Журнал «Космополітен», відомий просуванням усього, що пов’язане із сексуальною революцією, опублікував довгий і яскравий матеріал про богопосвячену діву Кармен Брічено. Стаття з’явилася під заголовком «Я щаслива у шлюбі з Богом як богопосвячена діва. Так, я дала обітницю целібату. Ні, я не монахиня».
«Одного серпневого ранку, — починає оповідати свою історію 35‑річна Кармен, — я увійшла до храму в білій сукні, нервова і збуджена. Це була церква Цариці Апостолів в Александрії, штат Вірджинія. Родина і друзі стояли в церковних лавках, усміхаючись та втираючи сльози. Єпископ розпочав церемонію: я брала шлюб не з чоловіком, а з Ісусом». Трохи згодом вона пояснює, що була «католичкою з колиски»; однак її родину можна було назвати католицькою лише в культурному контексті: «У мене не було глибоких особистих відносин із Богом у будь‑якому сенсі. Так було до часу, коли я подорослішала; тоді моя віра стала чимось істотним для мене, і я дозволила Богу змінити своє життя».
Кармен народилася в родині дипломатів у Венесуелі, й майже все своє життя мешкала у США. «Коли ми переїхали до Вірджинії, я серйозно зайнялася волейболом. Це й стало моєю дорогою до Господа. У команді я зустріла дівчину‑християнку. Вона була моє першою подругою‑некатоличкою. Вона ніколи не намагалася мене навертати. Вона, натомість, показала мені практично, що означає мати відносини з Богом. Я бачила її глибоку й ніжну любов та особистий зв’язок із Христом. Я бачила живого Христа! Я подумала тоді: “Ось так я насправді хочу!”» — розповідає вона.
Важливим моментом для Кармен став Всесвітній день молоді 2005 року в Кельні. Разом із групою із 20 осіб на чолі зі священиком, який у той час опікувався нею, всі вирушили до Німеччини. Це був час молитви, служіння та особливої присутності Святішого Отця. «Я ніколи не бачила нічого подібного: люди були запалені Божим вогнем і не боялися цього показувати, — згадує Кармен. — Там я вперше відчула те, що згодом стало моїм покликанням. Під час молитви Господь говорив про мої відносини з Ним. Він запитав мене: “Ти присвячуєш час іншим хлопцям; та чи думала ти коли‑небудь про Мене? Чому б тобі не дати мені шансу?” Я послухала, я дала Йому шанс!»
«Мене приваблювали древні корені богопосвяченого дівоцтва у Церкві. У перші століття християнства жінки складали приватні обітниці чистоти й не виходили заміж. Святі мучениці Аґата і Луція були дівами, яких стратили за те, що вони не хотіли одружуватися з римськими громадянами та обирали вірність Христові. Діви залишалися у батьківському домі, практикували вчинки милосердя та служили спільноті. Вони так полюбили Господа, що запрагнули повністю віддати самих себе Йому». «Це не було легке рішення. Я хочу сказати людям, що я не залишила романтичних стосунків заради ідеї, — веде далі дівчина. — Я закохалася в особу, Ісуса Христа. Я добре усвідомлювала, що це рішення матиме довготривалі наслідки, тому довго роздумувала, чи насправді це Божа воля для мене».
фінансово.
Щиро дякуємо!
