Ранкова прохолода пробіглася містом. Густа і трохи колюча. Ділова, самовпевнена прохолода. І квіти на клумбі враз зіщулилися, пригнулися до землі, посмутнішали. І листя на деревах стало іншим. Не остаточно жовтим і зажуреним, ні. Листя не готове ще масово падати вниз, скоряючись законам часу. Листя просто посерйознішало. Осінь…
«Чому? Чому? Ти ж казала, що холодно буде у жовтні! А зимно вже зараз…» — допитував маму маленький хлопчик. Хлопчик, трішки більший за власний ранець із підручниками, поспішав до школи. Жолуді падали на асфальт — так лунко, ніби заповзялися достукатися до небес.
«Холодно буває в різні пори року, — спокійно відказала мама. — Застебни комірець на куртці — стане тепліше».
Місто прокидалося. Місто квапилося — до школи, до роботи, до нового дня — і додивлялося на ходу свої надранкові сни. Місто залишало вдома філіжанки недопитої кави і стрічки недочитаних у поспіху новин, недодуманих помислів і не втілених «на вчора» планів. Місту так не хотілося пірнати в холод. Бо це означало: остаточно пробудитися і вдягнутися у строї нескінченно актуальних справ.
«Ось вийдемо на сонце — там не буде так холодно», — пообіцяла мама, побачивши попереду смужку сонячного світла. «Але та смужка така тоненька, а потім знову тінь…».
Хлопчик мав рацію. Він поклав жолудя до кишені й рушив далі. У ранкову прохолоду, помережану тоненькими смужками вересневого сонця. Ранкового і не зовсім теплого.
«Не журися, хлопчинко, — хотіло сказати сонце, споглядаючи на місто з високості. — Будь сміливим і певним того, що смужок світла і тепла буде ще багато. І восени, і взимку я ж так само буду тут. Не таким теплим — це правда. Але потім знову все повернеться, ось побачиш. І довгі сонячні дні, й теплі ранки, і бузкові вечори, що пахнуть свіжістю й жасмином, і барвисті метелики. І мама купить тобі новий сачок — який ти просив учора. Для того, щоб ловити в саду сонячних зайчиків та барвистих комах. Ловити й знову відпускати на волю. Так, як ти це робиш. Знаю, ти не кривдиш метеликів. Доброго тобі дня, хлопчику!»
День тільки прокидався. І обіцяв бути добрим для всіх.
фінансово.
Щиро дякуємо!
