Разом із думкою піти на терапію зазвичай з’являється шерег сумнівів. Як мудро оцінити, чи ця форма підтримки вам підходить і, водночас, впоратися з сумнівами?
Якщо ми вміємо назвати свої емоції та розповідати про них, то це справді наш великий успіх; але іноді здається, що ми не можемо собі з ними порадити.
Вони стають величезним тягарем для нас, ми душимо їх у собі й не хочемо нікого ними обтяжувати. Може статися так, що невиражені емоції призводять до депресії, тривоги, втоми, необґрунтованого браку мотивації та багато іншого. У стані відчаю може виникнути думка, що, можливо, нам би допомогла психотерапія.
Чи терапія є доказом невіри в Бога?
Однак, якщо ми християни, то разом із цією думкою може з’явитися шерег сумнівів: хіба Бог не всемогутній і не може допомогти мені без терапії? Якщо я піду на терапію, чи це не буде доказом того, що я не вірю в Бога? Хіба Бога не достатньо для мене? І нарешті — чи психотерапевт не зведе мене на манівці, чи не буде переконувати у своїй правоті, не стане висміювати мої стосунки з Богом?
У своїй роботі я часто чую такі запитання. «Чи можу я — як людина, що вірить у Бога, — піти на терапію?», «Хіба це не доказ моєї невіри? А, може, я повинна більше молитися?» «Я чула, що Бог когось зцілив від депресії; можливо, і мене міг би?» Кожне з цих питань неявно передбачає, що все залежить від Бога і Його чудесного втручання. І хоча насправді це так (бо як інакше?), ми маємо побачити певний нюанс, який зумовлює те, що терапія не тільки не суперечить вірі, але й може бути ознакою зрілості й близьких стосунків із Богом та собою.
Ми знаємо, що Бог для своїх чудесних втручань може використовувати різні знаряддя. У разі психотерапії Він використовує, зокрема, такі інструменти, як час і людина. Що це означає насправді? Нерідко трапляється, що хтось приходить до мене на консультацію і каже, що в нього депресія, і замислюється над питанням, чи можливо, щоб на якомусь молитовному зібранні він був від неї зцілений.
Повернення свободи
Тоді я кажу, що — так, це можливо, але значно частіше відбувається ще диво іншого роду — це диво, яке відбувається в процесі психотерапії. Що я маю на увазі? Глибоку, послідовну переміну життя, яка відбувається в процесі болісної спроби знайти себе, конфронтації з частинами, яких ми в собі не любимо, входження у найтемніші закутки себе. Це велике диво, коли по багатьох роках неволі людина поступово, крок за кроком, виходить з неї і починає повертати свободу.
Чи не приходить тут на думку сорок років поневірянь Вибраного народу по дорозі до Землі обітованої? Хіба Бог не міг їх за один день «транспортувати» на місце? Він міг би; але вибрав шлях, який вчив їх вірності, зростання до зрілості, переконував їх у тому, що саме Він є їхнім єдиним Богом. Те ж саме відбувається і в терапії, і вона також має тривати певну кількість часу, щоб бути ефективною.
Все це відбувається в супроводі психотерапевта — людини, яка знає, як успішно провести нас цим важким шляхом і допомогти нам досягти бажаної мети. Мені подобається думати, що психотерапевт є помічником Бога — коли людина проходить долиною свого минулого і травми, вона не боятиметься злого, бо терапевт із нею. Я вважаю, що психотерапевт може бути відчутним і справжнім проявом Божої любові, реальною людиною, з якою ми можемо вступити в глибокі стосунки. Бог насправді може використовувати психотерапевта, щоби нам допомогти.
Коли йти на терапію?
Якщо ви вже переконалися в ідеї психотерапії, і що вона насправді може бути способом, яким Бог хоче допомогти нам, може з’явитися питання, які «симптоми» вказують на необхідність допомоги з боку терапевта. Коли перейдено межу, за якою позиція «я можу впоратися сам» уже не діє?
Треба почати турбуватися, якщо ці описи підходять до вашої ситуації:
1. Якщо ви відчуваєте негативні емоційні стани (наприклад, смуток, страх, гнів…), які зберігаються протягом тривалого часу, дезорганізують ваше життя і не зникають, незважаючи на молитви, служби Божі або чергові новенни в цьому намірі.
