Документи

Послання Папи з нагоди 50 Всесвітнього дня миру

30 Грудня 2016, 16:44 528
Папа Франциск

«Ненасильство – стиль політики на користь миру», – такою є тема 50-го Всесвітнього дня миру, що відзначатиметься 1 січня 2017 року.

У своєму Посланні з цієї нагоди Глава Католицької Церкви стверджує, що рішуче й послідовне застосування ненасильства спричинилося до вражаючих результатів та заохочує всіх, включаючи політичних і релігійних провідників, відповідальних у міжнародних організаціях та керівників підприємств та ЗМІ, прийняти програму й виклики, що випливають з Євангельських Блаженств.

«На початку цього нового року, – пише Святіший Отець, – складаю свої щирі побажання миру народам і націям світу, Главам Держав та Урядів, як також провідникам релігійних спільнот і різних проявів громадянського суспільства. Бажаю миру кожній людині й дитині та молюся, аби Божі образ і подоба, присутні в кожній особі, дали нам змогу розпізнати одні в одних священні дари, наділені безмежною гідністю. Насамперед, пошануймо цю “найглибшу гідність” в ситуаціях конфлікту й вчинімо активне ненасильство нашим стилем життя».

Папа Франциск відзначає той факт, що це вже 50-те Послання на Всесвітній день миру й згадує, що у першому блаженний Павло VI звернувся до всіх народів «недвозначними словами»: «Нарешті стало чітко зрозумілим, що мир – це єдиний й істинний напрямок людського прогресу». Він перестерігав перед небезпекою вважати, що «міжнародні суперечки неможливо розв’язати раціональними шляхами, тобто, переговорами на основі права, справедливості й чесності, а тільки шляхом залякуючих й вбивчих сил».

«Вражає актуальність цих слів, які сьогодні не менш важливі й нагальні, як і п’ятдесят років тому», – стверджує теперішній Наступник святого Петра, додаючи: «З цієї нагоди прагну зосередитись на темі ненасильства, як стилю політики на користь миру й прошу в Бога допомогти всім нам спиратись на ненасильство в глибинах наших почуттів та особистих цінностей». Адже зумівши «протистояти спокусі помсти», жертви насильства «можуть стати найвірогіднішими дійовими особами ненасильницьких процесів будування миру».

Свої роздуми Святіший Отець розпочинає із пригадки про те, що минуле сторіччя було спустошене двома світовими війнами й пережило загрози ядерної війни, в той час як сьогодні ми є свідками «жахливої поетапної світової війни». «Нелегко зрозуміти, чи сьогоднішній світ є менше чи більше насильницьким, ніж учора, ані те, чи сучасні засоби комунікації та мобільності, якими позначена наша епоха, допомагають нам краще усвідомлювати насильство, чи призвичаюють до нього», – додає він.

Однак, чи «добре усвідомлюємо» страждання, які викликає насильство різними способами й на різних рівнях: війни в різних країнах на різних континентах, тероризм, злочинність, непередбачувані збройні напади, зловживання, яких зазнають мігранти й жертви торгівлі людьми, знищення довкілля. «Яка мета цього? – запитує Папа. – Чи насильство дає змогу досягнути цілі, що мають тривку цінність? Чи все, чого воно досягає, не є лавиною утисків і спіралей смертельних конфліктів, що приносять користь лише небагатьом “господарям війни”?». Отож, «насильство не є ліками для нашого роздробленого світу».

Як пригадує Святіший Отець, також й Ісус жив у часах насильства, але Він навчав, що «справжнім полем бою», на якому змагаються насильство і мир, є «людське серце». У цьому контексті Він «невтомно» проповідував «безумовну Божу любов» та навчав учнів «любити ворогів», «підставляти іншу щоку». Тож не дозволивши каменувати перелюбницю та наказавши Петрові в хвилини арешту вкласти меча до піхов, «Ісус накреслив шлях ненасильства, яким пройшов до кінця, аж до хреста, яким здійснив мир і знищив ворожнечу».

