Бути «веселими в надії» заохотив вірних Папа Франциск під час загальної аудієнції у середу, 15 березня 2017 р., коментуючи фрагмент Послання до римлян (пор. Рим 12, 12), де св. Павло застерігає перед «лицемірною любов’ю». Наша радість повинна ґрунтуватись на глибокому переконанні, що Божа любов до нас залишається незмінною навіть якщо ми падаємо.
Святіший Отець зазначив, що заповідь любові — це саме та «велика заповідь», яку нам залишив Господь Ісус; і про це нам добре відомо. Любов становить наше «найвище покликання», з яким пов’язана також «радість християнської надії», позаяк «той, хто любить, має радість надії», що плине із зустрічі «з великою любов’ю, якою є Господь».
«Апостол Павло у фрагменті Послання до римлян, який ми щойно вислухали, застерігає нас: нашій любові загрожує лицемірство. Отож, ми повинні запитати себе, коли це може трапитися. Як переконатися в тому, що наша любов щира та справжня; що ми не вдаємо; що наша любов — не мильна опера? Лицемірство може проникнути у будь‑яку сферу нашого життя, також і в наш спосіб любити», — зазначив Понтифік.
За словами Папи, це бачимо тоді, коли наша любов «корислива та спонукувана власними інтересами». Наприклад, коли ми звершуємо діла милосердя чи харитативну діяльність лише задля того, щоби «виставитися напоказ» і почути похвалу, показати свій розум та здібності.
«За всім оцим, — пояснив Святіший Отець, — приховується фальшива та оманлива ідея, що ми любимо, адже ми — добрі; так, наче любов — це витвір людини, плід нашого серця. Любов, натомість, — це насамперед благодать і дарунок. Здатність любити — Божий дар , про який ми повинні просити. А Він охоче його дає, якщо ми про це просимо. Отож, любов — це благодать. Це не спосіб показати, якими [добрими] ми є; ця любов не може зродитися із зустрічі з іншими, якщо спочатку не зродилася із зустрічі зі смиренним і милосердим Ісусовим Обличчям».
Святий Павло заохочує нас визнати, що «ми є грішниками», і навіть те, як ми любимо, «позначене гріхом», вів далі Святіший Отець. Одночасно Апостол народів приносить «звістку надії»: «Господь відкриває шлях визволення, дорогу спасіння», адже й ми можемо «жити великою заповіддю любові й стати знаряддям милосердної любові Бога».
Це станеться, якщо ми дозволимо, «щоб нас зцілило й оновило серце Воскреслого Христа». Саме Ісус, не зважаючи на нашу незначущість і вбогість, дає нам змогу «відчути співчуття Небесного Отця та бачити чудеса Його любові». Й тоді ми розуміємо: все, що можемо зробити для наших братів і сестер, це відповідь на діяння Бога у нашому житті. «Сам Бог, який оселився в нашому серці та в нашому житті, й надалі стає близьким та служить тим, кого щодня зустрічаємо на своєму шляху, починаючи від найостанніших та найбільш потребуючих», — наголосив Папа.
«Отож, св. Павло цими словами має намір не так скартати нас як радше підбадьорити й оживити нашу надію. — сказав Понтифік. — Усі ми відчуваємо, що не живемо заповіддю любові (…) як належить. Але це теж благодать, що допомагає нам зрозуміти, що ми не здатні по‑справжньому любити власними силами: ми потребуємо того, щоб Господь невпинно оновлював цей дар у нашому серці через досвід Його безмежного милосердя. Й тоді ми знову почнемо цінувати незначні, прості й звичайні речі (…) та зможемо любити інших так, як їх любить Бог, тобто шукаючи їхнього добра».
Підсумовуючи, Святіший Отець зауважив, що святий Павло розкриває перед нами таємницю того, як жити радістю надії, яка запевняє нас: навіть найважчі обставини та наші падіння не в змозі зменшити Божої любові до нас.
Під час аудієнції Папа Франциск особливо привітав паломників із Китаю. Вони з великим зворушенням пережили зустріч із Понтифіком.
За матеріалами: Радіо Ватикану
фінансово.
Щиро дякуємо!
