Учора в Кракові Президент Польщі Анджей Дуда нагородив кардинала Мар’яна Яворського, Львівського архиєпископа-емерита, Орденом Білого Орла.
«Я дуже вдячний пану президенту за цю почесну відзнаку, яку отримав. Ще раз хочу сказати, що приймаю її як визнання для Церкви, яка, виконуючи свою місію, служила також усьому народу», — сказав кардинал Яворський. Він зазначив, що нагорода для нього стала несподіванкою.
Кардинал Мар’ян Яворський отримав найвищу нагороду Польщі та одну з найстаріших польських нагород за «його знаменні заслуги у відбудові релігійного життя на східних Кресах, поглиблення екуменічного діалогу, а також за наукові досягнення у сфері філософії і теології».
«Його Еміненція кардинал Яворський є частиною великої повісті про Польщу, про те як Польща відновлювалася також і через повернення віри своїм синам, а отже, нашим землякам, не лише тут, на території сучасної Польщі, але й на тих землях, які в історичних завірюхах були втрачені, — сказав президент Анджей Дуда, вручаючи відзнаку у краківському помешканні кардинала Яворського.
Значущою у житті кардинала була дружба з Йоаном Павлом ІІ. «Я вдячний Богові за те, що впродовж стількох років міг бути близько Йоана Павла ІІ. Я із захопленням дивився, як ця людина була віддана Богові і людям», — згадував кардинал Яворський у фільмі Богуслави Становської-Ціхонь «Повірник душі».
«Їхня дружба, яка початково зроджувалася зі спільних філософських зацікавлень, витривала до кінця. Йоан Павло ІІ востаннє посповідався саме в кардинала Яворського», — додав у фільмі кардинал Станіслав Дзівіш.
Нагадаємо, раніше кардинал Мар’ян Яворський отримував титул «Людини Року» в Польщі.
Довідка
Кардинал Мар’ян Яворський — сорок четвертий архиєпископ-митрополит Львівський латинського обряду і перший кардинал серед латинських Львівських архиєпископів. Він — один із найближчих друзів і співпрацівників св. Йоана Павла ІІ.
Народився 1926 року у Львові, на тодішній польській території, і став першим після ІІ Світової війни єпископом, який зміг офіційно повернутися до римо-католицької Львівської митрополії, уже на території України. Покинув Львів 1945 року через совєтську окупацію, бувши студентом семінарії, яка була перенесена до Кальварії Зебжидовської. 1950 року прийняв священицькі свячення з рук митрополита Львівського архиєпископа Євгена Базяка. Довгі роки був викладачем Папської Теологічної Академії у Кракові. 1984 року прийняв єпископські свячення, стаючи Апостольським адміністратором польської частини Львівської архидієцезії з осідком у Любачеві. 1991 року був іменований архиєпископом митрополитом Львівським латинського обряду.
1987 року секретар єпископа Яворського і нотаріус курії у Любачеві о. Мар’ян Бучек (нині — єпископ-емерит Харківсько-Запорізький) побував у парафіях в Україні, щоби дізнатись, як виглядає життя нечисленних священиків та вірних. Після повернення до Любачева він повідомив єпископу, що вірні в Україні позбавлені священиків та храмів і потрібно рятувати те, що залишилось, бо за кілька років буде запізно. У Львові священики в каноні Святої Меси згадували ім’я єпископа Мар’яна з Любачева, знаючи, що він є їхнім єпископом.
Єпископ Мар’ян Яворський прагнув відвідати кафедральний храм та вірних у Львові офіційно, оскільки знав, що у будь-якому разі за ним стежитимуть працівники апарату держбезпеки. Тому він розпочав офіційні перемовини та зустрічі з генеральним консулом тогочасного СРСР у Кракові й послом у Варшаві. Нарешті посол сказав, щоб він їхав до Львова за особистим запрошенням, а вони про все подбають.
Єпископ Мар’ян отримав особисте запрошення від Антоніни Пакош із Личакова. У Львові підготовкою візиту зайнявся настоятель кафедрального храму о. Рафал Керницький OFM Conv. У подорожі єпископа Яворського супроводжували о. Мар’ян Бучек, капелан і віцеканцлер Митрополичої курії в Любачеві, та о. Вєслав Банась, настоятель парафії у Молдові. 29‑го жовтня 1989 року єпископ Мар’ян Яворський уперше після війни прибув до свого рідного Львова. На кордоні в Медиці-Шегинях на нього чекали о. Керницький, о. Маркіян Трофим’як (майбутній єпископ Луцький, нині також емерит), о. Людвік Камілевський та о. Йосип Легович. Потім єпископ відвідав діючий храм у Мостиськах і зустрівся з численним згромадженням вірних.
