Вдячність як завдання

Роздуми до Слова Божого на четвер ІІ тижня Великого Посту

Досить-таки міцні слова маємо сьогодні у пророка Єремії: проклят чоловік, лукаве ледаче серце. Намагаємось віднайти себе в другій категорії, де говориться про щасливого чоловіка, який надію покладає в Господі; проте давайте ще придивимось до того проклятого, бо… я так часто потрапляю в пастку його серця!

«Він, мов та билина у степу без листя, не спроможна бачити добра, коли воно надходить».

І тут віднаходжу себе ледь не кожного дня, та що там — кожної години! Зосереджую увагу на проблемах-труднощах-хворобах, а приходить добро — я його навіть не помічаю. Все, що хороше, здається підозрілим, бо в цьому світі «не ті закони»; тому чергова поразка-зрада-тощо сприймається набагато простіше, із фразою на кшталт – «Ну я так і знала!» А спробуйте принаймні на один день стати дарувальниками добра? Просто так, не вимагаючи нічого взамін. Зробити хоч один крок до того, аби хтось інший отримав добро, даючи йому надію, що може в світі бути інакше…

Нам усім потрібно вчитися кожного дня шукати добро, не зважаючи на те, як тяжко може бути довкола, і дякувати Богу за нього. Бо Він дарує добро в необмеженій кількості — варто лише навчитися це помічати. Можливо, на цей Великий Піст варто спробувати поставити собі завдання? — дякувати Богу принаймні за п’ять хороший речей, які сталися з вами протягом дня. Розплющивши очі, шукаючи добра, ми будемо прагнути до нього, а згодом і навчимося його самі дарувати.

Придивімося до цього проклятого і щасливого чоловіків, точніше, до ґрунту, де вони посаджені. Лукавий чоловік посаджений на землі солоній і безлюдній: приходить добро — не помічає.

Щасливий чоловік посаджений над водами: приходить спека та посуха — йому байдуже, продовжує родити.

Тут відразу переносимось у притчу Ісуса про дім на скелі й ставимо питання, на чому побудований наш фундамент: Слово Боже чи пісок наших власних планів на життя? Бог не обіцяє, що щасливому чоловіку буде легко: на нього теж находять і посуха, і спека; проте це його не вбиває, тому що сили він набирає від чогось глибшого, від Джерела.

І ще останнє. Подивіться: Бог, намагаючись змінити серце лукавого чоловіка, посилає йому добро, в очікуванні, що воно зміниться. Ласкавий Бог, який невпинно вірить у переміну наших сердець!

Тату, навчи бачити добро і дякувати за кожен момент, який отримуємо від Тебе! Показуй, як ми можемо допомогти тим, хто поруч із нами. Наше Джерело, напоюй нас своїм Словом, аби ми витримали всі періоди наших посух.

Фото: Pixabay