«Тому ті, що приймають Ісусову Добру Новину, вміють розпізнавати насильство, яке носять у собі й дозволяють, аби їх оздоровило Боже милосердя, стаючи, у свою чергу, засобом примирення», – зазначає Наступник святого Петра, додаючи, що «бути сьогодні істинними учнями Ісуса означає прийняти також і Його заклик до ненасильства».

У цьому контексті, цитуючи свого попередника Венедтикта XVI, Папа Франциск зазначає, що це ненасильство є «реалістичним», бо рахується з тим, що «у цьому світі є надто багато насильства, надто багато несправедливості», які неможливо подолати, не протиставивши їм «ще більше любові, ще більше доброти». Й оте «ще більше» походить від Бога. Як навчав вислужений Папа, «для християн ненасильство не означає просто тактичний прийом, але є способом бути особою, наставленням людини, яка настільки переконана в Божій любові та її могутності, що не боїться протистояти злу виключно зброєю любові та істини. Любов до ворогів є серцем християнської революції».

«Ненасильство іноді розуміють, як капітуляцію, зняття з себе відповідальності, як пасивність, але в дійсності це не так», – стверджує далі Святіший Отець, зазначаючи, що свята Тереза з Калькутти, отримуючи 1979 року Нобелівську премію миру, чітко проголосила своє послання «активного ненасильства». «Людство не потребує бомб і зброї, не потребує знищення, для того, щоб нести мир, – сказала вона у своїй промові, – а лише бути разом і любити одні одних. Тоді зможемо подолати все зло, що існує в світі».

Зазначивши, що «рішуче й послідовно застосовуване ненасильство привело до вражаючих результатів», Папа підкреслив, що «ніколи не буде забутий успіх», якого досягли Махатма Ґанді у звільненні Індії чи Мартін Лютер Кінґ у боротьбі проти расової дискримінації. Ще одним прикладом є ініціатива ліберійських жінок, які шляхом молитовних зустрічей та ненасильницького протесту домоглися переговорів і завершення другої громадянської війни в Ліберії.

Святіший Отець також цитує святого Івана Павла ІІ, який в енцикліці «Сотий рік», оприлюдненій 1991 року, роздумуючи над падінням комуністичних режимів у Європі, звертав увагу на те, що епохальні зміни в житті народів і держав досягаються «шляхом мирної боротьби, яка користується лише зброєю істини та справедливості». Він висловлював побажання, щоб люди «навчилися боротися за справедливість без насильства, відмовляючись від класової боротьби у випадку внутрішніх суперечок та від війни у випадку міжнародних».

«Церква анґажувалася у здійснення стратегій ненасильства з метою підтримки миру в різних країнах, закликаючи навіть найбільш жорстоких діячів до зусиль для будування справедливого й тривалого миру», – зазначає Папа, додаючи, що таке заанґажування не є «виключною спадщиною» Католицької Церкви, але властиве «багатьом релігійним традиціям». «Рішуче повторюю: жодна релігія не є терористичною, – пише він. – Насильство – це профанація Божого імені. Ніколи не втомлюймося повторювати: ніколи Божим іменем не можна виправдати насильство. Лише мир є святим, а не війна!».

Отож, у світлі того, що джерелом, з якого випливає насильство, є «серце людини», Наступник святого Петра вказує на «фундаментальну» необхідність ходити «стежками ненасильства», насамперед, у сім’ї. Родина є «незамінним горнилом», проходячи через який, члени сім’ї вчаться спілкуватися та безкорисливо опікуватися одні одними і де «тертя чи навіть конфлікти повинні долатися не силою, але шляхом діалогу, пошани, шукання добра іншої особи, милосердя і прощення».

«З лона родини радість любові поширюється на увесь світ і випромінюється на все суспільство. Зрештою, етика братерства і мирного співіснування між людьми та між народами не може ґрунтуватися на логіці страху, насильства й замкненості, але на відповідальності, пошані й щирому діалозі», – зазначає Папа та звертається із закликом «на користь роззброєння, як також заборони і знищення ядерної зброї». «Ядерний стримувальний потенціал та загроза забезпеченого ним взаємного знищення не можуть бути основою такого типу етики», – наголошує він, додаючи: «З такою ж невідкладністю закликаю до припинення домашнього насильства й зловживання щодо жінок і дітей».