Прибувши до Львова увечері, відправив Святу Месу в катедрі, де зібралося дуже багато людей. Усі вітали його як свого єпископа. Під час зустрічі з нечисленними священиками він чув: «Ми хочемо постійно мати єпископа у себе».
Наступного дня після приїзду до Львова, після 43 років розлуки з рідним містом, єпископ Мар’ян відправив приміційну Святу Месу у храмі св. Антонія, де він був охрещений. Владика відвідав тоді понад десяток парафій — не лише території Львівської архидієцезії, але й тієї частини Перемишльської дієцезії, яка була в межах СРСР, а також Кам’янець-Подільської дієцезії. Він уділяв Таїнство Миропомазання, освячував повернені зруйновані святині, зустрічався з вірними. 1‑го листопада, в урочистість Усіх Святих, молився на могилі архиєпископа Йосифа Більчевського на Янівському цвинтарі та Зигмунда Гораздовського на Личаківському. У подальші дні відправив Євхаристію у храмах в Самборі, Жовкві, Щирці та Стрию Львівської області, Полупанівці, Кременці, Галущинцях, Чорткові й Борщеві Тернопільської області та в Івано-Франківську. Відвідав населені пункти, в яких вірним ще не повернули храми: Тростянець, Судову Вишню, Кам’янку-Бузьку, Збараж, Скалу-Подільську, Лосяч, Ридодуби та храм св. Єлизавети у Львові. Зворушливі були зустрічі з віруючими, які просили його про нових священиків, особливо для роботи з дітьми та молоддю. Тоді, 1989 року, у Львівській архидієцезії працювало усього 11 священиків, зокрема в Івано-Франківській області — 1, у Тернопільській — 2, у Львівській — 8.
Останнього дня візиту, 11 листопада, єпископ Яворський відправив службу в катедрі й побажав численним вірним, які зібрались у храмі попрощатися зі своїм ієрархом, щоб і надалі перебували у католицькій вірі. Настоятель, о. Рафал передав єпископу Мар’яну нагрудний єпископський хрест із вигравіюваним написом: «Архиєпископу Мар’яну, Львів, катедра, 11.ХІ.1989». Це було свідченням, що в особі єпископа Яворського визнавався правосильний наступник Львівських архиєпископів-митрополитів.
У грудні 1989 року, в період Різдвяних свят єпископ Яворський удруге відвідав Львів. У переповненій катедрі він служив Пастирку. Також освятив кілька повернених храмів — у Кам’янці-Бузькій, Бібрці, Раві-Руській.
1990 року єпископ Яворський чотири рази приїжджав в Україну з пастирським візитом. Він очолив урочистості Страсного Тижня й Великодня у Львівській катедрі. Під час чергового візиту, який тривав від 13 до 24 липня, о. єпископ Яворський відвідав багато парафій України та освятив повернуті храми у Городку (Львівська область), Полупанівці та Озерянах (Тернопільська область). У цих святинях, а також у Львівській катедрі, Галущинцях, Тарноруді, Старому Скалаті, Струсові, Ридодубах, Лосячі (Тернопільська область), Маниківцях, Голозубинцях (за Збручем, Хмельницька область), Микулинцях, Кременці (Тернопільська область) і Кам’янці-Бузькій (Львівщина) він уділив Таїнства Миропозання 499 вірним та Першого Причастя — 64 дітям.
Для Церкви, що відроджувалася в Україні у 1990‑х роках, це була вельми значуща постать. Попри численні труднощі, він наполегливо відбудовував церковні структури, знищені радянською владою. Ось як згадує отця-ювіляра його наступник на львівській єпископській столиці архиєпископ Мечислав Мокшицький: «Ми вдячні йому за відвагу та за батьківську турботу про Львівську Церкву. Він привів стількох священиків та сестер-черниць, аби задовольнити потреби віруючих, які з великим нетерпінням чекали у своїх місцевостях на священика. Ми тішимося кожним його жестом, його доброзичливістю та добрим словом».
Попри те, що зараз кардинал Яворський мешкає у Кракові, його зв’язки зі Львівською митрополією залишаються живими.
За матеріалами: Niedziela / Львівська архидієцезія РКЦ
Фото: Andrzej Szełęga/KPRP / Фейсбук Анджея Дуди
фінансово.
Щиро дякуємо!
