Служителі Християнської служби порятунку 22 жовтня 2016 р. зустрілися з Блаженнішим Любомиром Гузаром. На двогодинній аудієнції вони мали нагоду представити своє служіння, запитати пастирської поради та попросити благословення.
Владика уважно вислухав своїх гостей — тих, які розпочинали це служіння ще з грудня 2013 року, й тих, які щойно провернулися з Сірої зони. Йому розповіли про християнських місіонерів, які з родинами перебралися на Донбас і зараз живуть та служать людям у Сірій зоні… Капелани-рятувальники говорили про те, що, на їхню думку, головне в служінні й що зараз найбільше потрібно країні.
Два питання від кардинала
Блаженніший: «Дозвольте мені поставити вам два питання, які мене і турбують і цікавлять. Сепаратисти, які там є, — чого вони хочуть? І чи те, що ви робите, змінює цих людей?»
Блаженніший Любомир та Керівник штабу ХСП Андрій Чміленко
Керівник штабу ХСП Андрій Чміленко: «На мій погляд, є стадії в душі й розумі цих людей. Є люди, які свідомо пішли в глибоке зло. Але більшість — просто обдурених. Через те, що вони не зазнали в дитинстві любові, їхні душі в сум’ятті та пошуку. В такому стані їм підсунули сурогатні ідеї і вони на них повелися… Проблема також у відсутності гідності. Цим людям не дали відчути любов, а через це й відчуття своєї цінності, гідності. Тому вони не наповнені зсередини, відчувають, як душа потребує, як колапсує, як шукає відповідей… і в цей час їм підсовують ерзац. Підсовують ті, хто хоче скористатися цими людьми… Коли душа зранена, змучена чи збурена — дуже легко обманути розум. Дія йде на духовному і людському вимірі? ці люди є жертвами обману…»
Перший заступник командира Андрій Оленчик : «Ніякі політичні реформи, ніякі економічні процеси не з’єднають Україну і не зроблять тут єдиної нації — тільки віра, тільки Бог… Тільки це може дати людям відчуття гідності. Тому від самого початку ХСП не було створене для того, щоб переконувати людей, які там (на Донбасі. — Ред.), яким довго промивали мозок пропагандою; ми не маємо їх переконувати, що Україна — це добре, бо цим із більшим чи меншим успіхом займаються багато людей. Основне завдання ХСП — нести Божу любов, давати досвід Бога, дати людям пережити її і так протистояти сепаратизму».
Сепаратизм як наслідок незнання любові
Командир ХСП Ігор Шулік (Шторм): «Є народні депутати-сепаратисти на нашій стороні. Одна депутатка-сепаратистка зіштовхувала, стравлювала місцеве населення зі Збройними силами України. Казала, що українські солдати ґвалтують дівчат у цьому селі й наговорювала різні такі плітки. І от Андрій із нею спілкувався, її торкнулася Божа любов. Вона сама по собі дуже скандальна жінка, коли дзвонить — то я одразу готуюсь, що мені винесуть ввесь мозок… Але ось вона подзвонила і сказала, що хоче написати подячного листа на ХСП, я був дуже здивований. А потім зрозумів, що Слово, яке сіється, починає змінювати серця людей…»
Поруч із Блаженнішим — Наталя Лучко, дружина Кіборга, голова фонду «Сопричастя», та Олена Ганцяк-Каськів, голова Патріаршого товариства св. Володимира (УГКЦ)
Керівник штабу ХСП Андрій Чміленко: «А ця жінка була просто не потішеною. Ісус, коли людей навчав, перед тим їх просто потішав. І от коли ми спілкувалися з цією жінкою, відкрилася її внутрішня рана: виявилося, що нещодавно вона втратила сина. Вона його не віддала Богові. Ця жінка поділися своїм сумом, який у ній кричав; а те, що ми вже бачили, було тільки формою суму, формою бунту… Людину треба було спершу просто потішити.»
Блаженніший Любомир: «Знаєте, це ви цікаво сказали — оте, що там діється на Сході, чи то фронт, чи то “сіра зона”, — то не політична війна, і не релігійна. То духовна війна, я думаю. І виграє той, хто поможе людям бути собою. Справді, люди шукають своєї духовної гідності, свідомості, що Бог їх любить. І як вони це здобудуть — то буде кінець війни. І то буде справжня перемога…».
Слово, як постріл у серце
Керівник штабу ХСП Андрій Чміленко: «Мій товариш-мисливець розповів історію. Одного разу на полюванні на нього вибіг лис. Мисливець у нього вистрілив, а лис побіг далі. Товариш подумав, що не влучив, а лис пробіг ще сто метрів і впав. І коли він цього лиса приніс додому і знімав із нього хутро, то побачив, що в серце тварини влучила одна шротинка… Лише одна. Коли я проповідую слово Боже, служачи в АТО, і зараз — на сході, то моє завдання — сіяти Слово. Я не знаю, за яких обставин воно зійде і дасть плід. З мого досвіду, були такі, які наверталися за півгодини до смерті, затяті злочинці, які відсиділи 25 років за вбивство. Перед смертю в них проростало Слово, яке влучило в них, як шротинка…»
Реальна зміна — єдність і любов
Блаженніший Любомир: «Я хотів поділитися з вами невеличкою думкою. Бачите, ми говоримо про католиків, про протестантів, про православних… Але я так відчуваю, з того, що я вже почув від вас, що дуже важливим у вашому житті, починає бути поняття “я — християнин ”. Чи православний, католик, чи римо-католик, чи греко-католик — то цілком другорядне. Християнин! І те, що ви згадали тепер, — щоби наш нарід на цій землі почув себе справді християнським народом. Дуже багато з нас ідентифікують себе з певною конфесією. І це мислення є границею власне того конфесійного думання. Те, що я чую, — що поняття християнства як такого починає бути щораз важливішим у вашому житті. Я думаю, що це дуже добре. Бо конфесії нас ділять — але Христос нас єднає. Колосальна надія в тому, що ви, які близько бачите, переживаєте, можете відчути далеко краще ніж ті, що сидять десь спокійно й далеко від всякого такого лиха».
«Це далеко важливіше ніж зброя чи щось інше. Це є справжня розв’язка, якщо ви людину переконаєте, що Бог її любить, ви зробите колосальний вклад в мир в світі…»
Командир Християнської служби порятунку Ігор Шулік (Шторм) представляє Блаженнішому ХСП
Історія від Блаженнішого
«Хочу розповісти вам одну історію… Коли я був молодим священиком, парохом у Сполучених Штатах Америки, на території моєї парохії була в’язниця. Особлива в’язниця-лікарня. В ту в’язничну лікарню присилали хворих в’язнів з інших в’язниць… Там працював мій парохіянин, лікар, у якого було дуже дивне завдання. Він із новими в’язнями провадив не медичне обстеження, а таку собі співбесіду. І от, той лікар мені каже, що на десять в’язнів, з якими він говорив, дев’ятеро жаліються, що, бувши дітьми, вони не пізнали любові. Це підтверджує ту правду, яку ви кажете. Найважливіше — щоб люди, може, вперше в житті, відчули, що хтось їх любить. Що Бог їх любить. А Божа любов проявляється через нас. Це далеко важливіше, ніж зброя чи щось інше. Це є справжня розв’язка, якщо ви людину переконаєте, що Бог її любить, — ви зробите колосальний внесок у мир на світі. Най вам Бог благословить… »
Носії Божої любові
Блаженніший Любомир: «…Я не знаю, скільки у нас точно є капеланів. Але тут, я бачу, показується ще одна важлива річ: що не тільки капелани-душпастирі є тут носіями Божої любові, але, власне, і миряни. Церква — то не є виключно духовенство. Церква — то є велике Тіло, правда? І кожний, і кожна з вас у свій спосіб може зробити дуже багато добра, переконавши когось, що Бог їх любить. Мені здається, що це ключ до всього. Дуже важливий ключ. Бо якщо немає того відчуття, то як я можу відчувати себе людиною? Як я згадував вам про тих в’язнів — дев’ять із десяти. Яка страшна статистика! Я підозрюю, що, може на тому Сході й десять на десять. Але, з другої сторони, є такі як ви. І кожного одного, котрого переконаєте, — то є врятована душа… Я дуже вдячний, що ви мені розповідаєте все це. Я з України виїхав в 11 років і повернувся через 40 років. Мені нелегко зрозуміти, що діється. Я, зрештою, не маю такого відчуття географії… Те, що ви розповідаєте, відкриває мені очі на багато речей, які я дотепер цілковито не так розумів… Тепер лиш тільки проблема: як нам треба про це людям говорити…»
Волонтер медіа-служіння ХСП Теняна Калініченко з донькою Соломією
Педагогіка війни
Блаженніший Любомир: «…Дивіться, така от річ: треба було війни, треба було такої агресії, треба було тої цілої ситуації там, щоби представники різних конфесій могли так гарно співпрацювати, співжити, розуміти Святе Письмо, розуміти Боже Слово — інакше, може, ніж дотепер. Також друга річ: скільки оця війна дала нагоду робити добро! Кожна людина, яка завдяки вашому трудові зрозуміла, що хтось її любить, — врятувалася. Ми не знаємо статистично — скільки, і що, і як. Але нехай кожна одна душа врятована — ота, що ви називали, жінка-сепаратистка, — якщо людина змінилася, то є врятована людина. І це колосальний здобуток. Все ж таки якось Боже милосердя нас вчить…»
Служителі ХСП із Блаженнішим
Довідка: Християнська служба порятунку (ХСП) — екуменічне служіння бійцям і цивільним у зоні АТО, засноване християнськими служителями-мирянами різних конфесій. Наразі близько сотні служителів допомагають фронтові та Сірій зоні. Капелани, рятувальники, медики, психологи та місіонери служать уздовж всієї лінії розмежування вогню по Луганській та Донецькій областях.
фінансово.
Щиро дякуємо!
