«Мерзотна погода!» — голосно кричала жінка в телефон. Її голос був дуже неприємним і грубим, і його не зміг заглушити навіть гуркіт потягу, що наближався до станції метро. Вираз обличчя у жінки був стурбованим і злим, а косметика тільки підкреслювала його не найкращі риси. Здавалося, що по станції прокотилася луна, яка повторила слово «мерзотна» кількадесять разів…
Був вечір жовтневого понеділка. З неба на землю падав мокрий сніг. Від цього вулиця, на якій було зовсім мало ліхтарів, ставала набагато світлішою. Сніг був уже не першим, а другим. Перший приходив до міста в неділю. Він теж був мокрим.
У мене була друга зміна. Я йшла з роботи після 20.00. Слідом за мною з будівлі лікарні вийшла родичка одного з пацієнтів. Вона відразу ж розкрила свою парасольку і люб’язно запросила мене під неї. Вона переживала, що я зовсім промокну, поки дійду до зупинки. Мені було приємно, що стороння людина піклується про мене і проявляє таку уважність. Але мені зовсім не хотілося ховатися під парасолькою від свіжих, чистих, білих, прохолодних, легких, вологих, ніжних жовтневих сніжинок, які так радісно зустрічали мене на вечірній вулиці й висвітлювали мій шлях додому.
Цікаво, на що розраховує людина, називаючи погоду бридкою? Які подарунки вона хоче отримати від неї? Якого ставлення до себе вона чекає? Невже вона справді хоче отримати застуду, нежить, кашель? Невже людина насправді вважає, що від усіх проблем у цьому житті можна сховатися, одягнувши теплий одяг і розкривши над головою парасольку?…
А сніг падав і падав. Він не танув одразу, а затримувався на прохолодному і ще зеленому листі й залишався лежати на траві. Він створив засніжене зелене серце і не танув, в очікуванні, що люди помітять його. Він створив засніжену зелену ягідку на гілці і яскраво-зелені ліхтарики, прикрашені вгорі сніжинками, а внизу — крапельками води. Він створив ще багато чого прекрасного, а потім відчув, що вже втомився, і пішов відпочивати.
А моя втома зовсім минула. Напевно, мокрий сніг змив її з мене і забрав із собою. Я прийшла додому, подивилася в дзеркало і побачила там когось з рожевими щічками і блискучими очима. У когось був гарний настрій і посмішка на обличчі. Я побажала цьому комусь на добраніч і подякувала погоді за чарівний вечір…
фінансово.
Щиро дякуємо!
