Без барвистої обкладинки, без назви, з порожніми сторінками — аби її прочитати, треба вийти на мороз. Книжка «Невидимі» розповідає про безпритульних, підопічних Капуцинської фундації.
Видання призначене на те, щоб привернути увагу до ситуації безпритульних, а заодно кожна книжка — це «благодійна цеглинка», яку можна купити, щоби підтримати людей, які потребують допомоги.
«Невидимі» — це книжка, яка надихає не тільки помітити безпритульних, зазвичай «невидимих», не помічених іншими, але й вслухатися в їхню ситуацію. Замість красивої обкладинки вона має шматок картону, замість назви — шнурок. Її сторінки — порожні, а якщо хочеш прочитати, що ж вона таки містить, то мусиш вийти на вулицю в морозний день. У книжці опубліковано спогади, вірші, ба навіть театральну сценку, авторами яких є безпритульні — підопічні Капуцинської фундації.
Автори проекту підкреслюють, що книжка — це єдиний у своєму роді «автопортрет» безпритульних людей. Його винятковість ґрунтується не тільки на незвичній картонній обкладинці, але насамперед на тому факті, що записане на її сторінках проявляється тільки у мінусових температурах. Усе це — для того, щоби вчутися в ситуацію Невидимих. «Тому її треба читати там, де вона постала: під голим небом», — кажуть вони.
— Безпритульних людей сприймають згідно з кривдними стереотипами, — каже голова Капуцинської фундації Марек Секретни. — Ми забуваємо, що вони теж мали роботу, дім, сім’ю, друзів, утративши це все через дуже різні, нерідко незалежні одна від одної, причини. А з браку чутливості, через невпинний поспіх, навіть байдужість оточення вони втратили також і надію на те, що можуть змінити своє життя. Ми розраховуємо, що ця ініціатива допоможе вплинути на наше сприйняття безпритульних людей, надати їм голос і показати їхню звичайну, людську вразливість.
Цієї зими, від початку листопада, у Польщі замерзло на смерть уже понад 80 осіб. Фундація б’є на сполох, що ця кількість зросте, якщо безпритульні надалі залишатимуться «невидимками».
Капуцинська фундація ім. блаж. Анікета Коплінського постала з ініціативи братів-капуцинів та проваджена ним. За підтримки волонтерів, головно з Благодійного товариства ім. Отця Піо, вони вже 20 років провадять їдальню у Варшаві, по вул. Медовій, 13.
За матеріалами: Deon
фінансово.
Щиро дякуємо!
