Завершення 2016 року у Ватикані відбулося на урочистій Вечірні, яку Папа Франциск очолив у базиліці св. Петра. У своєму підсумковому слові пастиря він запинився над давно відомими словами апостола Павла з Послання до Галатів, що читаються в кожний Різдвяний період: «Як сповнився час, Бог послав свого Сина, що народився від жінки, народився під законом, щоб викупити тих, які під законом, щоб ми прийняли усиновлення».
Як зауважив Святіший Отець, ці слова підсумовують Божий задум щодо нас: аби ми жили, як Його діти. Задля цього Той, який не підлягав законові, з любові вирішив «зректися будь-яких привілеїв», аби визволити тих, що були під законом.
«У Христі Бог не одягнув маску людини, а став людиною», — наголосив Папа. Бажанням Бога він назвав «стати близьким до всіх, хто почуваються загубленими, скривдженими, пораненими, знеохоченими, безутішними й заляканими», близьким до тих, які носять тягар самотності й відкинення, — для того, «аби гріх, сором, рани, відчай і виключення не мали останнього слова в житті Його дітей».
«Сьогодні, перед Дитям-Ісусом, ми хочемо змиритися з тим, що ми потребуємо, аби Господь нас просвітив, бо ж ми нерідко виявляємося короткозорими… В той час, як ще один рік добігає завершення, ми стоїмо перед вертепом, аби подякувати за всі знаки Божої великодушності в нашому житті й історії. Ця подяка не повинна бути безплідною ностальгією чи даремним спогадуванням ідеалізованого і невиразного минулого, але радше живою пам’яттю, яка допомагає пробуджувати особисту й спільнотну креативність завдяки усвідомленню того, що з нами Бог».
Як зауважив Папа, перед вертепом також можемо згадати про те, як Бог уприсутнювався протягом усього року і що «кожна хвилина є носієм благодаті й благословення».
«Неможливо говорити про майбутнє, не взявши на себе відповідальність за нашу молодь», — наголосив Глава Католицької Церкви, зазначаючи, що влучнішим від слова «відповідальність» у цьому контексті є слово «борг».
«Ми створили культуру, яка, з одного боку, є ідолопоклонником молодості у намаганнях вчинити її вічною; але, хоч як парадоксально, ми засудили нашу молодь на відсутність простору для реального включення, оскільки ми поволі витіснили їх із громадського життя, змушуючи емігрувати або жебрати можливості працювати», —сказав Папа, закликавши не уподібнюватися до вифлеємських власників заїжджих дворів, які зачиняли двері перед обличчям молодої пари, кажучи, що немає місця.
Через Марію ми можемо вилікуватись від «духовного сирітства»
Пречиста Діва Марія, жінка небагатослівна, уважна до життя й місії свого Сина, допомагає нам зцілюватися від «духовного сирітства». Про це проповідував Папа під час Святої Меси, яку очолив 1 січня 2017 року з нагоди урочистості Пресвятої Богородиці Марії.
Марія не намагалася панувати над ситуацією, вона «зберігала у своєму серці прихід Бога в життя свого народу», — зазначив Франциск. «Вона навчилася у своєму лоні чути серцебиття Сина, й це навчило Її протягом усього життя відкривати пульсування Божого серця в історії». А Бог-Дитя, своєю чергою, навчився від Неї «слухати прагнення, тривоги, радощі й сподівання народу обітниці».
«Марія дала нам материнське тепло, яке огортає нас серед труднощів; материнське тепло, яке робить можливим, щоб ніхто й ніщо не змогло погасити в лоні Церкви революцію ніжності, започатковану Її Сином. Де мати, там — ніжність. І своїм материнством Марія показує нам, що покора й лагідність це чесноти не слабких, а сильних; що аби почуватися важливими, непотрібно кривдити інших», — сказав Папа. Вшановувати на початку року материнство Марії як Матері Божої та нашої означає згадати, «що ми — люд, який має Матір; ми — не сироти».
«Я багато навчився від тих матерів, які, маючи дітей у в’язницях, або ж прикованих до лікарняного ліжка, чи уярмлених рабством наркотиків, не зважаючи на холод і спеку, дощ і посуху, не піддаються й далі борються, аби дати дітям усе найкраще. Або ж від матерів, які в таборах біженців, а навіть і серед війни, примудряються обіймати й несхитно підтримувати своїх стражденних дітей. Матерів, які буквально віддають своє життя за те, щоби ніхто з дітей не загинув», — вів далі Святіший Отець,
Початок року, спогадуючи «Божу доброту в обличчі Марії, в материнському обличчі Церкви та в обличчях наших матерів», захищає нас від «руйнівної хвороби духовного сирітства», яке переживаємо, коли «згасає почуття приналежності до сім’ї, до народу, до землі, до нашого Бога». Це сирітство гніздиться у «нарцисистичному серці, яке вміє бачити лише себе і власні інтереси», зростаючи тоді, «коли забуваємо, що життя — це дар, який ми отримали від інших».
Як зауважив далі Папа, саме це «самодостатнє сирітство» спонукало Каїна сказати: «Хіба я сторож свого брата?» Така налаштованість є «раковою пухлиною», яка непомітно руйнує душу. І тоді, «крок за кроком деградуючи», нищимо також землю, ближніх, зневажаємо Бога, закінчуючи тим, що нищимо самі себе, «забувши, ким ми є і яке божественне ім’я носимо».
«Брак фізичних, а не віртуальних контактів, притуплює наші серця, відбираючи у них здатність до лагідності й здивування, до милості й співчуття. Духовне сирітство відбирає пам’ять про те, що означає бути дітьми, онуками, батьками, дідусями й бабусями; що означає бути віруючими», — сказав Наступник св. Петра. Відзначення урочистості Пресвятої Богоматері відновлює в нас відчуття приналежності, усвідомлення того, що лише «в спільноті, в родині» можливо віднайти «атмосферу й тепло», необхідні для того, щоби зростати, як люди, а не як «предмети, призначені споживати і бути спожитими».
«Ми не товар чи термінали для прийняття інформації», наголосив Папа, але «сини й доньки, родина, Божий люд».
За матеріалами: Радіо Ватикану
Фото: Vatican Radio – English Section
фінансово.
Щиро дякуємо!
