У середу вранці на римській вулиці неподалік Ватикану з’явився новий твір «вуличного мистецтва» — мурал про те, як Папа грає у «хрестики-нолики», ставлячи… ну, якийсь знак. У пресі й соцмережах почалися коментарі. Зокрема, й про те, що Папа нібито малює «сатанинські хрести».
Безсумнівно, ніщо не підриває авторитету Церкви в очах нинішніх підлітків більше, ніж нападки її представників на елементи мас-культури. Особливо ж коли представники Церкви забираються до атаки непідготовленими, чувши дзвін, та не дуже знаючи, який і де.
Довгі роки вони з великою пошаною вимовляють імена, які в сучасній культурі вже майже нічого не означають, молоддю переважно не розпізнаються; перекручують назви, відомі всім (катастрофічний приклад — це «секуляція», мається на увазі «секуляризація»); наводять невдалі вислови артистів, невідомо чому вважаючи, що вони можуть негативно вплинути на духовність глядачів; наражаються на сміх, нападаючи на явища настільки неважливі, що навіть найбільш наївний споживач мас-культури не повірить, ніби за ними криється сатана (прикладом є Hello Kitty або пофарбовані чорним лаком нігті).
Винюхувачі сатани надокучливо повторюють все ті ж самі неперевірені, часто неправдиві відомості. Прикладом є відома пісня Stairway to Haeven («Сходи до Неба») групи Led Zeppelin. Нібито пущена задом наперед у запису, вона розкриває «зовсім інший» текст, ніж той, що «офіційний». Якби позбирати всі імовірні прочитання того запису, вони були би, певно, більші за сам текст… Довгі роки з технічних причин це було складно перевірити. Тепер же кожен може відшукати відповідну сторінку в мережі та послухати «перевернуті записи». Вони виявляються звичайними беззмістовними звуками, у яких важко почути заявлений там зміст. Знаменитий «пацифік», який розміщують на прихрамових дошках оголошень, де застерігається від окультних символів (інколи в товаристві кельтського хреста і знаку анархії), називають і хрестом Нерона, і зламаним хрестом, який вживається у сатаністських ритуалах, і «курячою лапою». Ніхто не пише, що, може, вигадав цей символ графік Джеральд Голтом, як знак протесту проти атомного озброєння, під кінець 1950‑х. І що цей знак містить елементи не хреста, а літери з алфавіту корабельних сигнальників.
Винюхувачі диявола показують молодим людям зло там, де ті його й не помітили б («для чистих усе чисте»). Вони постійно прикликають імена темних учителів сатанізму — Лавея, Кроулі, про яких світ уже давно би забув, якби не вони. Не помічають, що похмурі пророкування, попри те, що повторюються вже десятиліттями, так і не збулися. Ані «сатанинський» рок-н-рол із часів до Елвіса Преслі, ані «похмурі» Beatels зі своїми лавейськими симпатіями, ані дискотеки — ніщо з цих культурних явищ, масово поширених у свої часи, не призвело до того, що ми ось зараз дочекалися покоління сатаністів.
Карло Кліматі, автор книжки «Молодь та езотерика», говорить про багато явищ, які в молодіжній культурі є нехристиянськими, ба навіть антихристиянськими. Проте він не вважає, що кожен, хто має контакт із нехристиянським мистецтвом, одразу наражений на одержимість. Наведу його слова, яким важко відмовити у здоровому глузді:
«Справжніми “дияволами”, які чатують на життя молодих, у більшості випадків не є японські головоломки ані сатаністський рок. Ними є відсутні батьки, нечесні працедавці, корумповані політики, торговці наркотиками, педофіли, торговці дітьми, лицеміри та всілякого роду злочинці. Ними є мовчання, злочинна солідарність, зловживання, байдужість, компроміси та нерозуміння щоденного життя».
Збігнєв Крушевскі, Deon
Фото: Vatican Radio – English Section
фінансово.
Щиро дякуємо!
