Ординарій Кам’янець-Подільської дієцезії єпископ Леон Дубравський у перерві між засіданнями Конференції єпископату розповів журналістам про те, у кому бачить майбутнє і розвиток Церкви, поділився думками про душпастирські виклики, які зараз стоять перед духовенством в Україні, а також про своє бачення ефективної співпраці із мирянами.
— Як ми вже знаємо, засідання Конференції Єпископату присвячене в основному душпастирським питанням. Як ваша дієцезія вирішує питання душпастирських викликів?
— Споглядаючи на те, як за останні декілька років розвивається Церква, бачу, що спільноти найкраще допомагають їй робити те, до чого її покликав Господь.
Старші люди вмирають, а з ними вмирають деякі традиції. А молодь хоче по-іншому. У світі також не до кінця порядок. Всюди непорозуміння, всюди страсті. І все, що діється, наприклад в Америці, ми тут через п’ять хвилин вже знаємо. А колись люди жили своїми традиціями, молилися, ходили до костьола чи до церкви і добре собі жили. А зараз вони дивляться на весь світ і вибирають, що їм приємне, що неприємне. І щоб ніхто не загубився, Господь кличе такі спільноти, як Рух Світло-Життя, Легіон Марії, Рух Назаретанських Родин, Неокатехуменальні спільноти й інші рухи для молоді та дітей. І нам всіх їх треба підтримувати. Бо при такій спільноті людина більше сформується, аніж тоді, коли просто приходить лише в неділю на Службу Божу. Людям у спільноті більше залежить на Церкві, на розвитку. Вони хочуть реалізовувати себе в Церкві. А люди, які приходять на Месу лише в неділю – стають такими ні гарячими, ні холодними – приходять тому, що це потрібно.
Мені здається, що зараз ми повинні прийняти виклики часу і відчитати ці знаки – це дуже важливо. Я над цим часто задумуюся. І коли молюся в каплиці, прошу Господа про Духа Святого, щоб тим, хто керує народами, державами, церквами – всім, хто має сьогодні якусь владу, відкрив якою дорогою нам сьогодні йти, як нам сьогодні цих людей рятувати, яких нам Господь послав.
Ми повинні розуміти, що записавши людину до Книги Хрещення, ми повинні вести її через ціле життя. Ми повинні огорнути своєю опікою всіх: і тих, хто виїхав до Польщі — і це робота для священиків там, і тих, що поїхали вчитися до інших міст, щоб вони не загубилися. І ми у своїй дієцезії по деканатах створюємо душпастирства молоді, щоби мати постійно контакт із молоддю, щоб ніхто не зник, щоб вони бачили, що ними цікавляться.
— Чого родини очікують від Церкви?
— Вони хочуть, щоб ми для них мали час, щоб ми могли з ними спілкуватися, щоб ми чули їхні проблеми і з ними про це розмовляли. Одного разу почув в одній із передач, що батько родини розказував, як він гарно говорив про те, як має бути, як належить чинити, а вертаючись додому, його донечка каже: «ти так гарно говорив тато, але ж ти так з нами не поступаєш». Так от, зараз «говорильня» вже нікому не потрібна – зараз вже час переходити до дій. Бо говорити можемо багато, але треба діяти.
Нам потрібні лідери спільнот, які би знали проблеми своїх людей, могли би говорити про це зі своїм священиком, і там де є проблеми – працювати. Священиків нам бракує і вони всього не вирішать, тому нам треба виховувати таких лідерів і їх посилати, як катехитів, як провісників нової євангелізації, про яку так багато говорить Папа Франциск. Нам потрібен новий підхід і нове бачення. Ці наші спільноти підтримують Церкву. Я часто з ними спілкуюся і бачу, як для них важливо бути частиною Церкви.
Як каже Папа Франциск, пастир повинен пахнути своїми овечками, а вони повинні знати свого пастиря — і це було б найкраще.
Нагадаємо, 21-23 березня у Брюховичах відбувалося 48-ме Пленарне засідання Конференції римо-католицьких єпископів України.
Поділу Одесько-Сімферопольської дієцезії не буде, сказав єпископ Броніслав Бернацький.
фінансово.
Щиро дякуємо!
