Перед обличчям «ефемерних моделей життя» бідність, яку ми бачимо у плоті, волає до нас, провокує нас і закликає нас нагодувати голодних і напоїти спраглих. Така головна думка катехизи Папи Франциска на загальній аудієнції в середу 19 жовтня.
У так званому суспільстві добробуту люди, слідуючи ефемерним моделям життя, що змінюються з року в рік відповідно до моди, вважають за краще замикатися в собі і залишатися байдужими до чужих потреб. У цьому суспільстві з силою звучить заклик Ісуса нагодувати голодного і напоїти спраглого. А голодних і спраглих багато, зазначив Папа, нагадавши про цілих народах, постійно страждають від нестачі продовольства і води, з особливо важкими наслідками для дітей. Мас-медіа все частіше розповідають нам про них за допомогою образів, які свідчать, що бідність – це не абстрактне поняття; вона перебуває у плоті людини і волає до кожного з нас.
Святіший Отець згадав про різні акції допомоги, спрямовані на пробудження солідарності і збір пожертвувань, які допомагають полегшити страждання багатьох людей. Це дуже важлива форма милосердя, але вона, зауважив Папа, не залучає нас безпосередньо, як це трапляється на вулиці, під нашим власним будинком, де ми зустрічаємо нужденних людей.
«Ми маємо звичку вислизати від нужденних, не підходити до них, злегка прикрашаючи реальну ситуацію знедолених модними звичками, — і віддаляємося. Адже коли я перетинаюся з бідняком, між мною і ним немає більше жодної дистанції».
Ми намагаємося відвести погляд і пройти повз, але, можливо, зауважив Папа, ми здатні також зупинитися і заговорити з цими людьми попри те, що оточуючі можуть подумати, що ми ненормальні.
Голод — це сувора реальність: про неї знають ті, хто самі пережили війну або неврожай. Цей досвід повторюється день за днем навколо нас – поряд з достатком і розтратою продуктів.
Той, хто дійсно потребує, просить про найнеобхідніше, просить їсти і пити. Папа нагадав слова апостола Якова, пояснюючи, що віра без діл мертва і не здатна породжувати любов.
«Завжди знайдеться людина, яка голодує, яка спрагла або потребує нас. Ми не можемо відправити когось іншого замість себе. Цей бідняк потребує тебе, твоєї допомоги, в твоєму слові, в твоєму вчинку. Всі ми в цьому беремо участь ».
Ісус запевняє нас: якщо ми віддамо в Його руки то мале, що є у нас в руках, тобто поділимося з вірою, то ми знайдемо безмірне багатство. «Я хліб життя, – каже Ісус. – Прийдіть до Мене, спраглі».
«Для нас, віруючих, ці слова — провокація, щоб ми визнали, що через допомогу голодному і спраглому проходять наші відносини з Богом, який відкрив нам в Ісусі Своє милосердне обличчя».
За матеріалами: Радио Ватикана
фінансово.
Щиро дякуємо!
