Папа-сеньйор задоволений служінням свого наступника та «не бачить суперечностей» між своїм понтифікатом і понтифікатом Франциска. Про це він розповів у нещодавно опублікованій книжці-інтерв’ю.
«Так, раптом у Церкві з’явилася нова свіжість, нова радість, нова харизма, зосереджена на людині, й це чудово. Люди вдячні за те, що Святіший Отець звертається до них у новому стилі. Папа —завжди Папа, хоч би хто він був», — сказав Бенедикт XVI.
Як повідомлялося, книжка-інтерв’ю виходить одночасно кількома мовами. В інтерв’ю для німецької агенції KNA Петер Зеевальд описує папу-сеньйора як людину дуже скромну. На його переконання, Бенедикт XVI — це не тільки найбільший теолог, який будь-коли сидів на престолі Петра, а ще й митець і поет. Слід зазначити, що Петер Зеевальд співпрацював із вислуженим Папою не вперше. «Сіль землі», «Бог та світ» і «Світло світу» з’явилися також як інтерв’ю Зеевальда з кардиналом Рацінґером.
12 вересня 2016 р. архиєпикоп Ґеорґ Ґенсвайн, особистий секретар Папи Бенедикта і префект Папського дому, разом із Петером Зеевальдом презентували згадану публікацію у Мюнхені. Зокрема, архиєпископ Ґенсвайн коментував слова вислуженого Папи стосовно того, що він не зауважує розбіжностей, якщо йдеться про його власний понтифікат і понтифікат Папи Франциска. «Нові акценти — так, проте жодних протиріч [не існує], — сказав Папа Бенедикт. — Він [Папа Франциск] — людина практичних реформ; він з відвагою зустрічає проблеми та шукає рішень». Папа Бенедикт також дуже цінує «симпатію та любов», з якими його наступник виходить до людей: «Це дуже важливо. Без сумнів: він [Папа Франциск] — людина глибокої задуми та рефлексії. Та, одночасно, він звик до того, щоб постійно бути із людьми. Може, мені саме цього бракувало». Для Папи Бенедикта вибір кардинала Берґольйо на наступника св. Петра був «великою несподіванкою»; він зауважив, що новий Папа «з одного боку, розмовляє з Богом, з іншого — розмовляє з людьми»: «Я був справді радий це бачити. Я був щасливий». Він також зазначив, що раніше не знав про таку теплоту та особисту вразливість архиєпископа Берґольйо: «Я був здивований!» — сказав вислужений Папа.
Архиєпископ Ґенсвайн зазначив, що нова публікація представляє особливу цінність, оскільки дає змогу почути з уст самого Понтифіка про причини, мотиви та обставини його «загадкового зречення», про відносини з Папою Франциском, а також доносить до читача особисту позицію вислуженого Папа щодо різних криз та «скандалів» його власного понтифікату.
Владика вважає, що нове інтерв’ю чудово показує «людяність і велич» Йозефа Рацінґера: «Влада для нього ніколи нічого не значила. “Найщасливішим періодом” свого життя він [Папа Бенедикт] вважає ті 12 місяців одразу після свячень 29 червня 1951 р., коли працював із молоддю як вікарій парафії Найсвятішої Крові у Мюнхені». Архиєпископ Ґенсвайн розповів також, що в жодному з інтерв’ю Папи Бенедикта «не було стільки сміху та сліз»: «Будучи надзвичайно освіченою людиною високої культури та формації, Йозеф Рацінґер не є особою, яка любить владу та хоче видаватися більшою, ніж є насправді; це не жорстокий інквізитор, якого слід боятися, хоч саме так його нерідко представляють неприятелі». Коментуючи своє зречення, Бенедикт XVI каже, що цей безпрецедентний крок став нагодою «залишити натовпи людей, увійти у близькість та іншим способом бути вірним своїй місії». На запитання журналіста стосовно того, чи він шкодує про це рішення, вислужений Папа відповів: «Ні, ні, ні. Кожного дня я переконуюся, що вчинив правильно. (…) Я знав, що більше не зможу». Він заперечує як «повний нонсенс» різні змови чи тиск, що нібито змусили його залишити престол: «Ви б ніколи не піддалися примусові. Ви б ніколи не втекли під час бурі. Ви знаєте, що маєте вистояти. Ви можете відступити лише тоді, коли вас ніхто не змушує; від мене цього ніхто не вимагав. Ніхто. Для мене було ясно, що я мушу це зробити, це був добрий момент. Це стало несподіванкою для всіх».
Архиєпископ Ґенсвайн був здивований самокритикою та самоіронією вислуженого Папи під час розмов із Петером Зеевальдом. Зокрема, Папа Бенедикт із захопленням дивиться на реформи, запропоновані ІІ Ватиканським Собором, під час якого він був богословським консультантом. Він також свідомий труднощів, «ілюзій та помилок», що постали внаслідок цієї епохальної події: «Ми думали богословськими категоріями, не зважаючи на те, якого публічного образу ці реформи наберуть». Папа-сеньйор згадує, що його тоді називали масоном, вважали некомпетентним та засуджували за єретичні погляди. Сьогодні його дивує «зухвалість і наївність», із якою він висловлювався у той час. Він вважає себе «відданим прихильником Йоана XXIII, незвичайного Папи, що скликав Собор».
Сьогодні Папа Бенедикт регулярно пише недільні проповіді для 4‑9 осіб: «Я почуваюся професором, тим, хто похиляється над інтелектуальними поняттями. Я хотів бути професором до кінця життя».
За матеріалами: CNA
Фото: Папа Бенедикт, 28 серпня 2010 р.
фінансово.
Щиро дякуємо!