Як зауважив Святіший Отець, Ювілейний Рік, який нещодавно завершився, став нагодою усвідомити, «наскільки численними й різними є люди та суспільні групи, до яких ставляться з байдужістю, які стають жертвами несправедливості та зазнають насильства». Але вони є членами «нашої родини», вони є нашими братами й сестрами, а тому «політика ненасильства повинна починатися в родинних стінах, аби згодом поширюватися на все людство».

«Будування миру шляхом активного ненасильства є необхідним і послідовним елементом постійних зусиль Церкви з метою обмеження застосування сили за допомогою моральних норм, через участь в працях міжнародних інституцій і завдяки компетентному вкладові багатьох християн в опрацювання законодавства на всіх рівнях. Сам Ісус дає нам “підручник” цієї стратегії побудови миру в так званій Нагірній проповіді. Вісім Блаженств накреслюють профіль особи, яку можемо назвати блаженною, доброю та справжньою. Блаженні лагідні, – каже Ісус, – милосердні, миротворці, чисті серцем, голодні і спраглі справедливості», – зауважує далі Глава Католицької Церкви, додаючи:

«Це також – програма й виклик для політичних і релігійних провідників, для керівників міжнародних інституцій, компаній і ЗМІ в усьому світі: застосовувати Блажентва, виконуючи свої обов’язки. Виклик будувати суспільство, співтовариство чи компанію, за які вони відповідальні, у стилі миротворців; підтвердити милосердя, запобігаючи відкиненню людей, немов непотребу, нищенню довкілля або шуканню перемоги будь-якою ціною».

За словами Святішого Отця, виконання такої програми вимагає готовності «розв’язувати конфлікти, перетворюючи їх у сполучну ланку нового процесу». Це означає «обрати солідарність, як стиль творення історії та будування соціальної дружби». «Активне ненасильство – це спосіб показати, що єдність дійсно є могутнішою та пліднішою від конфлікту. У світі все тісно пов’язане між собою. Без сумніву, може трапитися так, що відмінності породжують тертя: долаймо їх конструктивно й без насильства, так щоб напруження й протилежності змогли досягти багатогранну єдність, яка породжує нове життя, зберігаючи цінний потенціал контрастних протилежностей», – закликає Папа, цитуючи Апостольське напоумлення «Радість Євангелія», й додає:

«Запевняю, що Католицька Церква підтримуватиме кожне зусилля побудови миру шляхом активного й креативного ненасильства. І саме 1 січня 2017 року починає діяти нова Дикастерія з питань служіння цілісному розвиткові людини, що допомагатиме Церкві дедалі ефективніше сприяти безмірним благам справедливості, миру й збереження створіння, турботі про мігрантів, потребуючих, хворих та суспільно виключених, маргіналізованих та жертв збройних конфліктів і природних катаклізмів, в’язнів, безробітних і жертв будь-яких форм рабства й катувань. Кожен вчинок в цьому напрямку, яким би скромним він не був, робить вклад у будування світу, вільного від насильства, що є першим кроком до справедливості та миру».

Підсумовуючи, Святіший Отець закликав вірних звернутись за проводом на цій дорозі до Пречистої Діви Марії, Цариці миру, й заохотив усіх протягом нового року «молитвою та вчинками» намагатися ставати людьми, «які вигнали насильство зі своїх сердець, зі своїх слів та жестів» та будувати «ненасильницькі спільноти, які дбають про спільний дім». Своє послання Папа Франциск завершив закликом, що прозвучав під час міжрелігійної молитви за мир, що відбулася в Ассісі 20 вересня 2016 року: «Ніщо не є неможливим, коли звертаємося на молитві до Бога. Всі можуть стати миротворцями».

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
CREDO — сайт і часопис для читачів, які хочуть жити свідомою вірою. Якщо Вам подобається те, що ми робимо, долучайтеся до збору коштів для праці редакції. Ми цінуємо кожен внесок!
Виберіть суму
грн/місяць
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: