Вже понад тиждень ми роздумуємо над тим, що таке пустеля і для чого вона нам потрібна. Сьогодні пропонуємо ще раз повернутися до 35 розділу книги пророка Ісаї, щоб подивитись, як ми маємо поводити себе під час наших пустель.
Дуже часто нас огортає занепокоєння, коли щось йде не так, коли залишаємось самотніми або руйнується щось, до чого ми звикли. Певне, ізраїльський народ переживав цілу гаму емоцій під час виходу із Єгипту. Нічого не змінюється протягом тисячоліть, і ми так само можемо відчувати і страх, і залишеність, і переживання, як воно має бути далі. Чи не покинув нас Господь напризволяще в цій пустелі?
Ліками на моменти паніки нехай стане Боже Слово:
«Зміцніть зомлілі руки, скріпіть хисткі коліна! Скажіть тим, у кого серце полохливе: “Будьте мужні, не бійтесь! Ось Бог ваш! Помста надходить, відплата Божа: він прийде й спасе нас.” Тоді прозрять у сліпих очі, й у глухих вуха відтуляться. Тоді кульгавий, мов олень, підскочить; язик німого піснею озветься, бо в пустині ринуть води і в степу потоки. І вигоріла земля стане ставом, джерелами води — край спраглий. Барлоги, де вилежувалися шакали, стануть гущавиною з комишу та очерету.»
Не варто заперечувати наявність страху і переживань, якщо вони присутні. Не боятися і пам’ятати завжди, попри те, що у нас зомлілі руки і хисткі коліна, приходить Бог. Він поруч, Той, Який спасе нас.
Можна довго розглядати кожну фразу цього розділу, але пропонуємо вам це зробити самостійно ввечері: спробувати знайти себе в одному з цих описів.
Звернімо увагу на фразу, яка безпосередньо пов'язана із пустелею і вигорілою землею. Так, як у пустелі приховуються джерела, так і в Слові Божому приховуються значення, які варто для себе відкривати.
І вигоріла земля стане ставом, джерелами води — край спраглий.
У різних перекладах вживається слово «став» по-різному: став, озеро, болото. Проте, зовсім несподіваним стало відкриття, що саме це слово застосовується на позначення слова «цвях». У Новому Завіті це слово, яким у нашому уривку позначається «озеро-став», застосовується тільки двічі і якраз набуває значення «цвяхів». Певне, здогадались, яких саме.
Можливо, це буде суто особисте припущення, але, мабуть, такий збіг невипадковий. Адже саме в Його ранах ми отримуємо те джерело, яке дає нам життя. Саме через Його смерть і Воскресіння наша вигоріла земля стає озером. З Його боку линуть на нас джерела води і напувають наш спраглий край. У Його ранах — наші пустельні озера.
Тату, дякую Тобі за Твою жертву на хресті, за Твої рани, які дають життя нашим так часто вигорілим душам.
фінансово.
Щиро дякуємо!
