Проповіді

Нунцій: війну живить пропаганда — «обман по-науковому»

17 Листопада 2016, 13:04 1669
Нунцій

Учора, 16 листопада 2016 року, в київському співкафедральному соборі св. Олександра відбулася чергова Молитва за мир, організована місцевою Спільнотою св. Егідія. Під час цієї молитовної зустрічі зі своїм словом звернувся до присутніх (а також радіослухачів і телеглядачів) Апостольский нунцій в Україні архиєпископ Клаудіо Ґуджеротті.

Ось повний запис його пастирського слова:

Дякую єпископу Віталію. Дякую моєму дорогому другу владиці Марку, єпископу Апостольської Вірменської Церкви, за те, що молитеся з нами. Моя подяка за присутність о. Миколаю Данилевичу. Ви добре розумієте італійську й не маєте потреби в перекладачі. Шкода, що ви будете слухати двічі одні й ті самі слова.

Дякую всім, хто прийшов сюди на молитву.

Я глибоко вдячний Спільноті святого Егідія за запрошення, насамперед — за їхню присутність на цій землі, де вони є насінням надії, насінням відкритості до всіх духовних реалій, а також за конкретну допомогу потребуючим. Це насіння, що проростає з Євангелія. Щомісяця ви молитися за мир, і ми всі прийшли.

св.Олександра

Фото Олени Кулигіної

Ми всі прийшли, щоби виразити голосіння людей, які платять за війну. Вони платять своїм страхом, своїм життям, що їх тут приносить війна. І ми єднаємося з багатьма жертвами у світі, які так само розплачуються за війну. Ми живемо в часі, коли не могли навіть уявити, що може бути війна. Кожна війна пов’язана з іншою війною, і всі війни пов’язані з єдиною війною — тією, що точиться в серці людини. Ми всі занадто переймаємося тим, що хочемо розуміти, як працюють механізми війни. Якщо бути чесними — на жаль, ми розуміємо дуже мало. Але як віруючі люди, ми переконані в одному: коріння кожної війни знаходиться в гріху, в твердості сердець і, зрештою, у відмові відповісти на заклик Господа любити один одного. Христос — це перша жертва війни! Війна — це насильство проти справедливості. Війна зла проти добра, і добра проти зла, хоча наш Бог не знає зла.

Псалом [109] підкреслив деякі риси цієї війни. Перша частина — голосіння. Голосіння того, хто є жертвою війни. Він почувається чужим, почувається далеко від своєї землі. Він називає два краї, дуже далекі один від одного, наче підкреслює, що почуватися іноземцем, бути іноземцем, — це не залежить від місця, де ти живеш. Бо там, де триває війна, людина почувається іноземцем. Зненацька в дім вривається морозний вітер, і почуваєшся чужим. І дім, що є осідком близькості й братства, перетворюється на храм, знищений війною. І потім, слова, які чує той чужинець, — слова брехні. Війна базується на неправді, так було завжди. Але особливо сьогодні, коли обман ведеться за науковими методиками. Це називається пропаганда. Пропаганда — тайна пустоти, що намагається ввійти у наше серце. Входить поступово, лагідно, ніжно, а потім вибухає в серці. Неправда є важливою частиною самої війни. І чужинець, покинутий напризволяще, який відчуває себе об’єктом неправди, кричить, щоб Господь визволив його.   

Нунцій молитва за мир

У псалмі ми чуємо справжнє прокляття зі сторони чужинця. Він призиває «загострені стріли», що можуть пробити серце його ворога. Святий Августин у своєму тлумаченні до псалма захотів дати позитивне пояснення цим стрілам. Він каже, що ці гострі стріли — це щось таке, що може пробитися скрізь тверде серце людини і, вціляючи у нього, пробуджує до руху і звільняє від іржі. На жаль, дуже часто під час війни зброя не зачіпає серця людини, а руйнує все, що є довкола серця. І серце почувається загубленим, сиротою, навіть що Бог його полишив. І тоді, у риданні до Бога, йому залишається лише засвідчити своє скрутне становище. Все це виражено в дуже короткому, але повному змісту виразі: «Я за мир, та коли говорю, то вони за війну!» Хіба не в цьому виражена ізоляція мирної людини, яка потопає в насильстві, що не має межі? Де кожен жест, погляд, слово, мовчання розглядаються як акти війни. Де насильство — зараза, яка не обходить нікого. Тоді чужинець почувається полишеним сам на себе, він говорить про мир, але всі затуляють вуха, аби не чути…

нунцій

Дорогі брати й сестри, це ситуація, в якій живемо і ми. Сьогодні ми не додамо нових до інтерпретацій. Ми стомилися слухати пояснення того, що відбувається. Нам потрібне авторитетне слово, яке походить згори, слово не проплачене, не куплене. Слово, яке нагадає нам, що всі ми винні, що всі ми Каїни, які вбили брата через заздрість. Бог очікує на пророче слово миру, навіть там, де ніхто не сподівається його почути. Молімося за всіх тих, хто став жертвою цього невимовленого слова, цієї винуватої тиші, цих фальшивих слів, прихованих інтересів, подібних до павутиння смерті. Молімося, щоб ридання чужинця досягло Бога, аби Він стрілою любові пробив наше тверде серце й допоміг побачити і підтримати того, хто розбитий війною. Нехай Він розвіє слова ворожнечі та розбрату і зробить нас здатними на жести примирення, після того, як дасть нам відчути Його первинний мир. Як ми чули в Євангелії: «Не так, як дає світ» (Йн 14), а той мир, який походить від Бога, мир, який не вбиває іншого, мир Батька, що не дозволяє померти своєму Синові на хресті. Померти — Синові, який є джерелом миру! Хай цей мир, що походить від Бога, приведе до навернення нас і всіх, хто виконує владу у цьому світі. Щоб ми всі пам’ятали, що навіть копійка, зароблена ціною крові невинного, — це гріх, який ніколи не дістане прощення. Особливо коли це вбивство проплачене, коли на ньому заробляють, коли на цьому спекулюють і коли обманюють! Коли шукають не правди, а лише своїх прихованих інтересів.

Ліфансе

Молитовну зустріч вів глова київської спільноти св. Егідія Юрій Ліфансе

Дорогі друзі з Sant’Egidio, [бажаю вам,] щоб ви були справжніми миротворцями, а не балакунами про мир. Не говорили пустих слів, а були тими, хто схиляється перед кров’ю того, хто страждає, щоб її осушити і принести мир Отця. Це означає не говорити про мир, а будувати мир. Робити тихі жести миру, які всі зможуть зрозуміти. Це і є найважливіше завдання християн, тому що це — Євангеліє, це тихий Божий голос любові.

Переклад: Юрій Ліфансе

 

Непідписані фото: Спільнота Святого Егідія – Comunità di Sant'Egidio
Відео: Тетяна Гайжевська

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

5168 7427 0591 5506

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: