Літургійні читання східного обряду та роздуми із журналу «Скинія».
Уривок, запропонований нам для роздумів, у мене одразу ж викликає асоціацію із Псалмом 116-м, стих якого чуємо на молебні до Христа Чоловіколюбця: Що віддам Господеві за все, що Він дав мені…
Біблійна благовість цього уривка починається дуже оптимістично та життєствердно, також і для нас, із Божої обіцянки не нищити Землю потопом. Мало того, наш Господь чинить як особа дуже емпатична: він розуміє людську немічність, розуміє те, що нахил людського серця лихий від віку молодого. Іншими словами – пробачає людині, своєму улюбленому створінню, її немічність і обдаровує своїми благами, запевняючи, що день і ніч, сівба і жнива (…) не закінчаться.
Ба більше, Господь дає Ноєві і його синам своє благословення, закликає плодитись і заселяти звільнену від зла Землю.
Далі маємо цікаві вірші, у яких мова іде про жертву – кров тварин. У цьому ж уривку читаємо, що у ті часи кров істоти прирівнювалась до її душі, її життя. У даному контексті можемо теж вловити великий символізм. Як казав один дослідник Біблії: Господь не вимагає від нас багато – він вимагає від нас усе наше життя. Звісно ж не в сенсі егоїстичному і споживацькому. Ні. Господь хоче, щоб ми жили з Ним і в Ньому. Довіряючись Богові, узгоджуючи своє життя із Його волею і його постійною турботою про нас грішних, ми з одного боку робимо Йому приємність, а з іншого, самі ідемо правильним шляхом – шляхом спасіння. Згадаймо псалмоспівця: Жертва Богові – дух сокрушений. Просто стосунки. Просто визнання Господа за нашого батька і подальше вибудовування стосунків із ним як дітей із люблячим батьком. Справді люблячим. Варто просто повірити. Адже інколи ми у стосунках із Богом уподібнюємось до вередливих немовлят, яких мама ніяк не може нагодувати. Хоча їжа, яку пропонує мама необхідна для життя, немовля вередує, бо в цей час його увагу привернуло щось інше, на його непросвітлену думку значно потрібніше… Як часто ми поводимось подібно…
Бажаю всім нам навчитися жертвувати свою душу Богові. В сенсі – завжди бути з Ним, вірити, що Він повсякчас бажає нам добра і веде правильним шляхом. Аби слова Літургії все життя наше Христу Богові віддаймо були не просто декларацією, а способом життя і дороговказом на шляху до Царства Божого.
Журнал «Скинія» — греко-католицький двомісячник, присвячений щоденній духовності.
Підтримайте автора роздумів — «Скинію»! Картка ПриватБанку: 4731 2191 011 4856.
Обов’язково просимо написати електронного листа на адресу skinia.ua@gmail.com
Фото: Рixabay