Бог «не при своєму умі»

Роздуми до Слова Божого на суботу ІІ звичайного тижня, рік І

Було говорено: «Він не при собі!»

Великих доброчинців людства не раз вважали за схиблених. Коли геніальний біолог Людвіг Пастер почав здогадуватися про існування бактерій — а ще не існувало таких мікроскопів, аби можна було просто ствердити, що бактерії насправді існують, — його знайомі лікарі та професори медицини вважали, що він несповна розуму. Святого Йоана Боско навіть намагалися помістити у дім душевнохворих — бо деякі (загалом беручи, цілком побожні й поштиві) люди просто не могли й уявити, аби хтось при здоровому ґлузді міг займатися серйозно деморалізованою молоддю, де кожен другий хлопець злодій, а кожен третій — розбишака.

Це звинувачення, що втратив розум, що збожеволів, не оминуло й самого Господа Ісуса. Його близькі занепокоїлися тим, що Він полишив свою роботу теслі й увесь час присвятив проголошенню слова Божого. Отак і понині людина, яка постановила повністю присвятити себе Богові, викликає подив і не раз сприймається як несповна розуму. Не раз навіть батьки розпочинають війну із сином чи дочкою, які вирішили присвятити своє життя на служіння Богові. Нехай собі той син чи донька будуть ревні у вірі, але щоби вступати до семінарії чи йти до монастиря — то вже занадто! Певно, моя дитина з ґлузду з’їхала, треба їй цю думку з голови вибити.

Ми навіть самого Господа Ісуса не раз намагаємося закликати до порядку. Певна справа, що ми Його любимо, що молимося до Нього — але водночас вважаємо, що Його вчення нежиттєздатне, і вводимо у нього свої корективи. Ми, звісно, аж ніяк не маємо нічого проти того, що Господь Ісус захищає нерозривність подружжя. Але Він учив, «що Бог з’єднав, нехай людина не роз’єднує» — певно, трохи несповна розуму був. Ну, загалом правда, що треба прагнути до суспільної єдності, але любити ворогів? Це ж здуріти можна! Ну добре, людське життя треба поважати, причому від моменту зачаття. Але ж існують винятки… Ну бо життя має свої чіткі закони, і не варто бути фанатиками, зрештою.

Будьмо певні одного: Ісус, підпорядкований нашим поглядам та очікуванням, Ісус, нормалізований нами, то несправжній Ісус. Це Ісусик, сформований на наш лад. Справжній Ісус повелів би нам узяти наш хрест на наші плечі й наслідувати Його. Як вдало сформулював це Апостол Павло: «Слово про хрест тим, що гинуть, то глупота, а для нас, що спасаємось, Сила Божа! (…) Богові вгодно було спасти віруючих через дурість проповіді» (1 Кор 1, 18‑21).

о. Яцек Салій ОР
За виданням: Ewangeliarz. Jacek Salij OP. W drodze, 2002