Віра сотника

Роздуми над Словом Божим на понеділок I тижня Адвенту

Постава сотника для нас надзвичайно важлива: адже сам Господь похвалив його за велику віру. Перед нами людина, яка майже все життя давала різні накази, і сама жила, виконуючи накази своїх начальників. Варто взяти до уваги, що служба у війську за часів Ісуса не тривала дев’ять місяців або навіть два роки — це була багаторічна посвята. Для деяких людей військова служба ставала просто стилем життя і навіть самим життям.

“ Господь на відстані упорядкував життя якогось маловідомого язичника, то як же Він прагне увійти зі своїм Словом у твоє життя!?

Незважаючи, однак, на багаторічний досвід наказів, сотник не розучився просити. Ситуація з його слугою спонукає його перейти від наказу до прохання. Окрім цього ми бачимо, що наш герой знає юдейські звичаї — він розуміє, що Рабі з Назарету не може увійти в дім язичника. Однак найбільше вражає його віра в слово Ісуса. Багато років сотник досвідчував, що його слово є ефективним наказом і це виникає з його посади — з того факту, що він сотник. За кого ж він вважав Ісуса, якщо вірив, що навіть хвороба на відстані буде слухняна його словам!?

Господь на відстані упорядкував життя якогось маловідомого язичника (ми навіть не знаємо імені цього сотника), то як же Він прагне увійти зі своїм Словом у твоє життя!?