Питання: Один зі способів отримання Слова Божого — це відкрити після молитви Біблію на «випадковому» місці. Чи може диявол бентежити, обманювати віруючого в цьому випадку, підсовуючи йому «пророцтва», якщо віруючий ставиться до цього легковажно і шукає якихось пророцтв або знаків від Бога, або ще в якомусь випадку? Наприклад, щодня протягом тривалого часу «підсовувати» різні місця зі Старого та Нового Завіту, які говорять про Друге пришестя тощо.
ВІДПОВІДЬ: Питання про отримання Слова Божого за допомогою «випадкових» місць дуже цікаве, оскільки ця практика, наявна серед віруючих і поширена навіть у деяких спільнотах, нерідко викликає сумніви, а ставлення до неї серед пастирів буває діаметрально протилежним. Наскільки доречно і правильно шукати в Святому Письмі безпосередню відповідь на власні потреби і питання? Чи не є така практика спокусою Господа?
Справді, Біблія — це не магічна книга, а Боже одкровення людям. Це одкровення поступове, воно відбувається всередині цілої історії. Ця довга і важка історія має своєю кульмінацією Ісуса Христа, який помер і воскрес заради нас. Біблія є історією спасіння, одкровення любові між Богом і Його народом. Безумовно, перечитувати фрагменти цієї історії, нехай навіть і випадкові, — це добра справа; але все має відбуватися з вірою та усвідомленням сказаного вище: потрібно пам’ятати, що кожен рядок Біблії є частиною єдиного цілого, яке не можна розбивати. В іншому разі пошук відповідей уподібнюється до забобонів. Пошук відповідей на випадково розгорнутій сторінці зазвичай відносять до різновиду спокуси Бога, тобто спроби схилити Його до того, щоб Він виявив себе за допомогою наших, людських, засобів. Крім того, є ризик, що ми витлумачимо рядок зі Святого Письма саме так, як хочеться нам.
Читання Святого Письма має супроводжуватися молитвою і здійснюватися в єдності з Церквою. За необхідності для його тлумачення потрібно вдаватися до допомоги парафіяльного настоятеля або іншої тямущої людини. Існують різні схвалені церковною владою посібники, які допомагають читати Біблію в певному порядку (причому ці схеми можуть бути різними залежно від контексту, категорії читачів тощо), в них пропонуються короткі коментарі. Але для всієї Церкви існує єдиний порядок біблійних читань на літургії: саме він у першу чергу повинен служити путівником на кожен період літургійного року і життя віруючого.
Ті, хто вдається до практики пошуку відповідей на випадково відкритій сторінці Біблії, хочуть розпізнати волю Бога в своєму конкретному випадку. Але коли ми шукаємо волю Господа, ніколи не можна нехтувати загальними критеріями розважливості.
Разом із тим не вдасться заперечувати, що в житті багатьох святих, а можливо, і наших знайомих, саме випадкове слово з Біблії зіграло вирішальну роль для навернення або для розпізнавання власного шляху.
Святий Августин, наприклад, почув голос, який повторював: «Візьми і читай». І оскільки в той самий момент він мучився проблемою життєвого вибору, то сприйняв цей голос як послання згори, як натхнення Святого Духа, розгорнув Святе Письмо і відразу ж натрапив на відому фразу: «Як день — поводьмося доброчесно: не в ненажерстві та пияцтві, не в перелюбі та розпусті, не в сварці та заздрощах, але зодягніться у Господа Ісуса Христа, і не дбайте про тіло задля похотей» (Рим 13, 13).
Тому, без сумніву, Ви маєте рацію в тому, що такий спосіб отримання Слова Божого може привести до спокус, до збентеження і обману. Щоб уникнути цього, повторюємо, треба пам’ятати, що Слово Боже — це одкровення Бога своєму народу протягом усієї історії спасіння і що тлумачення прочитаного не може бути довільним.
За матеріалами: Католицький оглядач
фінансово.
Щиро дякуємо!
