Мк 1, 2-4:
Як написано в пророка Ісаї: «Ось я посилаю мого посланця перед тобою, який приготує тобі дорогу. Голос вопіющого в пустині: Готуйте Господеві дорогу, вирівняйте стежки його.», — так виступив Йоан, христивши у пустині та проповідувавши хрещення покаяння та прощення гріхів.
Бо той, хто цілим серцем іде за Богом виглядає як дивак в цьому світі. Йоан Хреститель — дуже яскравий приклад того. Дуже часто надихають такі люди, які живуть на 100% з Богом, вражають їхні вчинки, їхня відвага, те, як поводять себе…Часто теж хочеться бути такими, як вони. Але в той самий час трохи пригальмовує думка, що це для вибраних, що то не для кожного, а тим більше, не для мене. Останнім часом у Церкві читаємо нагірну проповідь від Матея, ця частина Євангелії, яку важко «проковтнути»: любов до ворогів, благословення тих, хто проклинає, покора…Ісус каже в самому кінці : «Отож, будьте досконалі, як досконалий Отець ваш небесний!» (Мт 5, 48).
В іншому місці в книзі Левит 19, 2б Бог каже: «Будьте святі, бо святий Я, — Господь Бог ваш!»
Чи Бог тут має на увазі святість, коли будемо в Небі? Здається, що ні. Чи використовує якусь поезію чи неможливі вимагання має?
У листі до Ефесян в 1, 3-5 читаємо: «Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що нас у Христі поблагословив усяким благословенням духовним у небесах, так як вибрав у Ньому Він нас перше заложення світу, щоб були перед Ним ми святі і непорочні, у любові, призначивши наперед, щоб нас усиновити для Себе Ісусом Христом, за вподобанням волі своєї.»
Отець каже, щоб ми були святі ще тут, на землі, бо знає, що маємо до того здібність через Ісуса Христа, через Духа Святого. Не вимагав би від мене чогось неможливого, Він Сам дав мені до святості всі предеспозиції. Думаю, що це велика помилка, коли говорю, що святість для вибраних, для особливих, але не для мене. Маємо дуже великий дар в Церкві, бо в ній є багато канонізованих, які надихають. Деякі святі, на початку своєї дороги з Богом, власне, в момент пізнавання життя тих канонізованих постановили, що теж так хочуть жити, теж хочуть бути святими: Йому чи їй вийшло, а я що? Теж так хочу!
Слава Богу, в Церкві зараз живуть люди, які надихають. Можливо, варто дивитись на приклад їхнього життя і прийняти це запрошення до святості теж для себе. На жаль, «християнина» в наш час часто можна сплутати з нехристиянином. А християнин має бути святим, має репрезентувати Христа, бути Христовим, відрізнятись Його життям.
Я маю бути святим не для того, щоби «заробляти» на спасіння. Святий Павло в листі до Ефесян: «Бо спасенні ви благодаттю через віру, а це не від вас, то дар Божий, не від діл, щоб ніхто не хвалився. Бо ми – Його твориво, створені в Христі Ісусі на добрі діла, які Бог наперед приготував, щоб ми в них перебували» (Еф 2,8-10).
Бути святим – це прийняти дар від Бога, дар спасіння, а творити добрі діла – це натуральний чин людини, до якого Бог нас запрошує.
Йоан Хреститель – ідеальний приклад того, яким має бути святий. Він має готувати дорогу Господеві, дбати про те, щоб подобатися Йому, а не світові, бути радикальним щодо гріха, проголошувати Слово Боже, бути готовим навіть віддати за Нього життя.
Пригадується мені нещодавня подія з Болівії, де вбили місіонерку, молоду дівчину. Це було свідчення того, що вона була Христова. І думаю, що вона зараз у Небі радіє в Його присутності, а її кров ніколи не буде марною.
Не біймося втратити, як підемо за Богом на 100, навіть якщо втратити доведеться багато. В Отця отримаємо все і набагато більше.
фінансово.
Щиро дякуємо!
