На ці тексти послався італійський капуцин на початку своєї проповіді. Він звернув увагу, що цей великий теолог і Вчитель Церкви понад 15 сторіч тому застерігав людей, аби запитували себе не про те, чого можуть досягти, а навіщо вони були створені. Також о. Канталамесса зауважив: людина попередніх століть почувалася, що вона є «порох і в порох повернеться», а нині натомість дехто з невіруючих учених старається представити людину як істоту, що нічого не означає у безмірі Всесвіту, результат випадковості. У цьому контексті він нагадав, що тільки людина, як істота, створена на образ і подобу Божу, має участь у глибокому, інтимному існуванні Бога, який сам у собі перебуває у стосунках любові між Отцем, Сином і Духом. І тільки людина, особа, здатна до вільного та свідомого зв’язку з іншими, бере участь в особистісному та стосунковому вимірі Бога. У цьому сенсі людина — цар світу, але це не тріумфалізм, а прийняття відповідальності за керування, за слабких, убогих і беззахисних, — підкреслив папський проповідник.
Поміж Творцем і створінням існує «онтологічна безодня», однак завдяки благодаті вона може виповнитися настільки, що між людиною та рештою сотвореного вона менша. Чи це не форма расового тріумфалізму й чи не може провадити до безоглядного панування над іншими створіннями, з легко передбачуваними наслідками (які вже почасти проявляються)? — запитав мовець. І відповів, що ні, — якщо людина діє насправді на образ і подобу Бога, якщо вона залишається «буттям у спільності», тобто не є егоїстом, не замикається в собі та не забуває про інших.
Втілення Слова надало ще більшого сенсу турботі про найслабкіших та вбогих, незалежно від раси чи релігії, до яких вони належать, — підкреслив капуцин.
Далі, переходячи до справ середовища, він звернув увагу, що «найгірша шкода довкіллю» та «убогість численних людських мас» це результат «невситимого жадання деяких збільшувати понад міру власні блага та вигоди». Інколи, сказав о. Канталамесса, ми болісно усвідомлюємо, що не пануємо над цією землею, коли доходить до таких трагічних подій, як недавній землетрус в Італії. У цьому контексті проповідник нагадав, що для св. Франциска з Ассизі «любов до бідності та створіння мали однакові цінність і були спільним коренем його радикального відкинення бажань володіти». Він підкреслив, що з «тонкого зв’язку між убогими та вразливістю планети» Святіший Отець зробив одну з «провідних осей» своєї енцикліки «Laudato si’».
Перд лицем таких трагедій, як згаданий землетрус, повертається питання: «Де ж був Бог?» — вів далі папський проповідник. І пояснив: «Він був із тими, хто страждає і, приймаючи жертву в мирі, стукає до брам Його раю». Бог, сказав о. Раньєро, спроектував створіння не так, якби йшлося про машину чи комп’ютер, але ми можемо говорити про своєрідну «свободу», якою Він обдарував матерію, аби вона змінювалася згідно з власними принципами й нормами. Ісус від початку запевняє нас, що людська істота ніколи не перебуває цілковито під владою виключно людських елементів, але додатково має власну гідність і велич, отримані від Бога.
Мовець також звернув увагу, що св. Франциск молиться не «за» створіння та його існування, але «зі» створінням або «за діло створіння», або ж іще «через створіння». Він підкреслив, що людина має дуже багато завдань щодо сотвореного світу, а серед найважливіших із них назвав турботу про воду, повітря, клімат, енергію, захист видів, які опинилися під загрозою зникнення. Про це говориться на всіх великих зустрічах та екологічних конференціях, натомість небагато уваги присвячується — поза зустрічами у гроні віруючих людей — молитві. Цей обов’язок є доксологією, тобто прославленням Бога як Творця, зазначив проповідник. І додав, що екологія без доксології робить Всесвіт темним, подібно до великої скляної мапи без підсвітлення зсередини.
«Ми, люди віруючі, повинні бути голосом не тільки створінь, позбавлених душі, але також наших братів і сестер, які не удостоїлися благодаті віри. Не забуваймо, зокрема, прославляти Бога за дивовижні досягнення техніки», — закликав мовець. Він висловив переконання, що якби св. Франциск сьогодні повинен був щось сказати на тему екології, а в його часи ще не існувало такої потреби, то це було би тільки молитвою «зі» створінням, про те, щоб йому вижити, або ж через створіння.
Після проповіді у Молитві вірних Бога просили, зокрема, про благословення для Церкви та всього створіння, про справедливість і мир для світу, за богопосвячених і тих, хто живе у чистоті, за вбогих та про вічне спочивання для померлих.
фінансово.
Щиро дякуємо!
