11 вересня 2016 р. у Казахстані, в Караганді відбулася беатифікація о. Владислава Буковинського. На цій урочистості був присутній настоятель бердичівського санктуарію Матері Божої Святого Скапулярію о. Рафаїл Мишковський OCD.
Після повернення отець Рафаїл розповів про свій візит до Казахстану.
— Отче, Ви були присутні на беатифікації нашого славетного земляка — отця Владислава Буковинського. Розкажіть про цей візит до Казахстану, будь ласка.
— Справді, я мав велику радість: узяти участь у винятковій події — беатифікації отця Буковинського. Поїхав я з Бердичева до Караганди, від місця його народження до місця, де найбільше проявилася святість життя відважного священика й де він закінчив своє земне життя. Наша група складалася з представників Києво-Житомирської та Луцької дієцезій на чолі з єпископом Віталієм Скомаровським. Під час поїздки до Караганди ми мали змогу побачити Астану — нову столицю Казахстану. Там ми відправили нашу першу Службу Божу на казахській землі, у місцевому кафедральному храмі.
Багато емоцій викликав візит до храму св. Йосифа в Караганді, де до самої беатифікації зберігалися мощі Слуги Божого Владислава. У дієцезіальному благодійному осередку завдяки волонтерам, які нас прийняли, ми змогли ознайомитися з життям Католицької Церкви в Казахстані. Ми відвідали Спаський меморіал, де молилися біля 14 пам’ятників, встановлених державами, чиї громадянами загинули в радянських таборах. Увечері взяли участь в урочистій Службі, правленій у кафедральному соборі. Ми були під сильним враженням краси цього храму, побудованого завдяки допомозі католиків Німеччини. Багато емоцій викликало свідчення єпископа Берта з Новосибірська, який виховувався у католицькій вірі під пастирською опікою блаженного Владислава, як і свідчення про зцілення отця Маріуша Ковальського.
Звісно, найкращим моментом поїздки став сам день беатифікації. Радість цілої Церкви в Казахстані можна було відчути завдяки ентузіазму численних католиків, які прибули з далеких місцин цієї величезної країни.
— Чи спілкувалися ви з місцевими жителями та що вони розповідають про отця Владислава?
— У Караганді зберігається пам’ять про отця Буковинського. Він є справжнім наріжним каменем цієї Церкви. Я мав нагоду говорити з людьми, які були охрещені отцем Владиславом, а також із тими, хто готувався до прийняття Святих Таїнств. Вони згадували, що отець під час катехизації виховував дітей так, аби вони мали відвагу визнати свою віру. Будучи відважним свідком, своїм прикладом він робив свідками інших.
— Наскільки мені відомо, у семінарії Ви навчалися з отцем Маріушем Ковальським, який був зцілений за заступництвом отця Владислава. Чи Ви спілкувалися з ним і що о. Маріуш розповідав про нього?
— З отцем Маріушем ми разом були в семінарії один рік. Я ще раніше чув про його хворобу, а потім зцілення. Знав, що це було надзвичайно, але не знав напевно, що зцілення відбулося за заступництвом отця Владислава. До Господа через заступництво отця Владислава найбільш зверталися із проханнями сестри босі кармелітки. Отець Маріуш свідчить про цю подію з великою радістю. Він підкреслює, що, окрім тілесного зцілення, отримав сильне душевне зміцнення.
— Що найбільше Вам запам’яталося з візиту до Казахстану?
— Найбільше я запам’ятав радість Церкви в Караганді. У Казахстані, який дихає своєю різноманітністю, проживають люди різних національностей, а Католицька Церква ще більше різноманітна, тому що працюють у цій країні місіонери й волонтери з різних куточків світу. Для мене прекрасною була також зустріч із нашими сестрами в кармелітській харизмі. Сестри босі кармелітки, які прибули до Казахстану з Польщі, приносять Церкві у Казахстані своє приховане служіння молитвою та євангельським зреченням. Із радістю побачив я, що є у них місцеві покликання і — як завжди у кармеліток у будь-якій точці світу — можна було наповнити серце свідченням радості, яку випромінюють їхні усмішки.
— Ви привезли до бердичівського санктуарію мощі блаженного отця Владислава Буковинського?
— Так. Для нашого санктуарію я отримав мощі першого ступеня, тобто частинку кістки блаженного Владислава. З відповідним документом, який підтверджений єпископом Караганди Аделіо Дель’Оро та хранителем мощів блаженного Владислава отцем Євгенієм Зінковським — Генеральним вікарієм Карагандинської дієцезії Казахстану.
фінансово.
Щиро дякуємо!
