Ісус, який подався до поган

Роздуми до Слова Божого на 7 січня

Почувши, що Йоана ув’язнено, Ісус відійшов у Галілею.

Ми перебуваємо при самих початках прилюдної діяльності Господа Ісуса. Було це безпосередньо після прийняття хрещення в Йордані та відбуття 40денного посту в пустелі. Уже на самому початку шляху Господу Ісусові загрожує переслідування. Тому Він відходить до північних кордонів Галілеї, на землі, які найраніше відпали від єдності народу Божого — а тому найсильніше охоплені релігійною неосвіченістю і невірою. Тамтешнє населення було вже майже зовсім поганським. Тому Євангеліст у переході Господа Ісуса до тих людей вбачає виконання пророцтва Ісаї: «Народ, який сидів у темряві, побачив велике світло; і тим, хто сидить у країні і тіні смерті, — їм засяяло світло».
Зауважмо: народ, який сидить у темряві, побачив велике світло. Отож не було так, що то вони шукали Господа Бога і нарешті Його знайшли. Бог сам прийшов до них, аби просвітлили їхнє життя своїм світлом і принести їм визволення. Загалом це саме тому християнство стало існувати як релігія. Бо ж християнство існує не тому, що за довгі покоління нам вдалося нагромадити скарби найглибшої духовної мудрості. Християнство існує тому, що Бог у своїй любові до нас дав нам власного Сина. Ми сиділи в темряві гріха і країні смерті, й безсумнівно власними силами Бога би не знайшли. Нас, які так сильно від Нього віддалилися, Він став шукати першим.
Але послухаймо далі: Ісус спершу прийшов до краю Завулона і Нафталі, аби проголошувати Добру Новину про Царство Боже тим людям, чиї всі надії були замкнені у горизонті смерті. Однак із тієї миті, коли світло Його вчення і Його присутності стало ширитися на землі, безліч окремих людей ухвалюють власне рішення, аби наблизитися до Ісуса. Вони стали громадитися довкола Нього, аби слухати Його вчення, і стали приносити до Нього своїх хворих, аби ті пізнали Його міць.
Саме така логіка нашої віри та нашого шляху до Бога. Бог перший полюбив нас і навіть дав нам власного Сина як Спасителя, і кожного з нас якось освітлює своєю благодаттю. Але тепер наступний крок маємо зробити ми самі. Тепер наша черга наблизитися до Ісуса і показати Йому свої болячки. Також ми повинні привести до Нього наших слабких і хворих, також і слабких у вірі та хворих морально, аби Його міць їх зцілила.
о. Яцек Салій ОР
За виданням: Ewangeliarz. Jacek Salij OP. W drodze, 2002