В одному ярмі з Ісусом

Роздуми до Слова Божого на вівторок ІІ тижня Великого Посту

Слова, які Ісус керує до натовпу та до своїх учнів: Все, що лише скажуть вам, робіть і зберігайте,  — були добре відомі кожному ізраїльтянину. Саме так закінчувалось укладення завіту між Богом і Його народом на горі Синай: Повернувся Мойсей і переповів народові всі слова Господа і всі рішення. Увесь же народ відповів в один голос словами: «Усе те, що нам сказав Господь — виконаємо». Потім узяв книгу завіту й прочитав на слух людям, що сказали: «Усе, що сказав Господь, зробимо й слухатимемося» (Вих 24, 3. 7). Таким чином Ісус підтвердив авторитет книжників та фарисеїв у навчанні.

Зовнішнім проявом ЗБЕРІГАННЯ, тобто великої пошани і уваги до Божого слова, були філактерії. Це маленькі скриньки, прикріплені шкіряними мотузками до лівого плеча і до чола, які містили головні тексти Святого Писання. Найчастіше у них закладалася перша заповідь любові, так як це наказано у Второзаконні (6, 4‑8): Слухай, Ізраїлю, Господь Бог наш, Господь єдиний. Любитимеш Господа, Бога твого, всім серцем твоїм і всією душею твоєю, і всією силою твоєю. Оці слова, що їх я заповідаю тобі сьогодні, мусять бути в твоєму серці. Ти накажеш про них твоїм синам і говоритимеш про них, сидівши в хаті й ідучи в дорогу та лягаючи й устаючи; і прив’яжеш їх на знак собі на руку та й вони будуть налобником у тебе між очима. Розміщення на плечі та на чолі Божого Слова означало, що воно повинно проявлятися у діях та роздумах людини. Не можна відокремлювати одне від іншого, як це робили книжники і фарисеї. Саме це критикує Ісус: роздуми та навчання без виконання.

Це призводило до того, що слово лише у проповідуванні, без особистого виконання, ставало тягарем, чимось дуже важким і непосильним, що не хочеться ворухнути навіть і пальцем. Однак слово Боже не слід зводити лише до закону чи якоїсь моральної доктрини, до того, що можна робити, а що заборонено. Адже слово за своєю природою — це діалог, це живі відносини.

Сьогодні Ісус пропонує нам зовсім інше: Візьміть ярмо Моє на себе й навчіться від Мене, бо Я лагідний і сумирний серцем, тож знайдете полегшу душам вашим. Ярмо бо Моє любе й тягар Мій легкий (Мт 11, 29‑30). Відмінність між тягарем фарисеїв та ярмом Ісуса саме в особистих відносинах. Ярмо — це те, що єднає мене з Ісусом у виконанні і зберіганні Божого Слова. Це Його хрест — найбільше виконання ЗАКОНУ ЛЮБОВІ. Варто пам’ятати, що хрест має завжди дві сторони: на одній завжди Ісус, а на іншій…?