Новини

Від залежності до свячень: подорож безхатченка до священства

13 Лютого 2017, 18:51 919

Клод Параді бідував і, не маючи власного кутка, жив на вулицях Монреаля, що в Канаді. Він боровся із залежністю від алкоголю та наркотиків. Бачивши перед собою надто похмуре майбутнє, він гадав, що так і закінчить своє життя.

Проте цього не сталося, й сьогодні він — священик, який присвячує себе служінню тим, хто перебуває у пастці бідності, в’язниці та проституції, їхнім фізичним і духовним потребам.

«Вулиця привела мене до церкви, і церква, зрештою, привела мене назад на вулицю», — сказав священик в інтерв’ю для «Metro Journal».

У грудні минулого року на знак близькості й солідарності з безпритульними отець Параді вирішив, що цілий місяць спатиме на вулиці, аби там піклуватися про бездомних. Його ідея полягала в тому, що він буде ближче до людей у складній ситуації, а в той же час це набуде розголосу серед мешканців Монреаля. Таким чином, вони більше дізнаються про сувору реальність, із якою стикаються люди, що живуть на вулиці.

Отець Клод Параді заснував установу під назвою «Нотр-Дам-де-ла-Рю» (Богоматір вулиці). Щоночі він виходить із дому, щоб принести їжу й прихистити бездомних. Він також уділяє таїнств, звершує Євхаристію і навіть здійснює похоронні обряди. Отцю допомагає Кевін Кардін, який також був наркозалежним, але зустрів підтримку, змінив своє життя і зараз уже має власну родину.

«Нотр-Дам-де-ла-Рю» діє за сприяння архієпископа Монреаля Крістіана Лепена. Він описав ініціативу як «Церква завжди присутня з підтримкою». Організація також дістала схвалення міста. «Наша місія полягає в тому, щоб насамперед надати підтримку. На відміну від притулків, ми виходимо до людей, трохи як обслуговування від дверей до дверей. Ми говоримо з ними, іноді молимося разом, перш ніж вони повернуться до суворої реальності вулиці», — розповідає отець.

Отець Параді знає, яке важке життя на вулиці. Після років дитинства в регіоні Ґаспе, праці медбратом у Ковансвілі, у 25 років він приїхав до Монреаля. Проте роботи знайти не зміг: «Мене опанували ізоляція та відчай», — розповідає отець. Живучи на вулиці, він думав про самогубство: «Я почав приймати кокаїн, потім — крек», — згадує священик.

У листі, розміщеному на сайті La Victoire de l'Amour (Перемога Любові), отець Клод розповідає, як зустрів Господа: «Я мав честь зустрітися з Богом якраз у той момент, коли сумнівався в Ньому. На маленькій покинутій людьми вулиці Монреаля не було нікого. Проходячи повз стару церкву, керований бозна‑яким інстинктом, я повернув у її бік».

У цей момент Клод пережив глибоку і натхненну зустріч із Богом. Він зрозумів, що не хоче вмирати, а прагне стати «людиною Церкви». Отець Параді почав боротися зі шкідливими звичками і тепер служить багатьом людям, які стикаються з тими ж проблемами, що й він кілька років тому. 57‑річний нині священик присвятив решту свого життя служінню бідним, кажучи, що «вулиця — місце, де я хочу бути, поки не помру».

Переклад CREDO за: CNA

 

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
CREDO — сайт і часопис для читачів, які хочуть жити свідомою вірою. Якщо Вам подобається те, що ми робимо, долучайтеся до збору коштів для праці редакції. Ми цінуємо кожен внесок!
Виберіть суму
грн/місяць
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: