Один хлопчик подружився зі старим рибалкою. Дружба була міцна: старий мав щирого друга, а хлопчик – розумного порадника. Якось одного ранку маленький товариш прийшов засмучений – посварився з однолітками. На запитання що ж йому робити, чоловік сказав:
— Я виходжу завтра у море, хочеш – ходи зі мною.
Наступного ранку, їхній човен вже ледь виднівся з берега. День був сонячний, море спокійне, але раптом насунулась буря і з’явились хвилі.
Чоловік поклав весла всередину човна.
— Ой, та ми ж потонемо, робіть щось! – закричав хлопець.
Та відповіді не почув, бо рибалка щось наче видивлявся вдалині. Незабаром і буря вщухла.
— Для чого ви поклали весла всередину? Чому нічого не робили? Звідки знали, як треба поводитися? – посипалися запитання в наляканого хлопчика.
— Коли починається буря — потрібно перечекати, бо ця стихія є тимчасовою. Так само треба було зробити з твоїми однолітками, просто перечекати. Якщо цього не зробити, то за нею приходить ненависть та розчарування.
Кажуть, що найгірше в житті — чекати і наздоганяти, але потрібно пам’ятати, що чекання завжди утихомирює бурю. Та й стихія ця триває тимчасово.
фінансово.
Щиро дякуємо!
