Готуючись до Христового Різдва, треба навчитись християнської надії. На цьому наголосив Папа Франциск під час загальної аудієнції в середу 7 грудня 2016 року.
Святіший Отець розпочав новий цикл катехиз, зосереджений саме на християській надії. За словами Святішого Отця, це дуже важлива тема для роздумів, адже час Адвенту – «це час очікування, в якому ми готуємось наново привітати утішаючу таємницю Втілення і світло Христового Різдва. В умовах темряви нашого часу, розгубленості й безпорадності перед обличчям сучасного зла, насильства й страждань нам особливо потрібна надія. Надія не розчаровує!», – підкреслив Папа.
В аудієнції, яка проходила в залі імені Папи Павла VІ взяло участь понад 5 000 прочан з усього світу.
Святіший Отець сказав, що оптимізм може зазнати невдачі, але надія – ніколи. Іноді може здаватись, що темрява сучасності ніколи не закінчиться, але не можна дозволити, щоб нас залишила надія, адже Господь Бог із Своєю любов’ю прямує поруч із нами. Кожен із нас може сказати: «Я сподіваюсь, я маю надію, бо Господь прямує поруч зі мною!» І не тільки прямує, але й веде за руку. Бог не залишає нас самими. Ісус Христос переміг зло і відкрив для нас шлях життя.
«Дозвольмо Господеві навчити нас, що означає надія», – мовив Папа Франциск і звернувся до слів старозавітного пророка Ісаї, великого пророка Адвенту та великого посланця надії. У другій частині своєї книги пророк Ісая звертається до свого люду, звіщаючи йому утішення:
«Утіште, утіште народ мій, каже ваш Бог. Промовляйте Єрусалимові до серця й вістіть йому, що скінчилась його служба, спокутувано його несправедливість … Голос чути: Стеліть Господеві дорогу в пустині, рівняйте в степу шлях нашому Богові! Нехай кожна долина заповниться, кожна гора й пагорб нехай знизиться! Нехай провалля стануть рівниною, а прикрі кручі – низиною! Тоді слава Господня з’явиться, і всі творіння узрять її разом, бо так прорекли уста Господні» (Іс 40, 1-2 а.3-5).
Бог Отець утішає за допомогою утішителів, щоб вони підтримали Божий люд, Своїх дітей, звістивши, що час страждань закінчився, що гріх прощений. І це зціляє засмучене й налякане серце. Тому пророк Ісая закликає приготувати дорогу Господеві, відкриваючи своє серце на Його дари та Його спасіння.
Утішення для Божого люду починається з можливості йти Божим шляхом, новою, вирівняною дорогою, що допоможе подолати пустелю та повернутись на батьківщину. Приготувати цю дорогу означає приготувати шлях спасіння і визволення від усіх перешкод.
Життя часто є пустелею, нелегко крокувати цим шляхом, але якщо ввіряємо його Богові, то цей шлях може стати прекрасним і широким, немов траса. «Вистачить ніколи не втрачати надії, далі вірити, завжди, не зважаючи на ніщо», – сказав Папа.
Він зазначив, що саме слова пророка Ісаї використовував потім Іван Предтеча у своїй проповіді, закликаючи до покаяння: «Голос вопіющого в пустині: Приготуйте Господню дорогу, вирівняйте стежки його» (Мт 3,3). Він звертається до народу Ізраїлю, що перебував під римською окупацією, немов би ще й далі був на вигнанні.
Але справжню історію не творять потужні. Справжня історія – та, що залишиться у вічності – це та, яку пише Господь разом із Своїми незначними: Бог з Марією, Бог з Ісусом, Бог з Йосифом, Бог з малими. Тими малими й незначними, які оточують Ісуса в Його народженні є Захарія та Єлизавета, Марія, наречена Йосифа, пастухи, якими погорджували. Вони стають великими задля своєї віри, вони вміють жити надією. Надія – це чеснота незначних. Великі й могутні, задоволені з себе, не знають надії.
Святіший Отець завершив свою катехизу словами: «Дозвольмо, отже, щоб нас навчала надія, з довір’ям очікуймо Господнього приходу і якою б не була пустеля нашого життя, (а кожен знає, в якій пустелі крокує), будь-яка життєва пустеля перетвориться на квітучий сад! Надія не розчаровує!»
За матеріалами: Радіо Ватикану
фінансово.
Щиро дякуємо!