2. Якщо ви боретеся з якоюсь проблемою вже протягом багатьох років і, незважаючи на вкладені зусилля та використання перевірених стратегій, ваша ситуація не змінюється значно або взагалі залишається без змін.
3. Якщо вам здається, що незважаючи на загалом хороше життя і добрі стосунки з Богом, ви переживаєте серйозні емоційні стани, які вас дивують і через які ви втрачаєте контроль.
4. Якщо у вас є негативні думки, що не дають вам спокою, а розповідь про них у розмові з духівником або другом не ефективна.
5. Якщо ви вже пройшли через різні заступницькі молитви (наприклад, звільнення чи зцілення), брали участь у багатьох реколекціях, розмовляли з багатьма священиками, але ви все ще відчуваєте, що ваша проблема не вирішена.
Варто пам’ятати, що кожен незрозумілий для нас емоційний стан, який приносить нам більші чи менші страждання, можна успішно лікувати за допомогою психотерапії. Іноді добре, отже, змінити стратегію таким чином, щоб не очікувати чудес, які самі падають з неба (хоча це може статися), і докласти конкретних зусиль до зміни свого життя.
Як вибрати хорошого психотерапевта?
Ключовим питанням є вибір психотерапевта. Від цього залежить, чи ми будемо добре почуватися під час терапії, і, таким чином, прогресувати. Для віруючих часто найважливішим критерієм вибору психотерапевта є те, чи він віруючий, — це не дивно, бо ми потрібуємо порозуміння на такому фундаментальному рівні, яким є наші цінності.
На жаль, на сьогодні кількість психотерапевтів, які відкрито декларують себе віруючими (працюють у християнських консультаціях або, наприклад, при парафії), незначна, — хоча й так набагато більша, ніж раніше. Тому спочатку насамперед варто шукати місця, які безпосередньо представляють себе як християнські, щоби задовольнити цей важливий для нас критерій.
Але що робити, коли ми не можемо знайти віруючого терапевта? Чи повинні ми тоді відмовитися від терапії? Я часто чую від людей, що вони не хочуть іти на терапію до невіруючих, бо бояться браку порозуміння. Однак якщо терапевт компетентний і професійний, він не втручатиметься у наш світогляд. Він не завжди зможе нас зрозуміти, тому що може не мати релігійного досвіду, але це не означає, що не зможе нам ефективно допомогти. Я навіть наважуся сказати, що терапевт не мусить бути віруючим, аби бути хорошим і ефективним. Хоча мені здається, що віруючий терапевт керується Святим Духом і, отже, має «силу згори», завдяки чому терапія може йти краще, однак, на щастя, Бог використовує різних людей, у тому числі, невіруючих.
Платно чи безплатно
Останнім важливим питанням є рішення про те, вибрати платну терапію чи скористатися послугами психотерапевта з державних установ. Проблема виникає тоді, коли з фінансових причин ми не можемо вибрати приватне лікування. Зазвичай тоді ми мусимо вистоювати довгі черги на індивідуальну психотерапію яка проводиться в поліклініках, консультаціях чи інших закладах психічного здоров’я. Проміжним рішенням може бути групова терапія, на яку потрапити простіше. Вона не зможе замінити індивідуальної терапії, але може бути гарною формою «переходу», поки доведеться чекати на місце.
Проте, остаточно, я завжди наполегливо заохочую зробити все, що в наших силах, і заробити грошей, щоб оплатити психотерапію. Мій досвід показує, що це найкращий варіант: не доведеться чекати; ми зможемо самі вибрати терапевта; а необхідність платити за сесію немалу суму буде ефективним стимулом приходити на наступні сесії та до роботи над собою. Особисто я вважаю, що немає кращої інвестиції в себе, ніж терапевт, — якщо, звісно, ми бачимо, що це потрібно. Терапія, хоча спочатку здається дорогою і болючою, може внести у наше життя зміни, які окупляться на багато років уперед і допоможуть нам досягти життя, якого ми прагнемо.
Марія Кремень, Deon
фінансово.
Щиро дякуємо!
